СКЛЯНІ КРОКІВКИ

Центролена ілекс (Centrolene ilex (Savage, 1967). Джерело:  http://www.calphotos.berkeley.edu
Центролена ілекс (Centrolene ilex (Savage, 1967). Джерело: http://www.calphotos.berkeley.edu

 

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

У продовження рубрики дивні тварини, нині розповім про незвичних скляних жаб-кроківок. Ясна річ, мова йде не про витвір людських рук, а про живих істот, настільки парадоксальних і настільки неймовірних, що їх, направду, можна назвати справжніми діамантами тропічних лісів. Їхній вигляд, спершу викликає подив, а потім захоплення тим, якою красивою і філіґранною може бути природа. Вони видаються настільки витонченими, що здається, наче достатньо великої краплини дощу, аби розбити на друзки цих жабок…

Гіалинобатрахіум Флейшмана (Hyalinobatrachium fleischmanni (Boettger, 1893) просвічується наскрізь, що можна бачити внутрішні органи. Джерело: http://www.calphotos.berkeley.com
Гіалинобатрахіум Флейшмана (Hyalinobatrachium fleischmanni (Boettger, 1893) просвічується наскрізь, що можна бачити внутрішні органи. Джерело: Андрій М. Заморока

Перш за все, скажу, що Скляні кроківки – це надзвичайно дрібні тварини, розміри яких коливаються від 0,8-и до 7,5-и сантиметрів, а їхньою особливістю є те, що їх тіло просвічує наскрізь. Шкіра, м’язи, кістки та інші тканини цих амфібій прозорі або напівпрозорі, от лише травна система залишається помітною, тому іноді видно ким жаба пообідала… Біологи виділяють їх у окрему родину, яка так і називається Жаби-кроківки скляні або Центроленіди (Centrolenidae Taylor, 1951), хоча раніше їх зачисляли до родини Жаб дереволазів (Dendrobatidae Cope, 1865). На нині відомо близько 150-и видів скляних жаб, проте, ця цифра ще далека від остаточної, що пов’язано зі способом життя та біологією даних земноводних. Цікавим є той факт, що лише за 9 років – з 1989 по 1998 рр. було відкрито 65 нових видів Центроленід! Розповсюджені Скляні кроківки у гірських тропічних лісах Анд, Ґвіанського плоскогір’я, Тепуй і Мезоамерики.

Гіалинобатрахіум Флейшмана (Hyalinobatrachium fleischmanni (Boettger, 1893). Джерело: http://www.wikipedia.org
Гіалинобатрахіум Флейшмана (Hyalinobatrachium fleischmanni (Boettger, 1893). Джерело: http://www.wikipedia.org

Відкриття Скляних жаб-кроківок припадає на кінець ХІХ століття, коли відомий іспанський натураліст і мандрівник Маркус Хіменес де ла Еспада впродовж 1862-1865 років досліджував Південну Америку. Він зібрав багатющі колекції найрізноманітніших тварин, з-поміж яких був наявним перший вид Скляних кроківок – Центролен геконоподібний (Centrolene geckoideum Jiménez de la Espada, 1872). Але опис цього виду Еспада здійснив лише у 1872 році, як пізніше виявилось, цей вид є одним із найбільших у родині Центроленідів. Впродовж наступних десятиліть було відкрито й описано ще кілька видів Скляних жаб. Їх за традицією відносили до Жаб дереволазів, і тільки у 1951 році Едвард Гарісон Тейлор, детально проштудіювавши усі відомі на той час види скляних кроківок, виокремив їх у самостійну родину. Тоді більшість видів була відома із ліпше дослідженої Мезоамерики, де активно працювали і Едвард Тейлор, і Джей М. Саваж, а втой же час налічувалось лише кілька південноамериканських видів. У 1973 році двоє біологів: Джон Д. Лінч та Вільям Е. Двельман провели глобальну ревізію родини, показавши, що найбільше видове різноманіття Скляних кроківок є у Андах, а не у Мезоамериці.

