РИБА, ЩО ЖИВЕ НА ДЕРЕВАХ

rivulus-marmoratus.jpg

Ігор Юркевич та Андрій Глов’як Маленька манґрова рибка Rivulus marmoratus зуміла здивувати вчених, які багато бачили у світі природи. Мало того, що ця рибка здатна до двох місяців – впродовж посушливого сезону, вижити без води, а зябра пристосовані до дихання атмосферним повітрям, то вона ще й здатна змінювати свою стать із самців на самок, із самок на самців, але більшість рибок виявляються гермафродитами і їм для розмноження зовсім не потрібно партнерів… 

Група біологів, очолювана доктором Скотом Тейлором, вперше у болотах Белізу і Флориди виявила цю манґрову рибку. Rivulus marmoratus, завдовжки п’ять сантиметрів, зазвичай, оселяється в калюжах і затоплених норах крабів у манґрових болотах від південної Бразилії, до Багамських островів, а тепер відома і у Флориді – північна межа ареалу, таким чином, заселяючи увесь Карибський басейн. Проте, як вважають вчені, у Флориді ця рибка є куди більш розповсюдженішою, а ніж вважається нині, що пов’язано із її прихованим способом життя. Перші екземпляри цього виду у Флориді були знайдені у 1995 році у внутрішній частині манґрового болота, яка зрідка затоплюється лише при високих припливах, тропічних штормах і зливах. Біологи відловили всього 5 екземплярів Рівулюсу, оглянувши три тисячі гектарів боліт.Rivulus marmoratus має струнке, витягнуте тіло із заокругленим хвостовим плавцем. Анальний та спинний плавці короткі і знаходяться далеко позаду. Тіло справжніх самок коричнюватого кольору, а самців та гермафродитів від кремового до рожевого кольорів. Воно все всіяне дрібними плямками, а при основі хвостового плавця розташовано кілька великих вічок.У природних умовах Рівулюси здатні до самозапліднення, яке відбувається внутрішньо. В результаті такого несправжнього статевого процесу рибки, по суті, клонують себе, оскільки генетично, майже, не відрізняються від своєї “матері” – це один із рідкісних випадків з-поміж хребетних тварин. Проте, на території Белізу кожна п’ята рибка є справжнім самцем, в Центральній Америці – кожна десята, у західній частині Флориди – кожна сота, а в гирлі Індійської ріки (східна частина Флориди) – жодного. Біологи висунули гіпотезу, що наявність самців у природних популяціях – це реакція на несприятливі умови навколишнього середовища, екологічний стрес та забруднення. В лабораторії рибки демонструють зовсім інший розподіл статей – тут більше ніж 60% є справжніми самками, 14% – справжніми самцями і лише 21% – гермафродити. Rivulus marmoratus – це дуже пластична до умов середовища рибка, вона витримує коливання температури від 7-ми до 38-ми градусів за Цельсієм, солоність від прісної, що дорівнює нулю до шістдесяти восьми проміле (1 проміле – 1 грам солі на 1 літр води). В періоди засухи риби виживають у вологому детриті без води аж до 60 днів, часом без доступу свіжого повітря, а іноді високих концентрацій сірководню. Риби ховаються в гнилих гілках і стовбурах, змінюючи, при цьому, свою біологічну будову – зябра Rivulus marmoratus змінюються, щоб затримувати воду і живильні речовини, а сечовина та продукти азотного обміну риби виділяють через шкіру. Така здатність Rivulus marmoratus разом з умінням розмножуватися безстатевим способом, робить цих рибок одними з найхимерніших, які коли-небудь були відомі людині. У посушливий період, коли рибі потрібна вода, підчас навіть незначного дощу, вона вибирається із свого сховку, і ковзаючи по землі, відшукує калюжі і нори крабів.Коментуючи своє відкриття, Скотт Тейлор сказав: “Вони дійсно не відповідають стандартам поведінки для риб”…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

2 Comments

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + 6 =