ТРИ ВИДИ РОДОСТОМУСІВ

Андрій М. ЗАМОРОКА

У 1924 році німецький зоолог Ернест Ахль (Ernst Ahl) опублікував науковий опис маленької тропічної рибки з червоною головою і прозорим тілом, спійманої у низов’ї Амазонки, яка, отримала назву Геміґрамус червоноротий (Hemigrammus rhodostomus Ahl, 1924). Він навіть не підозрював, що уже після Другої світової війни ця рибка стане популярною між акваріумістів. Ернст Ахль не дожив до закінчення війни, загинувши у лютому 1945 року у тодішній Югославії… Проте, здійснене ним відкриття увіковічнило його ім’я в історії науки та акваріумістики.

Наукові експедиції, що працювали між Світовими війнами у тропічних лісах Південної Америки, привозили у Європу і США величезні наукові колекції тварин і рослин. В тому числі й тропічних риб. Саме таким чином були відкриті популярні нині акваріумні рибки неони, не став винятком й відкритий доктором Ахлем Геміґрамус червоноротий. Але привезені до Європи риби зовсім не хотіли давати потомства і вчені довго не могли визначити що тому є причиною. Згодом, після Другої світової війни, у Берлінському акваріумі таки вдалось розплодити спершу неонів, а тоді й родостомусів. З цього моменту вони широко розповсюдились у домашніх акваріумах хобістів Європи й Америки. Окрилені успіхами німецьких акваріумістів, науковці-іхтіологи з усього світу знову звернули свої погляди на басейни Амазонки та Оріноко. І знову потяглися туди наукові експедиції, результатами яких стали нові відкриття. Паралельно із цим виникла ціла індустрія, що експортувала рідкісних риб з Бразилії до США та Європи, де з кожним роком зростав (до слова, і нині продовжує зростати) попит на акваріумні рибки. Особливо цінувалися ті, які було дуже важко, або й взагалі, на той час, неможливо розплоджувати в неволі. Саме так було відкрито другий вид “родостомусів” – Петітелу Ґеорґія (Petitella georgiae Géry & Boutiére 1964).

У 1956 році у Францію була завезена партія тропічних рибок із Амазонії, з-поміж яких доктор медицини і акваріумний хобіст Жак Ґері запримітив “родостомусів”. Проте, для встановлення того факту, що це новий вид знадобилося ще 8 років – лише у 1964 році доктор Ґері зі своїм колегою опублікували опис нового виду. Таким чином, на місті одного, стало уже два види “родостомусів”. А існування третього було доведено лише через 20 років…

Відомості про риб Південної Америки накопичувались з кожним роком і у 1977 році доктор Ґері видає свою монументальну працю “Харацинові риби світу”, в якій припускає, що відомі форми Геміґрамуса червоноротого можуть бути двома абсолютно різними видами. Проте, не поспішав із формальним його описом, адже у нього не вистачало колекційних матеріалів для цього. І лише після ґрунтовної експедиції німецького акваріуміста і натураліста Гейко Блегера, який, до слова, заснував експортну компанію “Aquarium Rio” й добував тропічних риб, у доктора Ґері з’явилось достатньо відомостей і екземплярів риби для підтвердження статусу їх приналежності до окремого виду. Названо новий вид було на честь Г. Блегера – Геміґрамус Блегера (Hemigrammus bleheri Géry & Mahnert 1986).

Ґері описав Петітелу Ґеорґія та Геміґрамуса Блегера не лише як окремі види та окремі роди, але й відніс їх до різних підродин родини Харацинових. Проте, декотрі вчені висловлюють сумнів у такій віддаленості цих видів, адже, принаймні, візуально вони дуже подібні, та й поширені в одному реґіоні, плавно заміщуючи один іншого від Анд до Оріноко. Тому в недалекому майбутньому їх можуть об’єднати в один рід і навіть виокремити з роду Геміґрамус. Розповсюджені усі три види у басейні Амазонки та Оріноко, причому Петітела Ґеорґія заселяє дрібні і швидкі річки верхів’їв Амазонки, Геміґрамус Блегера – її середню течію, зокрема Ріу-Неґру, а Геміґрамус червоноротий живе у басейні Оріноко.

Чим же різняться між собою ці три види? Найкращим маркером для їх визначення є забарвлення нижньої частини хвостового стебла. Так, у Петітели Ґеорґія є добре виражена широка смуга при основі анального плавника, у Геміґрамуса червоноротого – вона слабко намічена, проте, після її закінчення, перед хвостовим плавцем, наявна чорна плямка, а у Геміґрамуса Блегера – наявна лише чорна плямка. Окрім того, у Петітели Ґеорґія чорні смуги на хвостовому плавці широкі і косі, а середня з них починається майже на середині тіла. У Геміґрамуса червоноротого чорні смуги вузькі й косі, а білі широкі. Серединна чорна смуга ледь-ледь заходить на хвостове стебло. Геміґрамус Блегера відрізняється від двох попередніх тим, що смуги його хвостового плавця горизонтальні і не заходять на хвостове стебло. Ще однією ознакою для Геміґрамуса Блегера є червона смуга, що заходить на тіло за межами зябрових кришок.