ТРОПІЧНІ ЛІСИ ОСТРОВА КОКОС

Узбережний тропічний ліс у бухті Чатем, острів Кокос. Джерело ілюстрації: http://wikipedia.org

Андрій М. ЗАМОРОКА
 

Малесенький скелястий острів Кокос, один-однісінький, загубився на неозорих просторах Тихого океану. З моменту його відкриття, мореплавці обов’язково відвідували цей острівець. Кокос був чи не єдиним місцем, по дорозі на Ґалапаґоси, де можна було поповнити припаси води і провіанту. Однак, мало кому відомо, що райський куточок, який манить мандрівників, майже неторканими лісами і дикими скелями, виник у горні пекельного вулкану наприкінці пліоцену – понад два мільйоноліття тому назад…

Тропічним лісам острова Кокос притаманна висотна поясність, хоча максимальні висоти над рівнем моря становлять всього 634 метри – пік Керо Іґлесіас. Цей факт зумовлюється надзвичайно вологим кліматом та рясними опадами, кількість яких перевищує 6000 міліметрів за рік. Вчені виокремлюють три висотні пояси тропічних лісів: узбережний, гірський та туманний.

Тропічні ліси щільним шатром вкривають острів Кококос. Джерело ілюстрації: http://wikipedia.org

Узбережна зона облямовує острів від берегової лінії, до висоти 50 метрів над рівнем моря. На противагу континентальним, тропічний ліс острова Кокос представлений лише трьома ярусами. Верхній і найефектніший становлять Кокосові пальми (Cocos nucifera L.) – такі звичні на туристичних листівках, – вони зростають майже біля самої води, і, певна річ, дали назву острову. Далі від берега їх заміщують Еритринія бура (Erythrina fusca Lour.) та Анона гладенька (Annona glabra L.). Під їх крислатими кронами другий ярус займають деревовидні папороті а також чагарники із родин Маренових (Rubiaceae Juss.) та Пасльонових (Solanaceae Juss.). Узбережні ліси утворюють як практично непрохідні джунґлі із ліанами та колючими чагарями, так світлі й просторі рідколісся. Внаслідок цього, під кронами дерев, подекуди, виникають суцільні трав’яні луки утворені різноманітними Ситниками (Cyperaceae Juss.), Злаками (Poaceae Barnhart), Бобовими (Fabaceae Lindl.) та Мальвами (Malvaceae Juss.). Вони також першими поселяються на піщаних пляжах, провокуючи їх поступове заростання, оскільки у багатьох випадках є стійкими до засолення.

Ендемічний вид острова Кокос Еритринія бура (Erythrina fusca Lour.). Джерело ілюстрації: http://www.biolib.cz

Зона гірських тропічних лісів розпочинається щойно після 50-ти метрів висоти над рівнем моря. На цій межі ще поодиноко трапляються рослини узбережної зони, однак, їх витісняють гірські. Схили острова Кокос скелясті, з численними уступами, стрімкими урвищами й карнизами, за які рослинам доводиться, у буквальному розумінні, чіплятися, проникаючи корінням у кожнісіньку шпаринку та тріщину. Тут також багато надзвичайно мальовничих багатометрових водоспадів – практично, кожен струмок чи річечка, на своїм шляху до океану, спадають долів зі скель. У таких екстремальних умовах оселяються різноманітні папороті, мохи, ліани та епіфіти, а там, де схили менш-більш пологі, острів вкритий густим первісним тропічним лісом.

Ще один ендемік острова Кокос Анона гладенька (Annona glabra L.). Джерело ілюстрації: http://www.biolib.cz

Найбільш звичайними, і водночас ендемічними, видами дерев, які утворюють шатро лісу, є Сакоґлот Гольдрідґа (Sacoglottis holdridgei), Церкопія Пітієра (Cecropia pittieri) та Авокадо (Ocotea insularis) До них часом домішується ендемічна для острова пальма – Рузевельтія Франкліна (Rooseveltia frankliniana) названа на честь відомого президента США Франкліна Рузвельта. Крони дерев окуповані незліченними епіфітами, наприклад, Бромеліями (Bromeliaceae Juss.), Орхідеями (Orchidaceae Juss.), Папоротями (Polypodiophyta) та Мохами (Bryophyta A. Braun in Ascherson, 1860).

Другий ярус гірського тропічного лісу складають деревовидні папороті, зокрема, ендемічна Альофія озброєна (Alophila armata). Папороті заворожують стороннього спостерігача неймовірним візерунком свого крислатого листя. Скупе сонячне проміння, яке із важкістю проривається крізь гущавину лісового шатра, створює справжнісіньку феєрію зелених відтінків та чаруючу гру тіней їх листя у підліску. Трав’яний покрив тропічного лісу є дуже бідним, а головним чином відсутній взагалі. І лише на узліссях чи у місцях скель та урвищ, де сонячне світло проникає у гущавину лісу, зростають різноманітні ситники. Найбільш поширеною з них є Гіполітрум (Hypolitrum amplum).

