ТРОПІЧНІ ЛІСИ. МИНУЛЕ ЧИ МАЙБУТНЄ?

 p195_38.jpg

Руслан ЖИРАК

Напевно немає такої людини, яка б у своїх мріях не переносилась у такі далекі і майже неприступні тропічні ліси. Ще кілька десятиліть тому, вважалося, що „легеням нашої Планети” ніщо і ніхто не загрожує. Однак, виявляється, що це не зовсім так. Через  брак екологічної свідомості, а частіше просто через своє байдуже ставлення, людина знищує, здавалось би, незнищенне. Тому, мрії багатьох дослідників, науковців чи просто романтиків можуть так і залишитись мріями, кольоровими снами, які ніколи не втіляться в реальному і трохи жорстокому світі.


Тропічнй ліс у Ґані (Екваторіальна Африка)

Колись давно нашу планету оперізував широкий смарагдовий пояс. Він був зітканий із різних дерев і помережаний широкими річками. Наче у великій природній оранжереї, там царювала краса і розмаїття. Половина усіх видів тварин, птахів і комах знаходили собі там притулок. Але цей найбагатший регіон Землі був також і найуразливішим – більш уразливим, ніж будь-хто собі уявляв. Вологий тропічний ліс, як ми його сьогодні називаємо, здавався неосяжним і майже незнищенним. Це було хибне уявлення. Спочатку він став зникати на островах Карибського моря. На Барбадосі плантації цукрової тростини поглинули ліс уже в 1671 році – ще за десять років до того, як щез птах додо (важкий безкрилий птах, який зник у 1681 році). Те ж сталося з лісами на інших островах регіону, і це було передвістям всесвітньої тенденції, яка прискорилася у ХХ столітті. Сьогодні вологі тропічні ліси вкривають тільки 5 відсотків земної поверхні, тоді як лише одне століття тому вони займали 12 відсотків її площі. Крім того, щороку вирубується або випалюється 130000 квадратних кілометрів лісу – це більше від території Англії. Коли винищення продовжуватиметься із такою жахливою швидкістю, то весь тропічний ліс разом з його мешканцями пропаде, як пропав додо. «Ризиковано називати рік зникнення лісу, але якщо нічого не зміниться, то ліс таки зникне», – попереджує Філіп Фернсайд, дослідник вологого тропічного лісу в Бразилії.

Тропічний ліс у Квінсленді (Автралія)

Чому вологі тропічні ліси, які ще століття тому були практично незайманими, зникають так швидко? Ліси у помірному кліматі, котрі вкривають 20 відсотків земної поверхні, за останніх 50 років не зазнали значних втрат. Чому ж вологі тропічні ліси виявилися такими вразливими? Відповідь слід шукати в їхній унікальній природі. Арнольд Ньюман у книжці „Вологий тропічний ліс” (англ.) говорить, що цей ліс влучно називають „деревами в пустелі”. За його поясненням, у деяких регіонах басейну Амазонки та на Борнео „величезні ліси навіть ростуть, як не дивно, переважно на самому чистому білому піску”. Більшість вологих тропічних лісів, може, і не ростуть на піску, але майже всі вони розташовані на дуже тонкому шарі вбогого ґрунту. Тоді як у лісах помірного клімату верхній шар ґрунту має приблизно два метри завтовшки, у вологому тропічному лісі товщина цього шару рідко перевищує 5 сантиметрів. Як же найпишніша рослинність Землі може буяти в таких жалюгідних умовах? Ключ до цієї загадки вчені знайшли у 1960-х та 1970-х роках. Вони виявили, що такий ліс буквально живить сам себе. Більшість поживних речовин, потрібних рослинам, постачає підстилка з опалого листя та гілля, яка вкриває підніжжя лісів і завдяки постійному теплу й вологості швидко розкладається термітами, грибками й іншими організмами. Ніщо не марнується, все йде на переробку. Крони дерев виділяють та випаровують воду, тож вологий тропічний ліс повертає до повітря майже 75 відсотків дощу, який випадає на нього. Так формуються хмари, котрі пізніше знову поливають ліс. Але ця дивовижна система має свою ахіллесову п’яту. Вона не відновлюється, якщо її сильно пошкодити. Вирубайте у вологому тропічному лісі невеличку галявину — і вона заросте за декілька років, але зведіть більшу ділянку лісу — і вона може ніколи не відродитись. Рясні дощі вимивають поживні речовини, а палюче сонце висушує тоненький верхній шар ґрунту, аж зрештою там лишається рости тільки жорстка трава.

