ЕКСТРЕМАЛЬНІ ТВАРИНИ

Андрій М. ЗАМОРОКА

Світ довкола нас є надзвичайно різноманітним і дуже непередбачуваним. Часом, звичні нам речі проявляють неочікувані властивості, здається ми знаємо достатньо багато, проте, щоразу жива природа нас дивує новими відкриттями. Сьогодні хочу розповісти Вам про неймовірних, почасти відомих, а подекуди й незнаних тварин, які живуть за межами звичного нам комфортного світу.

Більшість тварин, з-поміж яких і людина, проживають у відносно вузькому проміжку комфортних умов середовища, наприклад, найоптимальнішою температурою для більшості тварин є 18-25 градусів за Цельсієм. Будь-яке тривале відхилення від комфорту викликає пригнічення життєвих процесів, виснаження і у кінцевому результаті загибель орґанізму. Однак, деякі тварини в ході еволюції “навчились”, без шкоди для себе, витримувати не тільки несприятливий вплив, а й цілком нормально почувають себе за екстремальних умов середовища. 

Яскравим прикладом екстремальних тварин є Тихоходи (Tardigrada Spallanzani, 1777) – ці мікроскопічні істоти можуть вижити у таких умовах, де гинуть навіть бактерії… Їхній орґанізм побудований таким чином, що при виникненні несприятливих умов він перестає функціонувати, такий стан логічно назвати смертю, проте, коли умови змінюються, тихоходи “оживають” і продовжують повзати, їсти і розмножуватись… Вони побили усі можливі температурні рекорди не тільки серед тварин, а поміж усіх інших живих істот. Так, тихоходи залишаються життєздатними при заморожуванні у рідкому азоті до –273°С, що близько до абсолютного нуля, і кип’ятінні при підвищеному тиску до +150°С! 

Навряд чи можна порівнювати із тихоходами інших тварин, але й поміж них є температурні рекордсмени. Наприклад, Імператорські пінґвіни (Aptenodytes forsteri Gray, 1844) здатні витримати кількаденні морози, коли впродовж антарктичної полярної зими температура повітря знижується до
–70°С. Цікаво, що при такій температурі виживають навіть зародки пінґвінів у яйцях. Загалом холодовитривалість пінґвінів забезпечується запасами жиру та найщільнішим серед птаства пір’яним покривом, який становить 15 пір’їн на квадратний сантиметр. Напротивагу пінґвінам, Помпейські черви (Alvinella pompejana Desbruyéres and Laubier, 1980) приналежні до тварин, що здатні виживати при високих температурах. Вони прекрасно себе почувають за +80°С в умовах білих та чорних паліїв, а при зниженні температури гинуть… Слід нагадати, що +80°С – це температура миттєвої пастеризації, при якій гине абсолютна більшість бактерій…

Окрім високих і низьких температур тихоходи залишаються життєздатними за цілковитого висихання. Достовірно відомий випадок знаходження живих тихоходів у розмочених в лабораторії зразках моху, що зберігалися висушеними у музейній колекції 120 років! Напевно у такому стані тихоходи можуть перебувати впродовж кількох століть… Схожа ситуація із їх далекими родичами Коловертками (Rotifera Cuvier, 1817) – вони також висушені залишаються життєздатними впродовж десятків, можливо навіть й сотень років. Більше того, коловертки, після “оживання” “цуплять” чужу ДНК! 

До часткового висушування здатні й більш високоорґанізовані тварини, наприклад, Дводишні риби (Dipnoi Müller, 1844). Вони залишаються живими впродовж 3-5-ти місяців, після пересихання озер та річок у сухий сезон в африканських саваннах та південноамериканських пампасах, закопавшись у мул. Дводишні утворюють кокон і в міру висихання намулу втрачають воду із тіла. Їх метаболізм сповільнюється у 60 разів, а токсичні продукти життєдіяльності нейтралізуються та виводяться через зябра. Схожа поведінка й у іншої риби – Рівулюса мармурового (Kryptolebias marmoratus (Poey, 1880), що живе у манґрових болотах Карибського басейну. Рівулюс у посушливий сезон виживає без води впродовж 60 днів, зарившись не у намул, а у стовбури гнилих дерев. 

Тварини не можуть жити без кисню, однак це не про Головохоботних (Loricifera Kristensen, 1983), які живуть за умов аноксії на дні Середземного моря. Вони втратили мітохондрії, а розвинули натомість гідроґеносоми, які не потребують для свого функціонування кисню. Одначе інші тварини повинні дихати, вони можуть затримувати дихання або переносити тимчасову гіпоксію. Наприклад, Кашалот (Physeter catodon Linnaeus, 1758) може затримувати дихання на 90 хвилин! Цей кит занурюється на глибину до 3-х кілометрів. Кашалоти – це єдині ссавці, які здатні так глибоко пірнати і так надовго затримувати дихання. У них виникли особливі пристосування до затримки кисню, які полягають у підвищеному вмісті гемоглобіну у крові та міоглобіну у м’язах – білків здатних до фіксації та перенесення кисню. Таргани (Blattodea), наприклад, можуть затримувати дихання на 45 хвилин. Проте, усіх обійшли знову ж таки тихоходи, як виявилось, вони залишаються живими за умови абсолютного вакууму!!!

Тихоходи мають незвичні властивості свого орґанізму, окрім того, що здатні виживати після глибокого заморожування, кип’ятіння, висушування, вони витримують дози радіоактивного опромінювання у 1000 разів потужніші, ніж людина, і можуть жити на радіоактивних відходах! У той же час таргани, які вважаються найживучішими, здатні витримати лише у 15 разів більші норми гамма випромінювання. Тож Землю успадкують не таргани, а тихоходи…