З підняттям вгору, на висоті понад 500 метрів, розпочинається туманний тропічний ліс. Він займає всього кілька вершин, проте, відрізняється від решти досить простою просторовою структурою. Туманний ліс не утворює ярусів, – це, радше, нагадує криволісся із покручених і невисоких дерев та чагарників. Основними видами, що тут зростають є Меластоми (Melastoma spp.), обплетені різноманітними ліанами і густо вкриті епіфітами. Звичайними є також папороті, але найбільше тут мохів, які віднайшли ідеальні постійно вологі місця для свого прожвання.

Гірський тропічний ліс на острові Кокос розпочинається з висот понад 50 метрів над морем. Джерело ілюстрації: http://wikipedia.org

Як і для більшості океанських островів, для острова Кокос властиве явище “негармонійної біоти” – низького рівня біотичного різноманіття при значній частці ендемічних видів. Ендеміками, біологи, називають види, які розповсюджені лише на невеликій території і більше ніде на Землі не трапляються. Так, на Кокосі налічується лише 235 видів квіткових рослин, з яких 70, а це приблизно 30%, є місцевими ендеміками. Окрім квіткових, на острові представлені також папороті, хвощі та плауни – разом 74 види, а мохоподібні, направду, вражають своїм різноманіттям – 128 видів. Вчені виявили також 85 видів грибів.

Фауна тропічного лісу острова Кокос не вирізняється високим видовим різноманіттям, наприклад, ентомологи налічили всього 362 види комах, хоча їх кількість прогнозується на рівні восьмиста… Одначе, близько 18% усіх виявлених комах, а це 65 видів, є ендемічними для острова. Найбільш добре вивченими і різноманітними комахами є Метелики (Lepidoptera Linnaeus, 1758) та Мурахи (Formicidae Latreille, 1809), і це за умови, що пануючою групою в усіх закутках світу є Жуки (Coleoptera Linnaeus, 1758)! То ж левова частка видів ще невідома взагалі.

Окрім комах, на острові представлений повний комплекс безхребетних: Павукоподібні (Chelicerata), Багатоніжки (Myriapoda), Молюски (Mollusca), Ракоподібні (Crustacea) тощо. Цікавим є ендемічний павук Венділґарда ґалапаґоська (Wendilgarda galapagensis), вид, як свідчить назва, поширений також на Ґалапаґосах – за 665 кілометрів на південний захід від острова Кокос. Його родичі широко розповсюджені у континентальній Америці, а він, проникши на острови, дуже швидко еволюціонував, змінивши і екологічну нішу, і способи полювання, і конструювання павутини

На острові цілковито відсутні амфібії, що властиво для відкритого океану, а до приходу людини, тут також не було й ссавців. Із поселенцями на острів потрапило і здичавіло 5 їх видів. Із плазунів тут поширено всього два ендемічні види: Анол Таунсленда (Norops townsendii) та Ґекон тихоокеанський (Sphaerodactylus pacificus). Якщо міґруючих морських птахів на Кокосі велике різноманіття, то у тропічному лісі постійно проживає лише сім видів пернатих, причому троє із них є ендеміками. Це зокрема Зозуля кокосова (Coccyzus ferrugineus), Мухоловка кокосова (Nesotriccus ridgwayi) та Зяблик кокосовий (Pinaroloxias inornata).

Дві спроби заселити острів Кокос були невдалими, аж допоки у 1978 році уряд Костарики не оголосив його національним парком. З того часу тут функціонує лише адміністрація нацпарку, яка забезпечує ведення наукових досліджень, охорону території та прийом туристів. Перші поселенці, у сподіваннях на екваторіальний клімат (острів Кокос розташований лише на 5° північніше екватора – авт.) і швидкий прибуток, заклали ґуавові, кавові та какаові плантації. Вони завезли на острів також домашню худобу і диких свиней (Sus scrofa Linnaeus, 1758), які здичавіли після відходу людей, проникши у природні екосистеми. Особливий вплив на узбережні екосистеми має завезена на Кокос Кава аравійська (Coffea arabica Linnaeus, 1753), яка утворює суцільні підліски, що змінило структуру природних екосистем. Однак, ще більшим чинником трансформації місцевих екосистем є дикі свині, які, риючись у ґрунті, поїдають корені рослин безпосередньо впливаючи на їх виживання.

Та як би там не було, але уся екосистема острова Кокос є унікальною. Цей факт був визнаний ЮНЕСКО у 1997-му році, разом із включенням його до світової спадщини. Незважаючи на вплив завезених людиною рослин і тварин, екосистеми тропічних лісів острова Кокос і надалі залишаються первинними й неторканими.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

2 Comments

  1. Жовтень 1, 2010
    Reply

    Дуже дивовижне місце!

  2. Жовтень 1, 2010
    Reply

    Ще б, пані Кішко 😉 .

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 5 = 2