Григорій ПОПОВ
В 2021 році сталася подія, на яку чекали ентомологи на сході США аж 17-ть років. Мова йдеться про появу червоноокої співочої цикади (Magicicada septendecim), яку описав Карл Лінней у 1758. Тоді він отримав колекційний екземпляр та цікаві розповіді свого друга, Пера Калма, завзятого мандрівника та одного з “апостолів Ліннея”.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Жирафи є одними із найпомітніших мешканців африканських саван. Ці ґрацильні істоти вирізняються своїми довгими шиями і не менш довгими ногами. А їх мережевне забарвлення працює, наче камуфляж, маскуючи тварин на тлі крислатих акацій і пожухлих трав. Увагу дослідників завжди привертали ці неймовірні тварини, які стали іконічними у теорії еволюції. Проте, вчені дуже тривалий час вважали, що насправді існує один єдиний вид жирафів – Жирафа звичайна (Giraffa camelopardalis (Linnaeus, 1758). Однак сучасні молекулярні дослідження поставили цю ідею під сумнів всередині минулого десятиліття, а от цими днями стало остаточно відомо, що жирафів аж 4 види!
Андрій М. ЗАМОРОКА
Ця неймовірна історія розпочалась понад 170 років тому, коли невгамовний італійський натураліст, професор зоології Філіппо де Філіппі опублікував низку описів нових видів п’явок зібраних у експедиції по Персії. І у своїй праці він згадує п’явок із Криму, намагаючись віднайти їх таксономічне становисько. А через майже півстоліття до дискусії примкнув французький натураліст і професор зоології Рафаєль Бланшар, який зауважив, що кримські п’явки мусять належати до іншого виду. З тих пір, понад століття велись дискусії – куди ж віднести п’явок із Криму. Остаточне слово у цьому питанні сказала група вчених із Харкова та Любляни, які за допомогою молекулярних методів довели, що кримська п’явка – це окремий, новий для науки вид!
Андрій М. ЗАМОРОКА
За понад десятиліття наукових пошукувань на терені Галицького національного парку мене завжди вражало надзвичайне природне розмаїття такого невеликого терену: від півторастолітніх яличин і бучин, до старовікових заплавних і термофільних дібров, карстових і низових боліт, заплав, стариць і річок, і нарешті до лучних степів. І всюди мене чекало неймовірне розмаїття комашиного світу й найнесподіваніших знахідок: видів, що мали б траплятися лише високо у Карпатських горах або у південних степах Причорномор’я, чи на рівнинах Паннонії… Аж раптом трапились, здавалось би, звичайнісінькі для Поділля вусачі-коренеїди жовті, проте, дивна зовнішність яких не давала мені спокою впродовж кількох останніх років. І не дарма…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Кілька днів тому погодні радари Національної служби погоди США зафіксували дивну хмару (світлина вгорі), що перетинала територію трьох штатів – Індияни, Огайо та Пенсильванії. Метерологи були трохи спантеличені, оскільки дощу не очікувалось. Відповідь дали ентомологи – хмарою виявилась велетенська зграя комах, зелених чотарів! Двічі на рік ці неймовірні бабки здійснюють велику міґрацію через усю Північну Америку з узбережжя Карибського моря до Великих озер і навпаки.
Андрій М. ЗАМОРОКА
The New York Tines Magazine назвав всепланетарне зникнення комах “комашиним апокаліпсисом” (The Insect Apocalypses), пророкуючи скору загибель людства. Власне питання у тому чи стоїть людство на межі апокаліпсису, екологічного апокаліпсису, а чи маємо справу із дочасним ґвалтом? У третій і останній частині цього апокаліптичного циклу розповім про наше ймовірне життя без комах.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Причини глобального вимирання комах, на загал, залишаються не цілком зрозумілими. Вимирання зафіксовані як у порушених діяльністю людини екосистемах, так і заповідниках та на малозмінених теренах. Однак, в усіх випадках вчені акцентують увагу на кількох причинах:
Андрій М. ЗАМОРОКА
Апокаліптичні віщування, феєрично змальовані Іваном Богословом десь наприкінці І століття н.е., як одну із покар людству, описують нашестя сарани, що п’ять місяців мала мордувати світ. Але схоже, що Іван дуже і дуже помилився, – він не знав екології, бо апокаліпсис щонайпевніше ознаменується масовим вимиранням комах. Ентомологи по усій Землі фіксують катастрофічне скорочення і чисельності, і видового розмаїття комах, а це тягне за собою збій роботи екосистем і загрозу існуванню людства.
Андрій М. ЗАМОРОКА
З’ява велетенської бджоли Волеса (Megachile pluto (Smith, 1860) сучасному світові озманенувалась рекордними торгами на eBay, де один-єдиний екземпляр було продано за 9100 доларів США! Пізніше було продано ще один екземпляр бджоли за 4150 доларів США! Це найдорожча бджола у світі! Її дороговизна зумовлена ж її рідкісністю, оскільки з часів подорожі Альфреда Расела Волеса (саме того Волеса, що ледь не обійшов Чарльза Дарвіна у першості створення теорії еволюції) Малайським архіпелагом у середині ХІХ століття, кілька екземплярів цього виду було зібрано лише наприкінці ХХ століття американським ентомологом Адамом Месером. З тих часів бджола більше не траплялась ні дослідникам, ні колекціонерам, аж до гучного продажу екземпляру у 2018-му через інтернетмагазин.
Андрій М. ЗАМОРОКА та Юрій КОЗОРІЗ
У лютому 2015-го, на складі одного із будівельних супермаркетів нашого Станіславова, працівнику трапилась на очі дивна істота – звідусіль облямована численними і довжелезними ногами-мацальцями. І може б вона стала жертвою байдужого черевика, якби не допитлива натура біолога й природолюба, що упізнала в цій істоті мухоловку – багатоніжку, занесену до Червоної книги України. Дивовижно, але цей теплолюбний вид є мешканцем Середземномор’я!