Випалений тропічний ліс на півдні Мексики - тереторії звільнені під сільгосп угіддя.

У країнах, які розвиваються, де бракує землі під ріллю, велетенські масиви незайманих лісів здавалися цілком придатними для експлуатації. «Найлегшим» вирішенням було заохочувати бідних безземельних селян розчищати ділянки в лісі та залишати їх за собою — подібно до того, як чинили європейські імміґранти, котрі освоювали Захід Америки. Проте від такої політики постраждали і ліси, і фермери. Буйні тропічні ліси можуть створювати враження, ніби там може рости все, що завгодно. Але як тільки дерева повалять, ілюзія необмеженої родючості швидко зникає. Ми рідко спалюємо якусь цінну річ. Трагедія вологих тропічних лісів у тому, що їх знищують, перш ніж ми встигаємо усвідомити їхню цінність, зрозуміти, як вони ростуть, та навіть дізнатися, що в них є. Палити вологий тропічний ліс – це все одно, ніби топити піч книжками, не перевіривши їхній зміст. Останнім часом науковці почали вивчати ці «книжки» — величезні зібрання інформації, яку ховає в собі вологий тропічний ліс. Вони містять захопливі відкриття. «Дерева у тих Індіях неможливо описати через їхню численність»,— вигукнув у 1526 році іспанський літописець Гонсало Фернандес де Ов’єдо. Пройшло п’ять століть, а його оцінка все ще досить добре відповідає дійсності. „Вологий екваторіальний ліс,— пише Сінтія Рес Рамзай,—це сповнена найбільшого різноманіття, найскладніша та найменш зрозуміла екосистема Землі”. Тропічний біолог Сеймур Сомер говорить: „Не слід забувати, що ми майже нічого не знаємо про структуру та функціонування більшості вологих тропічних лісів, не говорячи вже про їхній видовий склад”. Дуже велика кількість видів та заплутаність міжвидових зв’язків страхітливо ускладнюють працю дослідника. У лісах помірного клімату на гектар може припадати лише жменька видів дерев. А половина гектара вологого лісу може давати притулок понад 80 різним видам, хоча на ній росте загалом тільки біля 300 дерев. Класифікація такого різноманіття видів вимагає виснажливої та кропіткої роботи, тому до сьогодні досліджено небагато ділянок вологого тропічного лісу більших за гектар. Проте результати проведених досліджень вражають. Така різноманітність дерев забезпечує мешканцям лісу безліч екологічних ніш – набагато більше, ніж ми досі уявляли. За даними Національної Академії Наук США, на типовій ділянці первісного тропічного лісу завбільшки в 10 квадратних кілометрів можуть співіснувати аж 125 видів ссавців, 100 видів плазунів, 400 – птахів та 150 – метеликів. Для порівняння згадаємо, що у цілій Північній Америці нараховується не більше 1000 видів птахів, які живуть там завжди або прилітають на певний час. Декотрі з численних видів рослин і тварин можна побачити на великих ділянках тропічного лісу, але є й такі, що зустрічаються лише на єдиному гірському пасмі. Це робить їх дуже вразливими.

