Андрій М. ЗАМОРОКА
За понад десятиліття наукових пошукувань на терені Галицького національного парку мене завжди вражало надзвичайне природне розмаїття такого невеликого терену: від півторастолітніх яличин і бучин, до старовікових заплавних і термофільних дібров, карстових і низових боліт, заплав, стариць і річок, і нарешті до лучних степів. І всюди мене чекало неймовірне розмаїття комашиного світу й найнесподіваніших знахідок: видів, що мали б траплятися лише високо у Карпатських горах або у південних степах Причорномор’я, чи на рівнинах Паннонії… Аж раптом трапились, здавалось би, звичайнісінькі для Поділля вусачі-коренеїди жовті, проте, дивна зовнішність яких не давала мені спокою впродовж кількох останніх років. І не дарма…