Андрій М. ЗАМОРОКА
Кілька днів тому погодні радари Національної служби погоди США зафіксували дивну хмару (світлина вгорі), що перетинала територію трьох штатів – Індияни, Огайо та Пенсильванії. Метерологи були трохи спантеличені, оскільки дощу не очікувалось. Відповідь дали ентомологи – хмарою виявилась велетенська зграя комах, зелених чотарів! Двічі на рік ці неймовірні бабки здійснюють велику міґрацію через усю Північну Америку з узбережжя Карибського моря до Великих озер і навпаки.
Андрій М. ЗАМОРОКА
The New York Tines Magazine назвав всепланетарне зникнення комах “комашиним апокаліпсисом” (The Insect Apocalypses), пророкуючи скору загибель людства. Власне питання у тому чи стоїть людство на межі апокаліпсису, екологічного апокаліпсису, а чи маємо справу із дочасним ґвалтом? У третій і останній частині цього апокаліптичного циклу розповім про наше ймовірне життя без комах.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Причини глобального вимирання комах, на загал, залишаються не цілком зрозумілими. Вимирання зафіксовані як у порушених діяльністю людини екосистемах, так і заповідниках та на малозмінених теренах. Однак, в усіх випадках вчені акцентують увагу на кількох причинах:
Андрій М. ЗАМОРОКА
Апокаліптичні віщування, феєрично змальовані Іваном Богословом десь наприкінці І століття н.е., як одну із покар людству, описують нашестя сарани, що п’ять місяців мала мордувати світ. Але схоже, що Іван дуже і дуже помилився, – він не знав екології, бо апокаліпсис щонайпевніше ознаменується масовим вимиранням комах. Ентомологи по усій Землі фіксують катастрофічне скорочення і чисельності, і видового розмаїття комах, а це тягне за собою збій роботи екосистем і загрозу існуванню людства.
Андрій М. ЗАМОРОКА
З’ява велетенської бджоли Волеса (Megachile pluto (Smith, 1860) сучасному світові озманенувалась рекордними торгами на eBay, де один-єдиний екземпляр було продано за 9100 доларів США! Пізніше було продано ще один екземпляр бджоли за 4150 доларів США! Це найдорожча бджола у світі! Її дороговизна зумовлена ж її рідкісністю, оскільки з часів подорожі Альфреда Расела Волеса (саме того Волеса, що ледь не обійшов Чарльза Дарвіна у першості створення теорії еволюції) Малайським архіпелагом у середині ХІХ століття, кілька екземплярів цього виду було зібрано лише наприкінці ХХ століття американським ентомологом Адамом Месером. З тих часів бджола більше не траплялась ні дослідникам, ні колекціонерам, аж до гучного продажу екземпляру у 2018-му через інтернетмагазин.
Андрій М. ЗАМОРОКА та Юрій КОЗОРІЗ
У лютому 2015-го, на складі одного із будівельних супермаркетів нашого Станіславова, працівнику трапилась на очі дивна істота – звідусіль облямована численними і довжелезними ногами-мацальцями. І може б вона стала жертвою байдужого черевика, якби не допитлива натура біолога й природолюба, що упізнала в цій істоті мухоловку – багатоніжку, занесену до Червоної книги України. Дивовижно, але цей теплолюбний вид є мешканцем Середземномор’я!
Андрій М. ЗАМОРОКА
“…Вчені з легкістю можуть пояснити чому у жирафи довга шия, проте, чому саме у жирафи – цього не скаже ніхто, як би не намагався…”
Ден Сімонс
“Падіння Гіперіону”
1990
Чаруюча і ґрацильна зовнішність жирафів – цих непересічних мешканців африканської савани, – увібрала в себе усю витонченість і красу еволюції. А скільки списів було наламано довкола загадки походження їх довгої шиї, співставних, хіба лише, з еволюційною таємницею яскравого хвоста самця павича… І попри те, що то є хрестоматійний приклад еволюції зі шкільного підручника біології, але якоїсь ясності у самім механізмі та причинах її виникнення не було. Шия жирафи активно артикулювалася, у рівній мірі, як еволюціоністами, так і креаціоністами, арґументуючи, як не дивно, цілковито протилежні теорії… А уся проблема полягала у тому, що досі не було палеонтологічних знахідок, які б вказували на проміжні етапи еволюції жирафової довгошийості.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Вестіндійський або американський ламантин (Trichechus manatus Linnaeus, 1758), отримав статус виду, що знаходиться під загрозою зникення, понад півстоліття тому. З цього часу була впроваджена низка природоохоронних заходів, які позитивно вплинули на стан популяції. За останні 25 років чисельність вестіндійського ламантина зросла на 500%!
Андрій М. ЗАМОРОКА
Закон джунґлів – виживає найсильніший, працює далеко не завжди. Світ сповнений міріадами істот, які не можуть себе захистити. То що ж тоді чинити? Відповідь проста – хитрувати! Хитрувати усіма можливими способами: вдавати із себе сильнішого і більшого, ніж ти є насправді, навчитись маскуватись і причаюватись, видавати себе за когось іншого… Усі ці способи надурити потенційного хижака описуються науковим терміном мімікрія, яка є предметом прискіпливого вивчення еволюції, а заразом і її неспростовним доказом.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Кілька років тому, я написав статтю про гірке майбутнє суматранського носорога – виду, що опинився на ґрані вимирання. Тоді, у 2008-му, цих чудових тварин налічувалось близько півтисячі і природоохоронці обережно висловлювали оптимізм у збереженні виду. Одначе, днями, група науковців опублікувала ґрунтовну статтю, де повідомила про цілковите вимирання суматранського носорога у Малайзії. А чисельність цих тварин скоротилась до сотні…