Наскільки вплине на наше життя зникнення вологих тропічних лісів? Чи ви починаєте день сніданком з кукурудзяних пластівців і, скажімо, вареним яйцем та чашечкою гарячої кави? Якщо так, то ви, хоч і непрямо, але користуєтесь щедрістю тропічних лісів. Кукурудза, кавові зерна, картопля, курка, що знесла яйце, та навіть корова, яка дала молоко, – все це дари флори й фауни тропічного лісу. Кукурудза прийшла до нас з Південної Америки, кава – з Ефіопії, свійські кури були виведені з банківських курей, що жили в джунглях Азії, а молочні види великої рогатої худоби — із зникаючої тварини бантенґ, яка зустрічається у Південно-Східній Азії. „З тропіків походить аж 80 відсотків продуктів на нашому столі”, — пояснює книжка „Вологий тропічний ліс”. Людина не може дозволити собі просто забути про походження своїх харчових запасів. Як сільськогосподарські культури, так і худоба — все слабшає від надмірного інбридинґу. Величезне зібрання видів у вологому тропічному лісі містить генетичну розмаїтість, потрібну для зміцнення свійських тварин чи рослин. Наприклад, мексиканський ботанік Рафаель Ґусман відкрив нові види злаків, споріднені із сучасною кукурудзою. Його знахідці надзвичайно зраділи фермери, бо ця рослина виявилася стійкою проти п’яти із семи найсерйозніших хвороб, які нищать урожай кукурудзи. Вчені сподіваються за допомогою цих нових видів вивести стійкий проти захворювань сорт кукурудзи. У 1987 році мексиканський уряд став на захист гірського пасма, де росте ця дика кукурудза. Проте коли нищиться так багато лісу, безсумнівно, гинуть інші — такі ж безцінні види, і гинуть ще до того, як їх відкриють. У лісах Південно-Східної Азії живе декілька видів дикої худоби, які могли б зміцнити породи свійських тварин. Але всі ці види опинилися на грані зникнення, через те що нищиться їхнє природне середовище.

Низинний амазонський дощовий тропічний праліс. Джерело ілюстрації: http://www.en.wikipedia.org

Свіже повітря потрібне не менш ніж їжа. Кожен, хто любить підбадьорливі прогулянки в лісі, помічає наслідки безцінної роботи, яку виконують дерева, насичуючи повітря киснем. Проте коли дерева палять, у повітря викидається вуглець у вигляді вуглекислого та чадного газів. Обидва гази спричиняють проблеми. За деякими оцінками, кількість вуглекислого газу в земній атмосфері через діяльність людей зросла вже вдвічі. Щоправда, головною причиною цього вважається промислове забруднення, але говорять, що понад 35 відсотків викидів вуглекислого газу припадає на спалення лісів. Опинившись в атмосфері, вуглекислий газ спричиняє так званий парниковий ефект, який, за прогнозами багатьох учених, викличе значне глобальне потепління. Чадний газ навіть ще небезпечніший. Це основний смертельний компонент смогу, цього прокляття міських околиць. Але дослідник Джеймс Ґрінберґ був вражений тим, що виявив „над джунглями Амазонії стільки ж чадного газу, скільки над передмістями в США”. Вологий тропічний ліс не тільки дає нам їжу та чисте повітря, він може бути справжнім сховищем ліків. Четверту частину всіх ліків, що їх виписують лікарі, одержують із рослин тропічних лісів. З екваторіальних гірських лісів в Андах до нас прийшов хінін, який допомагає боротися з малярією; з Амазонії — кураре, що використовується в хірургії як засіб для релаксації м’язів; а з Мадаґаскару – рослина, алкалоїди якої значно збільшують шанси вижити для багатьох хворих на лейкемію. Незважаючи на такі вражаючі результати, тільки біля 7 відсотків тропічних рослин було досі обстежено на предмет лікувальних властивостей. А час збігає. Інститут із боротьби з раком у Сполучених Штатах Америки попереджає, що „поширене зведення вологих тропічних лісів може відчутно перешкодити протираковій кампанії”. Вологий екваторіальний ліс виконує й інші конче важливі функції — хоча на їхнє значення рідко звертають увагу, поки ліс ще стоїть. Наприклад, він регулює температуру повітря та кількість опадів і запобігає ерозії ґрунтів. „Ми сьогодні навіть не усвідомлюємо всієї щедрості світових екваторіальних лісів,— говориться у книжці „Смарагдове царство. Дорогоцінні вологі ліси тропіків Землі” (англ.) – але вже тепер зрозуміло, що вони безцінні”. Ми зберігатимемо тільки те, що любимо. Знищення таких щедрих і корисних для нас ресурсів є, безсумнівно, вершиною безглуздя.

