Андрій М. ЗАМОРОКА
Днями у журналі “Природа” (Nature) вийшла друком стаття великої групи палеонтологів, яка повідомила світ про відкриття нового виду викопних мавп із пізнього олігоцену (28-29 млн. років тому). Ця знахідка привернула увагу, в першу чергу, тим, що заповнює палеонтологічну прогалину між раннім і пізнім олігоценом, коли відбулось розходження Собакоголових (Cercopithecoidea Gray, 1821) та Людиноподібних (Hominoidea Gray, 1825) мавп.
Молекулярне датування моменту розходження між Собакоголовими та Людиноподібними мавпами вказує на те, що ця подія відбулась 35-30 млн. років тому, коли існував їх спільний предок. Однак, впродовж середнього та пізнього олігоцену (30-23 млн. років тому) не було відомо жодних скам’янілих решток предкових форм або, так званої, базальної групи Вузьконосих мавп (Catarrhini É. Geoffroy, 1812), до яких приналежні уже згадані Собакоголові та Людиноподібні (і люди в тому ж числі – авт.). Нова знахідка займає місце “відсутньої ланки”, яка зв’язує “стовбурову” та “кронову” частини еволюційного дерева Вузьконосих мавп.
Фраґменти черепа невеликої мавпи, яка отримала наукову назву Саадан гіязенський (Saadanius hijazensis Zalmout, Sanders, MacLatchy, Gunnell, Al-Mufarreh, Ali, Nasser, Al-Masari, Al-Sobhi, Nadhra, Matari, Wilson et Gingerich, 2010), палеонтологи виявили у товщі відкладів вулканічного попелу формації Аш-Шумайсі, що у Саудівській Аравії. Назва походить від двох арабських слів: “saadan” – мавпа, та “Al Hijaz” – провінція Аль-Хіджаз у Саудівській Аравії. То ж латинське ім’я нового виду перекладається як “мавпа з Аль-Хіджазу”.
Впродовж олігоцену й еоцену Аравійський півострів та Африка складали єдине ціле, а на місці сучасних пустель існували багаті екосистеми дощових тропічних лісів. У світлі палеонтологічних знахідок останнього десятиліття із Аравії та Єгипту, вчені припускають, що саме ця територія була ключовою у еволюції та диверґенції приматів. Хоча існують палеонтологічні свідчення із Анґоли, які припускають, що увесь Африканський континент міг бути місцем диверсифікації Вищих або Сухоносих мавп (Haplorrhini Pocock, 1918).
Саадан гіязенський був невеликим приматом свого часу. Вчені підрахували приблизну масу тіла цього ссавця, яка орієнтовно становила 15-20 кг. Новий вид поєднує у собі риси будови як давніх Сухоносих, так і молодших Вузьконосих мавп. Скам’янілі рештки свідчать про те, що у Саадана було порівняно високе обличчя із довгими прямими носовими кістками, широкими кутніми зубами та низка інших ознак, які споріднюють його із примітивними видами знайденими раніше у Єгипті. Проте, ціла низка анатомічних особливостей, зокрема довгий, трубкоподібний вушний канал відрізняють його від давніх Сухоносих, а відсутність носових пазух та великих іклів, притаманних для самців Вузьконосих (Саадан гіязенський ідентифікований як самець – авт.) – розташовують новий вид саме у стовбуровій частині еволюційного дерева вищих приматів.
Всього якихось 5-10 мільйоноліть розділяють Саадана та перших відомих науці Вузьконосих мавп, то ж він жив безпосередньо у час перед появою спільного для Собакоголових та Людиноподібних мавп предка. Однак, як вважають вчені, Саадан гіязенський був сестринською, а не материнською, еволюційною лінією до предків Вузьконосих. То ж “проміжна ланка” все ще перебуває у розшуку…
Be First to Comment