ЛЕТЮЧІ ЗМІЇ

Ця дивовижного кольору змія - золотий вуж Хризопелея райська (Chrysopelea paradisi Boie, 1827), - на противагу іншим її родичам, здатна до польоту. Джерело ілюстрації: http://www.flickr.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

За мільйони років еволюції, природа вигадала з десяток способів польоту. Одні, як у комах, стали успішними, інші, наприклад, у Лонґісквами (Longisquama insignis Sharov, 1970), – зникли разом із їх екзотичними господарями. Одначе, експерименти тривають і досі – природа продовжує “вигадувати ровер” поруч зі старим добрим крилом… І таким “ровером” стало пристосування до польоту у золотих вужів – Хризопелей (Chrysopelea Boie, 1826)…

Це не фотомонтаж, а світлина Хризопелеї райської у польоті. Джерело ілюстрації: http://rumbur.ru

Політ є не в дивину істотам, які мають крила чи хоча б літальні перетинки, одначе, найбільш екзотичним є спосіб польоту, коли немає жодного із цих пристосувань. Уявіть собі змію, що літає… Правда, назвати це повноцінним польотом язик не повертається, але, судіть самі, Хризопелеї здатні “перелітати” із дерева на дерево на відстань близько 100 метрів! Ці тварини не здатні літати, на кшталт, птахів чи кажанів, їх політ нагадує радше планерування. Однак, у летючих змій є своя специфіка планерування, воно не пасивне, як у летючих лемурів, летючих жаб чи летючих ящірок – у південно-східній Азії налічується понад 60 видів безкрилих літунів… Політ Хризопелей є відносно активним – вони звиваються у повітрі, “пливучи” у ньому, наче у воді…

Хризопелеї – неотруйні для людини змії, приналежні до родини Вужів (Colubridae Oppel, 1811), які розповсюджені від Індії до незліченних островів Меланезії. Вони жителі крон тропічного лісу, де полюють на дрібних ящірок, пташок, кажанів та інших невеликих тварин. Хризопелеї увесь день проводять у пошуці їжі, методично обстежуючи гілку за гілкою. А надибавши когось, кого можна з’їсти, блискавицею випадають у сторону жертви, хапаючи її зубами.

Хризопелея візерункова (Chrysopelea ornata (Shaw, 1802). Джерело ілюстрації: http://calphotos.berkeley.edu

Герпетологам – біологам, котрі вивчають плазунів, – відомо лише п’ять видів золотих вужів, це зокрема: Хризопелея райська (Chrysopelea paradisi Boie, 1827), Хризопелея візерункова (Chrysopelea ornata (Shaw, 1802), Хризопелея двосмуга (Chrysopelea pelias (Linnaeus, 1758), Хризопелея молюканська (Chrysopelea rhodopleuron Boie, 1827) та Хризопелея шрі-ланкійська (Chrysopelea taprobanica Smith, 1943). Усі вони причаровують своїм неординарним яскравим забарвленям за що й отримали свою назву золоті вужі, адже давньогрецьке слово “chryson” означає “золотий”. Проте, найнеординарнішою їх властивістю, все ж таки, є політ.

У тропіках Малайзії варто зазирати не тільки куди ступаєте, а й у небо... Джерело ілюстрації: http://todaysdeepsouth.blogspot.com

Звичайно, політ Хризопелей відбувається у напрямку по діагоналі згори додолу, адже дію земного тяжіння ніхто не відміняв і безкрила тварина не здатна летіти вгору чи паралельно поверхні Землі. Проте пристосування до польоту у цих змій є надзвичайно цікавим. Готова до польоту змія повисає на кінці гілки у вигляді латинської літери “J”, тримаючись лише кінцем тонкого хвоста. Тоді Хризопелея різко розпрямляється і відштовхується хвостом від гілки дерева. У момент старту її ребра розходяться в сторони і змія сплющується – вона нагадує широку стрічку. Стрічкова форма тіла збільшує площу поверхні тіла, а відповідно й опір повітря, сповільнюючи падіння. Одначе, змія не стає цілковито плоскою, а увігнутою із черевної сторони. Таким чином, тіло змії у поперечному перетині нагадує профіль крила літака. Активно звиваючись, Хризопелея здійснює поступальний рух вперед, що у комбінації із планеруванням дозволяє їй долати значні відстані між деревами.

Яким чином виникла така несподівана форма пересування у Хризопелей? У південно-східній Азії сконцентрована найбільша кількість тварин-планеристів, які незалежно розвинули пристосування до польоту. Вчені довго не можуть дійти згоди у гіпотезах розвитку цього явища. На нині існує три основні гіпотези, які так-сяк пояснюють розвиток планеруючого польоту у різних тварини реґіону.

Перша пояснює з’яву різноманіття планеруючих тварин зростанням високих дерев. Беззаперечно лісах південно-східної Азії зростають найвищі тропічні дерева – заввишки 60-70 метрів. Тоді як у африканських та південноамериканських тропічних лісах максимальна висота дерев становить лише 40-50 метрів. То ж часті падіння тварин із такої висоти призвели до розвитку систем страхування – всіляких літальних перетинок, що виконували роль парашутів, які згодом еволюціонували у засоби планерувального польоту. Проте, планерувальники заселяють і “низькі” ліси, а більшість стартує у політ зі стовбура або середини крони, а не з верхівки.

Хризопелея райська (Chrysopelea paradisi Boie, 1827). Джерело ілюстрації: http://www.flickr.com

Друга гіпотеза пояснює розвиток планерування відсутністю густих тенет ліан, які б з’єднували дерева у лісі і слугували природними мостами для міґрацій тварин. Але умови у різних частинах південно-східної Азії є досить відмінними одні від інших, то ж кількість ліан змінюється від екореґіону до екореґіону, а в середньому цей показник рівний африканським та південноамериканським тропічним лісам.

Третя гіпотеза припускає, що основною причиною розвитку планерування є недостатність їжі й потреба у постійних харчових міґраціях. Справа в тому, що у тропічних лісах південно-східної Азії до 80% усіх дерев – це представники родини Двокрилоплідних (Dipterocarpaceae Bl.), які не утворюють м’ясистих плодів, що обмежує кількість екологічних ніш та біорозмаїття для комах та інших фруктоїдних тварин. Відповідно, хижаки вищих порядків змушені часто міґрувати у пошуках здобичі, а найкоротший шлях – це переліт із дерева на дерево.

Як би там не було, однак, маємо факт – здатність до польоту розвинули навіть змії – золоті вужі Хризопелеї.

admin Written by:

4 Comments

  1. Листопад 29, 2010
    Reply

    Цікаво було почитати, бачив передачу на каналі Тоніс (most extreme) – то там розказували про гадюк, що планерують.

  2. Листопад 29, 2010
    Reply

    Пане yAnTar, ще раз дозволю собі зауважити, що здатність до планерування розвинулась у золотих вужів, а не гадюк – це важливо, бо у гадюк і вужів різні біологія та екологія…

  3. Грудень 3, 2010
    Reply

    Та я також звернув увагу, що в статті йшлося про вужів – а там говорили про гадюк, але враховуючи якість перекладу нашого ТБ – то не варто дивуватись.

  4. Грудень 5, 2010
    Reply

    Ймовірно, ТБ-програмі вживалось англійське “snake” – “змія”, яке перекладачі ототожнили із “гадюкою”, хоча воно не так, адже до змій належать і неотруйні вужі та пітони.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

69 + = 72