У багатьох може виникнути запитання: „А до чого тут я і що я можу зробити?” та „А воно мені потрібно, адже ці ліси Бог зна де?”. Якщо кожен буде жити за принципом: „Моя хата скраю, я нічого не знаю”, то досить швидко життя кожного з нас буде під великим питанням. Для того, щоб змінити ситуацію, поки це ще можливо, непотрібно їхати у далеку Бразилію, чи ще кудись, у пошуках тропічних лісів, а необхідно виховувати у собі бережливе ставлення до природи тут, оберігати рідний ліс на околиці свого села чи міста і таким чином внести свій посильний вклад у справу збереження природи. Адже у нас під боком такі прекрасні смерекові ліси Українських Карпат, які перебувають у не меншій, а може й у ще більшій небезпеці, ніж тропічні екваторіальні ліси. А на закінчення хотілося б сказати: ”Врешті-решт ми зберігатимемо тільки те, що любимо; любитимемо тільки те, що розуміємо; а розумітимемо тільки те, що схочемо зрозуміти”!

admin Written by:

47 Comments

  1. Антон
    Жовтень 25, 2007
    Reply

    стаття дуже цінна у всіх відношеннях. Руслан, велике спасибі. А де можна знайти зазначені книжки про тропічний ліс (може скачати). Напиши будь ласка. natureson@rambler.ru Антон-ЛНУ Франка, Львів

  2. […] Скляні кроківки активні у дощову або дуже вологу погоду, а у період дощового сезону у тропіках ідуть щоденні зливи. Їх завжди можна знайти на рослинності вздовж дрібних струмків і потоків. Як стверджують науковці, приструмкові біотопи є постійним місцем проживання принаймні третини Центроленід, тоді як інші, очевидно, розповсюджені у глибині гірського тропічного лісу. […]

  3. АнькА
    Листопад 25, 2009
    Reply

    Дякую за цікавий матеріал, допомогли мені підготувати реферат

  4. Руслан Жирак
    Листопад 30, 2009
    Reply

    Дуже втішений, шановна АнькА, що наш матеріал Вас зацікавив і допоміг у підготовці реферату! Ми працюємо для наших читачів :-)!

  5. […] Тропічні ліси – це ідеальне місце для мурах: вологий і теплий клімат, практично, невичерпні харчові ресурси, швидкий і потужний колообіг речовин, сконцентрований та доступний у колосальній зеленій біомасі рослин. Мурахи заселили усі можливі екологічні ніші, в усіх ярусах тропічного лісу, потіснивши колись таких звичайних термітів. Але це також ідеальне місце й для різноманітних грибів – від макроміцетів, що живуть у симбіозі із деревами й утворюють великі плодові тіла, до мікроскопічних внутрішньоклітинних паразитів, які у безмежності поселяються у рослинах, тваринах та інших грибах. На якомусь еволюційному етапі шляхи мурах і грибів перетнулись – перші почали культивувати других у якості легкодоступного й цінного джерела білка, створивши цілі ферми і сади. Однак, не усі гриби “воліли” бути з’їденими, навіть в обмін на тепличні умови, охорону та розповсюдження їх спор. Декотрі з них перейшли до більш радикального способу взаємодії із мурахами – паразитизму і вбивства комахи. […]

  6. […] Тропічним лісам острова Кокос притаманна висотна поясність, хоча максимальні висоти над рівнем моря становлять всього 634 метри – пік Керо Іґлесіас. Цей факт зумовлюється надзвичайно вологим кліматом та рясними опадами, кількість яких перевищує 6000 міліметрів за рік. Вчені виокремлюють три висотні пояси тропічних лісів: узбережний, гірський та туманний. […]

  7. […] Двійко вчених – відомий уже нам за описом мадаґаскарсько-африканського павука Нефіли Комача (Nephila komaci Kuntner et Coddington, 2009) Матяш Кунтнер із Любляни (Словенія) та його колега Інґі Аґнарсон із Вашинґтону (США), – у Арахнологічному журналі (The Journal of Arachnology) опублікували свою статтю із описом невідомого раніше виду павуків та його велетенської павутини. […]

  8. Валентина
    Жовтень 7, 2010
    Reply

    Це одна з найкращих статтей, які я коли-небуть читала!
    Настільки легко, доступно та цікаво написано.
    Велике спасибі за таку важливу інформацію! З вашого дозволу, використаю її завтра на уроці Географії:)
    За такими авторами майбутнє!)))))

  9. Жовтень 7, 2010
    Reply

    Пані Валентино, від імені автора висловлюю вдячність за теплий відгук. Звичайно, Ви можете використати дану статтю для своєї доповіді, однак, не забудьте згадати у ній “Станіславівський натураліст”. Успіхів!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + 1 =