Еволюційно Скляні жаби є дуже молодою групою, яка виникла 10-15 мільйонів років тому, разом із утворенням гірських екосистем Анд, що активно формувались у цей період. У викопному стані ці кроківки невідомі з двох причин: реґіон є дуже молодим, і такі мініатюрні істоти, практично, не фолізуються. Центром їх виникнення біологи вважають андійську частину Еквадору, Колумбії та Перу, звідси, після виникнення річкової системи Амазонки та пересихання у льодовиковий час континентального моря, вони розповсюдились спершу на Ґвіанське плоскогір’я, заселивши Тепуї, а відтак проникли у Мезоамерику. Нині існують тенденції до їх розповсюдження у рівнинні тропічні ліси Амазонії.

Скляна кроківка на листку. Джерело: http://www.thenighttour.com
Скляна кроківка на листку. Джерело: http://www.thenighttour.com

Скляні кроківки є типовими мешканцями верхніх ярусів гірського тропічного лісу, саме тому побачити їх на ґрунті можна дуже рідко, що ускладнює завдання науковцям при вивченні біорізноманіття. Зеленкувате забарвлення і напівпрозоре тіло роблять їх непомітними у нерухомому стані, коли вони перебувають на листку чи стовбурі дерева. Маскувальне забарвлення надає цим жабам перевагу не лише при порятунку від ворогів, але й при полюванні на найрізноманітніших комах. Очі скляних жаб розміщені не з боків голови, а на її передній частині, що забезпечує їм бінокулярний зір. Неймовірний камуфляж у поєднанні із відмінним зором роблять цих мініатюрних земноводних, без перебільшення, одними із найбільш успішних мисливців на Землі.

Доросла самка Гіалинобатрахіума (Hyalinobatrachium colymbiphyllum (Taylor, 1949) і кладка її яєць. Джерело: http://www.wikipedia.org
Доросла самка Гіалинобатрахіума (Hyalinobatrachium colymbiphyllum (Taylor, 1949) і кладка її яєць. Джерело: http://www.wikipedia.org

Вдень Скляні кроківки ховаються між листям, а виходять з укриттів лише з настанням сутінок. Самці займають вигідні місця на листі дерев і розпочинають кумкати в надії закликати самку, якщо вона відгукнеться, то пара відкладає яйця здебільшого на нижній поверхні листків. Після двох тижнів з них виходять пуголовки і підчас дощу змиваються у струмки та калюжі, де продовжують розвиватись. Стадія пуголовка є найменш вивченою у життєвому циклі скляних жаб – вченим невідомо чим вони живляться і навіть як вони виглядають! Молоді жабки, направду, мініатюрні – декотрі з видів менші за 15 мм, у чому Ви можете переконатись глянувши на світлину.

Розміри молодої скляної кроківки. Джерело:  http://www.thenighttour.com
Розміри молодої скляної кроківки. Джерело: http://www.thenighttour.com

Скляні кроківки активні у дощову або дуже вологу погоду, а у період дощового сезону у тропіках ідуть щоденні зливи. Їх завжди можна знайти на рослинності вздовж дрібних струмків і потоків. Як стверджують науковці, приструмкові біотопи є постійним місцем проживання принаймні третини Центроленід, тоді як інші, очевидно, розповсюджені у глибині гірського тропічного лісу.

Науці належиться ще багато відкрити таємниць пов’язаних зі Скляними кроківками, які є невід’ємною і важливою частиною тропічних екосистем. Нам же потрібно усвідомити, що природне диво є не десь там – на іншому кінці планети, а тут поруч із нами, і берегти свої рідні терени, аби залишити їх у спадок прийдешнім поколінням.

admin Written by:

6 Comments

  1. Серпень 27, 2009
    Reply

    Прозорі жабки – просто супер. Хотілось би побачити вживу таку.

  2. Серпень 27, 2009
    Reply

    В Україні цих жабок напевне ніхто не утримує, нажаль.

  3. Лютий 28, 2010
    Reply

    cкляні жабки просто оде з чудес світу природи….. гарна підбірка світлин спс

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 25 = 28