У своїй книзі “Звички хижих рослин”, британський натураліст сер Джозеф Дальтон Хукер вперше розповів світу про те, як полюють на комах Непентеси (Nepenthes L.). До того, жодних достовірних відомостей про хижацтво у цих рослин не було відомо. Однак, через, майже, півтора століття вчені відкрили у них властивість, про яку Хукер навіть і не здогадувався…
Коли восени з дерев опадає листя, іноді на гіляччі залишаються зелені кулясті “кущі” – це омела, рослина-паразит. На противагу іншим квітковим рослинам наших теренів, омела є вічнозеленою рослиною, більша частина котрої схована у товщі гілок та стовбурів дерева-господаря. Вона живцем “поїдає” дерево, наближаючи його загибель… Одначе, якщо відкинути лише взаємини паразит-господар, то яка роль омели у екосистемах?
До Рафлезій (Rafflesia R. Br.) приналежить близько трьох десятків рослин-паразитів, цілковито позбавлених листя, стебел та коренів… Живучи у стовбурах різноманітних тропічних дерев Малайського архіпелагу, вони є невидимими для стороннього спостерігача. Одначе, раз в рік, Рафлезії проявляються – з коренів дерев-господарів виростають велетенські – до одного метра у діаметрі – квіти з ядучо-гострим запахом гнилого м’яса. Вчених давно приваблювала тема досліджень взаємодії паразита і його господаря, проте наявні методи не дозволяли заглянути до її молекулярних основ. Сьогодні ж, біологічна наука зайшла так далеко, що практично нічого неможливого для неї не залишилось…
Мабуть, ніщо у нашому житті не може зрівнятися з приходом весни. Радісним хвилюванням сповнює все: яскраве сонце, теплий вітерець, щебетання птахів, струмки на дорогах, котики на вербі. Але найбільше тішить око розмаїття перших весняних квітів. Ще безлисті ліси встеляють килими з білих, як краплинки молока, підсніжників, витончених золотистих зірочок, мініатюрних пролісків, подібних до синьо-фіолетових іскринок, духмяних червоно-фіолетових дзвоників медунки, яскраво-блакитних квіток печіночниці. По ярах та вологих місцях рясно розцвітає білими келихами білоцвіт весняний, а часто, разом ними, можна побачити й яскраві сині квіти зубниці залозистої.
На радість любителям усілякої екзотики, сьогодні, у об’єктах їх обожнення браку не відчувається, неважливо чи то є павуки птахоїди, чи то піранії, чи може рослини-хижаки… Останні з цього переліку привертають особливу увагу, оскільки стали доступними хобістам не так вже й давно, мають незвичний вигляд і спосіб життя. Особливо атракційно виглядають Непентеси – хижі рослини із великими глечиками на кінцях лисків, куди втрапляють необачні комахи. Одначе, придбавши собі Непентиса, постають питання: чому він згодом засихає і як за ним доглядати?
Перефразовуючи чи то пак перекладаючи на українську, слова із пісні однієї із доволі таки відомих співачок, скажу: “…завереснило за вікном…”. А хто ще не здогадався про що піде мова, то дам невеличку підказку – завдяки цвітінню цієї рослини отримав назву перший місяць осені – вересень. Певно, що так, розповідатиму про верес!
Високо у Андах, на противагу своїм родичам Бромелієвим – у більшості мешканцям крон дощових тропічних лісів, у сухих напівпустелях, зростає неймовірна за своїм змістом та формою рослина – Пуя. Будучи схожою на Юку, Пуя нічого спільного з нею немає – це велетенська трава, декотрі види якої можуть досягати 10 метрів заввишки, причому половина висоти, то є суцвіття!
Ось-ось, поблизу маленького закарпатського містечка Хуст, розпочнеться одна із найефемерніших і найдивовижніших природних атракцій, в Україні, – квітування нарцисів. Безперечно, чи не кожен бодай раз та й чув про “Долину нарцисів”. ЇЇ навіть внесено до переліку “7 природних чудес України”. Десятки і десятки тисяч туристів щорічно, всього лише впродовж двох травневих тижнів, приїжджають помилуватися небаченою природною дивовижею… Одначе, що ж собою являють ці неймовірні квіти, які ваблять тисячі людей?
Взаємозв’язок між саламандрою Амбістомою плямистою (Ambystoma maculatum (Shaw, 1802) та зеленою водорістю Яйцелюбою амбістомовою (Oophila amblystomatis Lambert Ex Printz, 1927) відомий ще із кінця ХІХ століття, одначе, вчені завжди вважали, що ці водорості є ектосимбіотичними мутуалістами. Це значить, що вони заселяли ікру саламандри, проникаючи із зовнішнього середовища, і використовували її як природний захист від своїх ворогів – одноклітинних хижаків, наприклад інфузорій чи амеб. Але найсвіжіше дослідження цього взаємозв’язку цілковито перевернуло уявлення про нього – це перший приклад евкаріотичного ендосимбіонта у хребетних тварин!
Багато кому, та, певна річ, не усім відома ця незвичайна рослина – родом із Далекого Сходу. На своїй батьківщині, вона утворює густі непрохідні колючі чагарі по узліссях, ярах та видолинках, а от у нас в Європі Аралії (Aralia L.) відомі, радше, як декоративні рослини у ботанічних садах та парках. Одначе, є у Аралії й більш практичне застосування, ніж декоративність, – це лікувальні властивості.