ПАВУКИ: ДРУЗІ ЧИ ВОРОГИ?

Наталя Глібовицька

За стародавньою грецькою легендою, Арахну, дочку красильника пурпуром Ідмана, Атена Паллада навчила мистецтва ткати тонкі візерункові тканини. Незабаром Арахна так удосконалила ткацьку справу, що викликала богиню на змагання. Після чого розгнівана Атена перетворила Арахну в павука. Ось так давня легенда розповідає про з’яву павуків. Звичайно, красивий міф про створінь, які наганяють ляку на дуже багатьох людей, до певної міри облагороджує павуків та їх походження.

 

 Але якщо звернутись до наукових фактів, то перші павуки з’явились у кам’яновугільному періоді 350 млн. років тому. З тих пір вони, майже, не змінились. Тому їх і називають „живими викопними”. Примітивних павуків, які належать до Orthognatha, тепер залишилось небагато – близько 20 видів. У них ще зберігаються зовнішнє розчленування черевця (членисточеревцеві). В підряд Orthognatha входять павуки, що, зазвичай, називають Мегаломорфами (Megalomorphae). Ці павуки густо вкриті волосинами і найчастіше мають великі розміри. Мегаломорфи вважаються примітивними через будову щелеп: щелепний кіготь у них є тільки на одній щелепі. Вони заселяють наземні тропічні екосистеми і, зокрема, ґрунт, поселяючись в норах. Серед них – павуки-птахоїди (Theraphosidae) об’єднують близько 2 тисяч видів. Сюди належать найбільші павуки. Розмах ніг гігантського птахоїда сягає 20 см при довжині тіла 11 см. Птахоїди поступово стають жителями домашніх тераріумів. Живуть вони довго, до 8-9 років. Відомий випадок, коли один павук у неволі прожив 26 років. Серед цієї групи недавно були відкриті найменші павуки – до пів-міліметра довжиною.

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, клацнувши на цей лінк

 

В порівнянні з Ортогнатами, більш прогресивними є павуки – Лабідогнати (Labidognatha), які складають найбільшу групу вищих – справжніх павуків (25 тисяч). Сюди входять практично всі інші види павуків, відомі науці. Наявність щелепних кігтів на обох щелепах – це риса, що відрізняє цю групу від мигаломорфів. До цієї групи належать такі відомі родини павуків як: павуки-краби (Thomisidae), павуки-вовки (Lycosidae), павуки-кругопряди (Araneidae), павуки-довгоніжки (Pholcidae), павуки-тенетники (Theridiidae), воронкові павуки (Agelenidae).

В межах підряду Labidognatha розрізняють дві групи: в першу входять павуки, які здатні виробляти речовину, що називається крібелум. Вона дозволяє виробляти незвичайно пружний павутинний шовк. До другої групи відносяться павуки (і їх більшість), які не мають крібелума.

Павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин. Вони освоїли всі природні зони Землі – від пустель і тропічних лісів до помірних областей. На схилах Евересту знайшли один із видів павуків на висоті 7000 м. В тайзі може налічуватись до 300-350 екземплярів дрібних павуків на квадратний метр. В середньому павук вживає 0,089 грама комах в день. В Нідерландах, з площею 36150 кв.км і 15 млн. населенням, налічується 5000 млрд. павуків. Ці павуки могли би з’їсти всіх голландців за три дні, в перерахунку на масу, звичайно. Як нам пощастило, що павуки не їдять людей.

Павуки живляться лише рідкою їжею, тому для полювання вони використовують отруту, яка паралізує нервову систему комах. Вбивши жертву, павук вводить їй всередину краплину слини. Вона містить травні ферменти, які перетравлюють комаху, після чого павук висмоктує схожу на суп речовину. У нього навіть є особливий орган – смоктальний шлунок, який працює як насос і дозволяє буквально витягнути із жертви всі соки.

Отрута деяких павуків є небезпечною для людини, однак реальну загрозу для нас становлять 3% від загальної їх кількості.

У бразильських бродячих павуків найсильніша отрута серед усіх родичів. Вони поселяються по сусідству з людиною і часто проникають у будинки, ховаючись в одязі чи взутті. Потривожений павук відповідає негайним укусом, спорскуючи жертві вільний нейротоксин. Один такий укус здатний вбити людину, але, на щастя, від нього є протиотрута.

Павуки „чорні вдови” виробляють нейротоксин, що викликає у людини сильний біль, м’язові судоми і навіть параліч. Їх укуси дуже небезпечні, і хоча уже давно створена протиотрута, що дозволяє за декілька днів видужати, люди гинуть від них до цих пір. На людину „чорні вдови” нападають тільки тоді, коли їх налякати чи роздратувати.

Гемолітична отрута південноамериканського павука-скрипача діє на кров та шкіру людини і на одужання може знадобитись кілька місяців. Між іншим, гемолітичні отрути павуків успішно застосовуються в медицині для руйнування судинних тромбів, що здатні призвести до інфаркту.

На кінці черевця павука розміщені павутинні бородавки. Речовина, що виходить з них, на повітрі перетворюється в нитки незвичайної міцності. Міцність павутини на розрив – до 260 кг на квадратний міліметр. Павутинна нитка – це справжнє технологічне чудо. В ній сплетені кілька твердих та еластичних ниточок.

Багато таємниць приносять у життя павуки – ці численні й всюдисущі створіння, що іноді псують нам настрій. Та не будемо керуватися своїми безпідставними антипатіями. Врахуймо, що павуки – дуже древні істоти, і з вивченням їх людина дістає чимало відповідей на питання, пов’язані з розвитком життя на нашій планеті.

admin Written by:

7 Comments

  1. danochka
    Червень 7, 2007
    Reply

    привіт, Наталочко! Добре пишеш! так тримати! ходи на досліди, будуть з тебе люди!

  2. Міша
    Червень 7, 2011
    Reply

    Добрий день, я б хотів дізнатися про паука що знаходиться на фото , я його вже зустрічав і хочу дізнатися цього павука дещо, напишіт будь ласка мені на пошту про нього і надішліть мені його фото. Дякую

  3. Червень 11, 2011
    Reply

    Пане Мішо, якщо Ви маєте на увазі павука на світлині, то це Павук хрестовик – звичайний мешканець теренів України. Для того аби отримувати повідомлення на пошту із нашого сайту, достатньо лише поставити позначку під вікном зі своїм коментарем. З найліпшими зиченнями – редактор.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 71 = 80