ЛІС, ЩО РОСТЕ У МОРІ

mangrove.jpg

Андрій М. ЗАМОРОКА

За повідомленням експертів Міжнародного союзу охорони природи, після дослідження впливу руйнівного цунамі 2004-го року у Шрі-Ланці, було виявлено, що у двох, практично, однакових узбережних поселеннях, що розташовані поруч, людські жертви дуже різнилися. В одному з поселень загинуло 6 тисяч чоловік, тоді як у іншому всього двоє! Пояснення цього просте і трохи несподіване – друге поселення розташоване за щільною стіною манґрового лісу, а у першому ліс вирубали, аби розчистити пляж для туристів. Тож, манґри прийняли на себе усю силу цунамі, врятувавши людей. Що ж являють собою манґрові болота? Читайте далі…

Морські узбережжя теплих тропічних морів то далеко не піщані пляжі із кокосовими пальмами, як Ви, може, собі уявляти, а більш ніж на 73% – це непролазні манґрові болота і багна з кусючими комарами, отруйними зміями і крокодилами. Манґри – це ліси, які заселяють періодично затоплювані ділянки морських узбереж та гирл рік, і є захищеними зі сторони моря кораловими рифами чи дрібними островами. Це одна із найбільш цікавих та унікальних лісових екосистем, яка відзначається багатством як суходільних, так і морських біологічних видів, а найдивовижнішим є той факт, що манґри ростуть у солоній воді. У 325 році до н.е. грецький мандрівник Неарх назвав їх лісами, що ростуть у морі, досягши північної межі манґрових лісів у Перській затоці. Жодна вища рослина, за винятком манґрів, зрозуміло, не здатна витримати солону морську воду і приречена на неминучу загибель. Тоді як манґри, в ході еволюції, розвинули низку пристосувань для виведення з організму солі, тому чудово почувають себе у солоних водах океанів і морів.

Взагалі манґри – це радше назва екосистеми, а ніж якогось виду чи видів, адже манґрові дерева і кущі належать до 15 різних родин, які між собою навіть не споріднені. До манґрів відносять усі дерева що ростуть у припливно-відпливній зоні, мають корені-ходулі, можуть витримувати солону воду тощо. Таким чином, манґрами називають і один вид пальм, і падуба, і гібіскусу, і плюмбаґо, і мирту, і навіть папороті. Але є й справжні манґри, яких налічується всього близько 20 видів і відносять їх до п’яти родин: Ризофорових (Rhizophoraceae), Вербенових (Verbenaceae), Мірсинієвих (Myrsinaceae), Сонетарієвих (Sonneratiaceae) і Комбретових (Combretaceae).

Всіх їх об’єднує кілька характерних ознак. По-перше, товсті, тверді і дуже жорсткі листки, по-друге, живородіння, за винятком Сонетарієвих, які розмножуються насінням, по-третє, наявність додаткових коренів-ходуль, по-четверте, вертикальні дихальні корені, і по-п’яте, здатність виводити з організму сіль.

Найпершими морське узбережжя заселяють Ризофорові, у манґрових лісах вони завжди заходять найдальше в море. Це доволі високі дерева 30-40 м, проте Ризофори – поширені зі сторони моря, як правило, ніколи не мають вертикального стовбура, а переважно займають лежаче та напівлежаче положення. А от їхні родичі Бруґієри тяжіють до внутрішніх ділянок манґрового болота, де є усі умови для вертикального росту. Квіти Ризофорових дрібні, двостатеві, зібрані у суцвіття, а у деяких представників поодинокі, пазушні. Пелюстки білого або жовтувато-бурого кольорів. Дерев’янисті плоди Ризофорових містять лише єдину насінину, яка проростає ще на материнському дереві, а у воду падає уже сформований саджанець із коренями, стеблом і листками. За екологічними і біологічними характеристиками схожими до Ризофорових є Авіценії з родини Вербенових, проте вони є куди більш холодостійкими і формують манґрові екосистеми в Новій Зеландії та на Тасманії. Внутрішню зону манґрових боліт заселяють представники родини Мірсинієвих – невеликі дерева та кущі, 8-15 м заввишки. Вони є більш чутливими до солоної води, тому ростуть на опріснених ділянках боліт, в дельтах і гирлах річок, прісних ставочках тощо. Поруч із Мірсинієвими, у внутрішній зоні мангрових лісів, зростають Сонетарієві, які сягають 20-25 м у висоту. На відміну від попередніх родин, у представників Сонетарій квіти великі, зібрані по кілька в щиткові суцвіття, але вони мають дуже неприємний запах, чим приваблюють кажанів та мух. Цікаво, що цвітуть Сонетарії лише впродовж однієї ночі, а до світанку пелюстки і тичинки опадають. Квіти продукують дуже багато нектару. Представники родини Комбретових заселяють внутрішню зону боліт. За своїм видовим складом манґрові ліси Індійського і заходу Тихого океанів – східні манґри, значно багатші за манґри Атлантики й сходу Тихого океану – західні. Цікаво, що однакових видів у східних і західних манґрах немає, проте наявні спільні роди.

