ТАЄМНИЦЯ КАВОВИХ ЗЕРНЯТ

kava.JPG
Плоди Кавового дерева

Руслан  ЖИРАК

Кава це щось значно більше, ніж просто рослина чи буденний напій. Кава – це настрій, присмак і спосіб життя… Кава – це окрема культура, оспівана і возвеличена багатьма митцями пера і слова… Кава – це стан душі…. Це щось незбагненно загадкове і далеке… А розгадку цієї таємничості слід шукати в двох невеличких зернятках вічнозеленого кавового куща.

Журнал Станіславівський натуралісТ

Листя Кавового дерева
Листя Кавового дерева

Кавове дерево належить до роду кава Coffea L., родини маренових Rubiaceae – вічнозелених чагарників і дрібних дерев. Родом воно з тропіків і субтропіків Африки і Азії. Кавове дерево – вічнозелена тропічна рослина. Хоча його і називають деревом, це швидше за все, напівкущ. В дикому стані рослина, залежно від підвиду, може досягати до 8 метрів висоти, перетворюючись в справжнє дерево. Росте воно в реґіонах з жарким кліматом (там де середньорічна температура вища 20 º С) і високою вологістю. За будовою крони нагадує добре відому нам смереку: на прямому вертикальному стовбурі розміщені горизонтальні гілки. Кора тонка, коричнево-сірувата. Листки видовжено-овальні, лавроподібні, з супротивним розміщенням. Квіти білі, запашні, зібрані групами в пазухах листків. Під час цвітіння їх запах нагадує аромат жасмину. Плід – продовгувата ягода, розміром 1-2 см. При достиганні набуває червоного або фіолетово-синього кольору. Під тоненькою насіннєвою шкіркою міститься срібляста м’якоть з 2-ма бобами. Ці боби називають кавовими зернами, хоч це і неправильно, проте всім зрозуміло. Кавові боби містять кофеїн, вміст якого в різних сортів варіює від 0,1 до 3,5 %. Відомо більше ніж 55 різновидів кавового дерева. Але найбільшої уваги заслуговують лише 2 види: кава аравійська (Coffea arabica) і кава конголезька (Coffea robusta) з плодів яких відповідно і отримують найпоширеніші сорти арабіка і робуста. Родиною кавового дерева є провінція Каффа, що в Ефіопії. Ще до I ст. до н.е. мешканці цієї провінції знали про властивості ягід кавового дерева надавати сил і бадьорості. Щоправда в той час кавові боби не заварювали, а споживали загорнутими в тваринний жир. Такі енергетичні “палички” були чи не єдиним джерелом харчування під час довгих і виснажливих походів у пустелі.

Цвітіння Кавового дерева
Цвітіння Кавового дерева

Назва дерева походить від арабського слова “кахва”, що означає “вино”, а в дослівному перекладі звучить як “те, що позбавляє сну”. Кавове дерево вирощують майже в усіх тропічних і субтропічних країнах. Найбільшими виробниками кави є Бразилія, Колумбія, Ефіопія, Мексика і Індія. Кавове дерево, в принципі, можна вважати прибережною тропічною рослиною, яка найкраще почуває себе на висоті 600-1200 м над р.м.

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

Проте, його з успіхом можна вирощувати в кімнатних умовах, але слід пам’ятати, що це світло- і теплолюбна рослина, яка полюбляє свіже вологе повітря.
Зі смажених бобів кавового дерева виготовляють божественний за смаком напій, який і приніс визнання цій рослині, з промовистою назвою – кава. За деякими оцінками, кавовий напій є другою за об’ємами споживання речовиною на Землі після води.

