ТРОПІЧНИЙ ЛІС У МЕҐАПОЛІСІ – УЛЬТРАСУЧАСНЕ ЧУДО СІНҐАПУРУ

Андрій М. ЗАМОРОКА

Філософія орхідеї – квітки національного символу Сінґапуру – перемогла у 2009-му році на міжнародному конкурсі зі створення найбільшого в країні громадського саду – Сад Південної Маріни. Це ультрасучасне чудо світу, хоча ще й на етапі свого будівництва (частина буде завершена до кінця 2011-го – авт.), проте, уже тепер воно стало втіленням неординарних архітектурних та інженерних рішень, використання поновлювальних джерел енерґії та атракційності…

Там – у Сінґапурі, де сьогодні тягнуться вгору хмаросяги, чується гул міріад автівок та вальяжно ворушиться людський мурашник, сотні років тому буяв зелений і неприступний тропічний ліс. Він здавався вічним і незнищенним для середньовічної людини. Але час йшов, і маленька держава перетворилася у велетенський мегаполіс, у якому для тропічного лісу місця не знайшлося – він безслідно зник… Нині ж, коли у суспільстві панівні погляди та настрої енвіронменталізму, сінґапурська влада вирішила “повернути” колись знищений тропічний ліс у місто. Тільки от могутні дерева не посадиш на грядках, а молоді ростимуть десятки і навіть сотні років… Інженери знайшли неординарні рішення, збудувавши велетенські “дерева” із металу і бетону, а садівники засадили їх тисячами ліан та епіфітів: орхідей, папоротей, бромелій… Це, на правду, небачене сучасне чудо світу, яке уже отримало назву “Сінґапурські супердерева”.

Інженери звели 18 “дерев”, які височіють над узбережжям на 25-50 м. Ці “дерева”, по суті, є вертикальними садами, що не аби як важливо у меґаполісі, де земля на вагу золота. Можливо, колись, з часом, такі от “дерева” озеленюватимуть усі велетенські міста світу, а відпочивальники шпацируватимуть цими “висячими садами” поволі підіймаючись вверх… Наразі ж “сінґапурське чудо” є надзвичайною інновацією як у ландшафтному дизайні, так і у садівництві. Більше того, “дерева” обладнані сонячними батареями – виробляють електроенерґію, колекторами дощівки – збирають дощову воду для поливу, та слугують вентиляційними шахтами для розташованих обабіч оранжерей. Ось так інженерний геній вирішив питання про енергозабезпечення та ощадність, навіть у садах і парках…

Кожне із супердерев обладнане ліфтами, а на їх верхівках розташовані оглядові майданчики та кав’ярні з рестораціями – усе для того аби привабити туристів, без різниці чи місцевих, а чи приїжджих. На правду, кажучи, самі собою “дерева”, навіть на стадії будівництва (декотрі уже збудовані – авт.) є не аби якою атракцією і приваблюватимуть людей лише одним своїм виглядом… Для більшого ефекту, між частиною “дерев”, на висоті близько 21-го метра, планується збудувати 135-и метрові підвісні пішохідні мости.

Сінґапурські “супердерева”, окрім їх видовищності та “зеленості”, мають доволі утилітарне значення, я уже вище сказав, що вони є вентиляційними шахтами, однак, основне їх призначення – це охолодження повітря, адже в сусідніх з ними оранжереях планується експонувати рослини із холодних сухих тропічних біомів, а також високогірних туманних лісів. А це потребує охолодження гарячого екваторіального повітря Сінґапуру.

Загалом, Сад Південної Маріни – це один трьох великих узбережних садів-парків у затоці Маріни, два інші зведені у східній та центральній частинах її узбережжя. Загалом, парки охоплюють зеленим кільцем усю територію затоки. Після завершення будівництва Сад Південної Маріни стане постійним домом для щорічного Сінґапурського садівничого фестивалю. Більше того, сінґапурці очікують, що місто стане світовою ботанічною столицею, адже ботанічні сади із таким розмахом можна перелічити на пальцях…