Походження манґрів – це дуже цікава проблема сучасної флористики і фітогеографії, адже самі екосистеми цього типу виникли, мабуть, ще у кам’яновугільному періоді палеозойської ери, а справжні манґри – квіткові рослини, з’явилися в крейдяному періоді мезозойської ери. Походження мангрових екосистем пов’язують із південним узбережжям океану Теніс, який розміщувався на території сучасних Європи, Росії та Центральної Азії. Значні скам’янілості та відбитки справжніх манґрів знаходять на території північного узбережжя колишнього материка Годвани, проте вважати цю територію батьківщиною манґрів не має вагомих підстав.

Для манґрових екосистем властивий високий рівень продуктивності як фітомаси, так і зоомаси. В місцях зростання манґрових лісів активно відбувається процес ґрунтоутворення – у зовнішніх частинах екосистеми відкладається пісок та мул, а у внутрішніх утворюється справжній ґрунт. В результаті змішування морського намулу з листям, гілками та поваленими стовбурами тут утворюється гумус, а також цілі пласти торфу. Величезна кількість детриту сприяє існуванні дуже розгалуженої трофічної мережі, а щільне плетиво коренів і крон створює неймовірне багатство екологічних ніш, які заселяться як морськими, так і прісноводними, так і суходільними тваринами. В середину манґрового лісу фактично не проникає світло, тому нижній рослинний ярус тут відсутній взагалі, до того ж постійно відбувається коливання рівня води, що також не сприяє розвиткові трав’янистих рослин. Проте, на гілках і стовбурах оселюються найрізноманітніші епіфітні рослини, на кшталт, бромелієвих, мохів, лишайників тощо. У внутрішніх зонах манґрового лісу дерева сплітаються численними ліанами.

З-поміж тварин, найчисельнішими мешканцями манґрового болота є краби, які тут водяться повсюдно: одні живуть у кронах дерев, інші на коренях, ще інші в намулі, проте всі вони виходять на ґрунт підчас відпливів аби поживитися багатющим детритом. Крони дерев заселяють папуги, чаплі, нектарниці, колібрі та ще величезна кількість різноманітних птахів. Тут також живуть мавпи і навіть тигри – в Індії, окрім них змії, пітони, удави, іґуани тощо. На ґрунті живуть крокодили або каймани. Зовнішні, зі сторони моря, частини лісу, ями і ставки заселять двостулкові молюски, посеред яких найчисельнішими є устриці і мідії. В зоні приливу поширені численні слимаки та равлики, які поселяються на коренях та стовбурах. Сам ліс же просто кишить різноманітними комахами, які є найчисельнішою групою живих організмів у цій екосистемі, окрім них тут багато павуків, багатоніжок і червів. Типовими жителями мангрових боліт є риби з родини Мулистих стрибунів (Periophthalmidae), які в період відпливу опиняються на березі. Вони мають добре розвинені грудні плавники, які мають деяку схожість з лапами, за допомогою них Мулисті стрибуни здатні “ходити” по суші та “лазити” по деревах. Нестачу води і труднощі дихання атмосферним повітрям вони вирішують доволі оригінально – запасаючи воду у спеціальних мішках під зябровими кришками, а також дихають через шкіру, як земноводні. Очі у них випуклі, розміщені на верху голови, як у жаб, що дає змогу добре бачити на суші і мати бінокулярний зір.

admin Written by:

8 Comments

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

68 − 62 =