ЧЕТВЕРТИННИЙ ПЕРІОД

smilodon_bbc21.jpg 

Руслан ЖИРАК 

Четвертинний період або антропогенова система – найновіший період історії Землі, який розпочався 1,8 млн. років тому й триває дотепер. Назва вперше вжита в 1922 році російським геологом О. П. Павловим, який за її змістом (період людини) відбив принцип виділення і основну особливість. Антропоген – найкороткотриваліший з усіх геологічних періодів. За рішенням Міжнародної Стратиграфічної Комісії (січень 2008р.) антропоген розчленовано на дві епохи – плейстоцен і голоцен.

Плейстоцен – епоха, що почалася 1,8 мільйона років і закінчилася 11,5 тисяч років тому. Автор терміну – шотландський вчений Чарльз Лаєль, який запропонував використовувати його з 1939 р. Плейстоцен поділяється на ранній, середній і пізній плейстоцен. Характеризується загальним похолоданням клімату Землі і періодичним виникненням в середніх широтах великих вторинних зледенінь, яких допускають кілька протягом антропогену: гюнцське, міндельське, ріське (або дніпровське), вюрмське (або валдайське).

Характерними тваринами (як вимерлими, так і тими, що трапляються досі) були мамонти, волохаті носороги, печерні леви, бізони, яки, велетенські олені, дикі коні, верблюди, гепарди, гієни, антилопи і страуси. Північні олені і вівцебики в плейстоцені і голоцені взимку заходили на територію України. Рослинний світ був представлений сучасними формами, де степи чергувалися з широколистяними дібровами і хвойними лісами. На початку даної епохи в межах Великого Середземномор’я виникла людина, яка поступово розселилася по всій земній кулі. На Україні (на півдні) рештки викопних людей і місця їхнього проживання відомі починаючи з плейстоцену.

Мамонти, слони і мастодонти були найбільшими наземними тваринами тої доби, заселяли 4 материки і їх тогочасне видове різноманіття було не до порівняння з сучасним. В Євразії запросто можна було зустріти шерстистого мамонта (рід Mammuthus), прямобивневого слона (Paleoloxodon), стегодона (Stegodon) і навіть предків сучасного азіатського слона (Elephas), Америку населяли шерстистий і колумбійський мамонт, а також мастодонт (Mammut americanum), а простори Африки – африканський слон (Loxodonta africana). Вимирання цих великих і, здавалося б, невразливих тварин оповите безліччю таємниць і досі у науковців немає однієї думки, що саме причинило вимирання мамонтів і інших хоботних тварин. Серед найбільш ймовірного називають поєднання змін клімату і активного полювання давніх людей. Але деякі науковці, до прикладу, Брюс Ротшільд з університету Канзасу на прикладі власних досліджень висловлюють, здавалося б неймовірні гіпотези, про те, що мастодонти вимерли 11 тис. р. тому від захворювання туберкульозом! Він проаналізував рештки 113 таких тварин і виявив ознаки туберкульозу (як правило, характерні значні нерівності на поверхні кісток) у 52% мастодонтів!

Шерстистий або волохатий носоріг (Coelodonta antiguitatis) – ще одна тварина плейстоцену, не менш відома за мамонтів. Виходячи зі скупих даних, які найчастіше подають в різноманітних енциклопедіях і довідниках, можна собі уявити, що це тварина до 3,5 м завдовжки і масою до 3 тонн. Головною його «ознакою» було два роги на морді, більший з яких міг досягати більше 1 м завдовжки, а також довга бура шерсть. Заселяв холодні тогочасні рівнини, які називають «мамонтовими степами». Вважають, що вид вимер близько 10 тис. р. тому. Серед причин, наймовірніше ті ж, що і призвели до зникнення мамонтів. Найближчим його родичем із “сучасників” називають суматранського носорога (Dicerorhinus sumatrensis).

admin Written by:

13 Comments

  1. Грудень 28, 2009
    Reply

    я працюю над проблемами геоморфології та палеогеографії долини р.Свічі. Виникають труднощі, щодо розчленування осадової товщі четвертинних відкладів у даному районі. Якщо у вас є відомості про певні палеонтологічні знахідки четвертинного (плейстоценового) віку у зазначеному чи суміжних районах, або дані про палінологічні аналізи (споро – пилкові) датування – будь-ласка, підкажіть де шукати. Т-Т (м.Львів)

  2. Грудень 28, 2009
    Reply

    Пане Тарасе, раджу звернутся до Державного природознавчого музею у Львові, за адресою: вул. Театральна, 18 (поруч з готелем Леополіс, що біля ратуші). Там порадять білш кваліфіковано, мають добру бібліотеку. А щодо плейстоценових відкладів Передкарпаття, то “Станіславівський натураліст” опублікував дві статті: 1. http://www.naturalist.if.ua/?p=1676 , 2. http://www.naturalist.if.ua/?p=1680 . Дещо можете почерпнути звідси, але то є дуже науково-популярно. Успіхів Вам. Читайте наш журнал.

  3. […] Кінець льодовикового періоду ознаменував початок атлантичного часу близько дев’яти тисяч років тому. Льодовик відступив, залишивши широке і глибоке ложе де утворилось озеро, а потім вода промила підземний хід і стих пір ріка тікає під землю щоб знову вибігти далеко внизу. Але до дна зниклого льодовикового озера ще треба продертись крізь густий кедрово-смерековий ліс на “дамбі”. Сюдою проходить дорога, яку ми покинули зранку біля містка, тож вийшовши до неї, наш маленький загін дослідників легко і швидко дістався “озера”. Ефект, з яким подорожні виходять сюди важко з чимось порівняти – дорога легенько і невідчутно підіймається вгору, довкола її обступають старі й покручені кедри, а місцями й сосна гірська (Pinus mugo Turra) або на місцевому діалекті жереп, здалеку над лісом підноситься вершина Поленської, а все довкола обрамлено голими кам’яними хребтами. І мандрівник, зачудований мальовничим краєвидом, раптово усвідомлює, що він стоїть на краю велетенської кам’яної чаші, дно якої – це те саме висхле льодовикове озеро, – майже, безкрая лука з поодинокими смереками, а довкола тихо про щось з вітром перешіптуються кедри… Вранішні смереки та ялиці (світлина Андрія М. Замороки) […]

  4. […] 35 тисяч років тому на Землі все ще лютував льодовиковий період. більше половини Європи було вкрито майже кілометрової товщини льодовиком, а сухі тундри і холодні степи борознили мамонти, шерстисті носороги, великорогі олені, вівцебики та багато іншої дивовижної звірини, яка до нині уже вимерла. Цей час був тріумфом Кроманьйонців над Неандертальцями… Останні зникли з лиця планети, вони частково асимілювались із прибульцями (про це свідчать ґенетичні дослідження – авт.), а здебільшого були перебиті загарбниками, одначе, на півночі були місця, де все ще мешкали Неандертальці, не відаючи, що трапилось із їх родичами на півдні… Розкопки в околицях Бизової на березі ріки Печора. Джерело ілюстрації: http://www.uib.no […]

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 + 4 =