Саджанець Кавового дерева
Саджанець Кавового дерева

Існує дуже багато міфів і легенд відкриття людиною кавового дерева і кави як напою, всі вони оповиті таємничістю і незбагненністю. За однією з таких розповідей капітан Де Кліє на трищогловому французькому кораблі віз з Парижа скарб. Він був дуже задоволений, хоча від хвилювання навіть не міг спати. Спокою йому не давало питання про те, чи зможе він довезти неушкодженим свій скарб до острова Мартініки. В дорозі пірати напали на корабель, обстрілявши його з гармат, але абордажу, все таки вдалось уникнути, поставивши паруси на всіх реях. Від цих непроханих гостей експедиції вдалося втекти, але нове лихо підстерігало судно. Вітер дужчав і враз стався страшний шторм. Океан кидав корабель, як шкарлупу кокосового горіха і далеко відносив від наміченого курсу. Зі шторму судно вийшло зі зламаними щоглами, звислими снастями і реями, з лахміттям парусів. Подорож дуже затягнулась і запасів прісної води не вистачало. З наказу корабля воду почали видавати невеликими порціями, та й цією порцією капітанові Де Кліє доводилось ділитись. «Пий, пий, та тільки збережи собі життя. Доживи до кінця дороги. Там буде багато родючої землі і скільки хочеш води», – говорив капітан, облизуючи сухі, потріскані губи і виливав останні краплини води в дерев’яний ящик з землею. В ящику знаходився живець кавового дерева. З великою обережністю відрізали його від єдиного кавового деревця в Паризькому ботанічному саду, куди воно потрапило теж з пригодами.

Кавова плантація
Кавова плантація

На островах Батавії і Ява росли цілі плантації цих дерев під пильною охороною голландців. Але одного разу кілька кущиків потай вивезли в Амстердам. В дорозі французи ухитрились вкрасти одне деревце для ботанічного саду. Тепер капітан Де Кліє віз живець цієї рослини на острів Мартініку. Дорогоцінний скарб таки успішно було доставлено до пункту призначення. Це було в 1723 році. Через 2 роки деревце виросло і зацвіло білими, як у жасмину, але більшими квітами і дало ягоди, спочатку зелені, які згодом почервоніли і нарешті стали ліловими. З куща зібрали майже кілограм кавових зерен. В кожній ягідці, завбільшки з вишню, було дві зернини кави. Через кілька років з цього дерева розвели цілі плантації не тільки на Мартініці, а й в Гваделупі і Сан-Домінго. Капітану Де Кліє після його смерті поставили пам’ятник в знак подяки за сприяння в розведенні кави, що збагатило французькі острови.
В Європі вперше дізнались про каву від італійського лікаря Проспера Альпінуса, який супроводив венеціанське посольство в Єгипет, звідки і привіз в 1591 році розповіді про каву. Він вперше описав каву як медичний засіб: “…в одному з єгипетських садів бачив я дерево, що дає насіння всім тут відоме і дуже поширене: з нього араби виготовляють свій улюблений напій, який всі п’ють замість вина і в готелях подають так само, як у нас вино, а називають його кава. Насіння його привозять із щасливої Аравії. Деревце схоже на бруслину, але листя товстіше, твердіше і вічнозелене. Настій п’ють для зміцнення шлунка”. Настої з сирих зерен вживали при пропасниці, головних болях, коклюші, артритах. Міцний відвар кави з соком лимона вживали при малярії.

