НЕЗВИЧАЙНА КАРТОПЛЯ

Що може бути незвичайного у картоплі? Це настільки звичайна рослина на присадибних ділянках, що у житті більшості українців виник цілий аграрний ритуал садіння, сапання та збирання картоплі, а ще процедура знищення колорадського жука… Страви із неї не може замінити жоден інший продукт харчування. Деякі науковці сходяться на думці, що добробут та ріст населення Землі забезпечила не науково-технічна революція, а саме картопля – “другий хліб”!

Важко сказати, як раніше жили українці без таких улюблених картопляних вареників чи дерунів, але факт – Картопля звичайна або горбчаста (Solanum tuberosum L.) була завезена до нашої Європи лише у 1536 році, однак, дуже довго була непопулярним овочем… Це було пов’язано, у першу чергу із незвичною формою бульб – вони були далекими від відомих нам округлих картоплин, а більше нагадували людські фіґурки! Як і корінь мандраґори, бульби картоплі навіювали європейцям забобонний страх, більше того, південноамериканські шамани, на батьківщині картоплі, використовували людиноподібні бульби для своїх магічних ритуалів та замовлянь…

На своїй батьківщині – у Південній Америці, – дика картопля є бур’яном! Вона зростає так само, як наша лобода – на кукурудзяних та пшеничних полях, на подвір’ях обійсть індіанців, купах сміття, кам’яних огорожах, закинутих фермах, руїнах будівель, пустирях та інших не вельми привабливих місцях. Картопля заселяє найрізноманітніші марґінальні екологічні ніші, – від морських узбереж до альпійських лук у Андах, – які не принагідні для росту інших рослин, оскільки не витримує конкуренції з їх сторони. Проте найцікавіший факт, що більшість із цих “картопляних бур’янів” стійкі до фітофтори, вірусів, раку і навіть колорадського жука! 

Високогірна андійська Картопля безстеблова (Solanum acaule (Juz.) Hawkes & Hjert.), яка зростає на альпійських луках, є найбільш холодостійкою – витримує пониження температури до –8°С! Ця картопля абсолютно не схожа на вирощену на Вашому городі, вона нагадує радше подорожник – листя зібрані у невелику розетку, розпростерту на ґрунті. На кілька сантиметрів над ними підіймається квітконос із кількома фіалковими квітками, з яких, після відцвітання, виростають невеликі ягідки, похиляючись до землі.

Не тільки сучасна трансґенна картопля не смакує колорадському жуку, а й один із її диких родичів – Картопля Чако (Solanum chacoense Bitter) також йому не до вподоби. Зростає цей вид у арґентинських саванах – пампасах, поміж степових трав. Її столони – підземні пагони, на яких утворюються бульби (бульби – це не коренеплоди, а видозмінене пагіння), проникають дуже глибоко у ґрунт, звідки їх не можуть викопати наземні тварини. Сама ж рослина невелика – всього 20-40 см заввишки і квітує синім цвітом. А от у Мексиці – Мезоамерика – зростає Картопля серцелиста (Solanum cardiophyllum Lindl.), яка стійка до фітофтори – паразитичного гриба, що спричинює почорніння листя і гниття бульб у культурних сортів. Росте Картопля серцелиста у дещо незвичних місцях – на скелях, тому й невеликого зросту, а бульби розміром зі сливу.

Одначе, напевне, найбільш незвичне місцезростання, з-поміж інших, саме у Картоплі морелиподібної (Solanum morelliforme Bitter et Münch), яка оселяється на деревах! Справа в тому, що вона набула життєвої форми епіфіта і подібно до більшості тропічних орхідей та бромелій оселяється на гіллі великих дерев. Часом її можна віднайти у дуплах, тріщинах або й просто на корі дерев… Окрім епіфітного способу життя, вона відрізняється від інших й дуже дрібними квітами та ягодами – завбільшки зі смородину. З-під її куща, просто у повітрі, на столонах звисають маленькі бульби.

Але напевне ні епіфітні, ні наскельні, а ні високогірні види картоплі не зможуть здивувати більше, ніж вічнозелене Картопляне дерево (Solanum wrightii Benth.) заввишки 15 м! Ця картопля не утворює бульб, а основні зусилля скеровує на цілорічне цвітіння та плодоношення. Її коричнева кора вкрита довгими колючками; молоді пагони, а також листя густо опушені волосками. Листя досягає 30 см в довжину, а квіти в 10 разів більші, ніж у звичної нам картоплі. Ягоди Картопляного дерева дуже схожі на помідори, однак чорно-фіалкового кольору із синім відблиском, і неїстівні.

Зрештою, слід сказати, що картопля та паслін є близькими родичами, приналежними до одного роду, який так і називається Паслін (Solanum L.). Більше того, сюди приналежні і помідори (Solanum lycopersicum L.) та баклажани (Solanum melongena L.). То ж, часом, слід уважніше придивитись до звичних нам речей, аби побачити їх незвичайну природу. Залишайтесь зі “Станіславівський натуралістом” – попереду ще багато цікавого!