СУМАТРАНСЬКИЙ НОСОРІГ – СПОГАДИ ПРО МАЙБУТНЄ

Андрій М. ЗАМОРОКА 

До незвичайних і рідкісних тварин, яких у світі є досить багато, належить така екзотична істота як Суматранський носоріг (Dicerorhinus sumatrensis (Fischer, 1814). Невеликий звір – всього 1-1,5 м заввишки і 2 м завдовжки, знаходиться на ґрані вимирання через людську недбалість і невміле господарювання. За підрахунками зоологів на Землі залишилось близько півтисячі Суматранських носорогів… 

Карликові Суматранські носороги живуть у гущавині тропічних лісів. Невидимі вдень, бо відлежуються у різних сховках, вони виходять пастися ввечері і бродять лісом до світанку. У цей час не такі дошкульні комахи та спека, та й хижаків куди менше, ніж за дня. Попасом, через галявини і баюри, ці невеликі тварини мирно розгулюють непроглядними тропічними ночами. Але їх розмірений ритм життя раптово урвався з приходом людей – спершу, наче й уживались, але йшов час і людині ставало все більше і більше необхіден ресурс тропічного лісу чи то для пасовищ, чи то для рисових і чайних плантацій, чи ще для чого. Вирубка цілих масивів дощового лісу, і нікчемні залишки його острівців розділяли носорогів, які жили там, десятками кілометрів полів і пасовищ. Поширений, колись, від індійського штату Ассам і Банґладеш до М’янми, В’єтнаму і Таїланду, а також Малайзії, Суматранський носоріг опинився у статусі виду, якому загрожує велика небезпека. У такому статусі тварина проіснувала з 60-х по 90-і роки ХХ століття, але з 1996 року науковці забили на сполох – у місцях, де колись мирно жив носоріг, він цілком зник. Марними були дослідження останніх 20-и років у Індії, Камбоджі та Лаосі – тут носорога вже знайти неможливо. Невеликі популяції цієї чудової тварини залишились ще у В’єтнамі, М’янмі, Малайзії, Індонезії та на Таїланді. За оцінками спеціалістів, станом на 2005 рік, всього у світі залишилось приблизно 300-500 особин Суматранського носорога, що дуже загрозливо для виживання цього виду, тим паче що ареал дуже фраґментований на дрібні й не чисельні популяції, а це не дозволяє їм давати здорове й плодюче потомство. Найчисельніші популяції, нині, залишаються лише в Індонезії – 250-350 особин, але в таких країнах як Камбоджа їх, очевидно залишилось близько 10-20, у континентальній Малайзії – 60-80, на Борнео (Малайзія) – 20-30, в Таїланді – до 10… Зоологи надіються, що віднайдуть Суматранського носорога на чисельних і дрібних острівцях довкола Борнео і Яви, але тут їх чисельність буде надзвичайно малою.

За виглядом, Суматранський носоріг, віддалено, нагадує звичну всім нам свиню, проте буде дещо важчим – 600-900 кілограм, і звичайно ж, на носі у нього наявні два роги. Довгі пасма шерсті прикрашають його вуха, спину на хребті, хвіст і ноги. Цей малий носоріг є територіальним одинаком, дуже рідко трапляються групи по 2-3 особини, зазвичай, вони не толерують інших особин свого виду на власній території. А площа, яку вони займають, – це близько 1000 кв. м тропічного дощового лісу. На цій ділянці тварина облаштовує постійні стежки, вздовж яких вона випасається, і баюри з багнюкою, у яких приймає щоденні грязьові ванни. Вважається, що вони допомагають носорогам позбуватись надокучливих бліх і кліщів, а також охолоджують у тропічну спеку. У їжі ці тварини не дуже розбірливі – поїдають все, але найчастіше то є бамбук, дике манґо та фіґи. У період дощів, коли рівнинні ліси затоплюються, Суматранські носороги здійснюють невеликі міґрації на узгір’я та височини, а часом, навіть у високогірні “мохові ліси”. Після закінчення злив і відходу води, вони повертаються додому. Живуть носороги до 30 років, у неволі зафіксовано вік 32 роки та 8 місяців. Розмножуються кожні 2-3 роки, народжуючи 1-2-ох дитинчат. Самки досягають статевозрілого віку на 6-7, а самці на 10 році життя. Період вагітності триває приблизно 470 днів. У зоопарку Цинцинаті, США, самка Суматранського носорога народила дитинчат на 475 дні вагітності у 2001, а у 2004 – на 477 дні.

З кожним днем дощові тропічні ліси відступають перед навалою цивілізації, а з ними й відступають Суматранські носороги. Марні сподівання вчених на відновлення цього виду, їм, як статистам, у розпачі від власного безсилля, лише залишається відраховувати дні до цілковитого вимирання тварини. А шкода…