Філіжанка кави на будь-який смак
Філіжанка кави на будь-який смак

В єгипетських каварнях розповідали арабську легенду про те, як в ефіопії один пастух помітив, що кози, які поїли ягід з кавового куща, не сплять, а цілу ніч бавляться. Він розповів про це муллі, який вирішив на собі випробувати дію цих ягід, щоб не засинати в мечеті. Виявилось, що пастух мав рацію.
Широке поширення кави як напою в Європі почалось у Відні з 1683 року і пов’язане з ім’ям українського шляхтича та козака Юрія-Франца Кульчицького. Під час облоги турками Відня у 1683 році він, перевдягнувшись в турецький одяг, проніс листа про допомогу місту, за що був щиро ви нагороджений віденцями, у тому числі трьомастами мішками кави з турецького обозу. Перебуваючи в Туреччині, Юрій ознайомився із технологією приготування напою, яку вміло пристосував до смаків європейців – почав додавати до напою цукор. Так з’явилась знаменита кава по-віденськи. Згодом Юрій відкрив у подарованому йому будинку кав’ярню, де продавав порцію кави по крейцеру за філіжанку. В 18 ст прусський король Фрідріх ІІ, прагнучи збільшити казну, обклав споживання модного кавового напою високим митом. Але кава надходила з-за кордону в надто малих кількостях і давала малий дохід. Тоді король наказав вченим віднайти замінник (ерзац) натуральній каві. В 1790 році з’явилась кава з цикорію, а згодом – напої з жолудів, ячменю, жита, тощо.
Поширенню кави сприяли кофейні (на сучасний лад кав’ярні), що вперше з’явились в Туреччині. В Європі перші кав’ярня була відкрита в Лондоні в 1652 році і через кілька років там було вже понад 3 тисячі кав’ярень. Пріоритет у відкритті кав’ярень в Україні належить скоріш за все Львову, де вони з’явились в 1870-х роках.
Саме такі заклади, як кав’ярні того часу ставали найчастіше місцем зібрань. Люди різних професій і політичних партій відвідували певні кав’ярні. Розшукуючи будь-кого питали, не де живе ця людина, а яку кав’ярню вона відвідує. У кав’ярнях дізнавались останні новини (тоді ще не знали газет чи, тим паче, Інтернету), обговорювали питання політики, літератури, мистецтва. Там давали поради лікарі, адвокати. Жінки не відвідували кав’ярень. Перші ліхтарі, що освітлювали вулиці, були поставлені біля дверей кофеєнь.
coffee_box_image
Ритуал приготування і пиття кави у багатьох народів є часткою національної культури, при цьому, філіжанка кави асоціюється з моментом спокою між напруженими частинами дня або з приємним пробудженням вранці, коли людина або залишається наодинці зі своїми думками, або неспішно розмовляє з колєґами чи ріднею.

Автору буде корисно та цікаво знати Вашу думку про написану розповідь. Залишіть свій відгук про статтю у вікні нижче. Вкажіть своє ім’я чи нік, емейл, напишіть текст, введіть два слова запропоновані програмою у віконечку нижче і натисніть submit

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

7 Comments

  1. Наталя
    Січень 23, 2008
    Reply

    Привіт, Руслан! Випадково натрапила на ваш сайт і прочитала статтю про каву. Вона надзвичайно класна, мені вона дуже сподобалася. Я люблю каву і хотіла б дізнатися про неї якомога більше. якщо можеш – напиши якусь літературу або інтернет-адреси. І стиль написання мені теж дуже сподобався – одразу видно журналістський підхід. А яка ситуація в Івано-франківську з кав’ярнями, а то я там ніколи не була, а в нас є кілька хороших місць.
    Успіхів і побільше таких хороших статей!
    з повагою Наталя, Львів

  2. Руслан М. Жирак
    Січень 31, 2008
    Reply

    Дякую за хороший відгук, Наталю. Відносно Твого питання про ситуацію з кав’ярнями в Станіславові, то вона, як на мене. могла б бути значно кращою, хоча кілька хороших місць, де можна поспілкуватися за філіжанкою смачної чорної кави з “темпераментом” вже ж є. Восени цього року в Станіславові планується відкриття кав’ярні на зразок львівського “Золотого дукату”, який, до речі, мені дуже імпонує своєю аурою, стилем, не говорячи про смак тамтешньої кави і чоколяди. Залишаю свій e-mail: zhyrak@ukr.net – якщо маєш бажання пиши, завжди радий поспілкуватися і поділитися інформацією про цей божественний напій…
    з найкращими побажаннями Руслан М. Жирак

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

95 − = 90