СТАРУНСЬКІ ЕПОПЕЇ. ЧАСТИНА ІІ: ВУЛКАН, РАДІАЦІЯ І ЦІКАВИЙ ПРОЕКТ.

Старунський "вулкан"
Старунський "вулкан"

Руслан Жирак

 

Крім знахідок мамонта і носорогів, Старуня відома ще й через наявність в околицях села грязьового вулкану на березі р. Великий Лукавець (притока Бистриці Солотвинської). Цей феномен досліджували професори В.М. Кляровський і Н.Х. Білоус. Саме завдяки результатам їхніх досліджень Старуня була затверджена як ґеологічна пам’ятка загальнодержавного значення. Вулкан з’явився в березні 1977 року після землетрусу в горах Вранча в Румунських Карпатах, досягав висоти 3 м, а зараз на рельєфі нагадує грязеву пляму.

Журнал Станіславівський натуралісТ

Чи є туристичні перспективи у Старуні?
Чи є туристичні перспективи у Старуні?

За однією з гіпотез, він утворився на так званій антиклінальній складці, яка має кілька розломів земної кори, тому завдяки певним фізико-хімічним процесам, що проходять на глибині 600-1000 метрів відбуваються виверження грязей, мінеральної води, розсолів. Тут утворюються мінерали свинцю, цинку, є прояви новітньої тектоніки, молодих рухів земної кори. Крім того, дана місцевість характеризується унікальним на Прикарпатті радіаційним фоном, який за неофіційними даними може сягати від 60 мікрорентген на годину і вище, що в кілька разів перевищує норму і зумовлено виявленим тут радоном та відкладами солей важких металів. На думку вчених, це місце за своєю геологічною природою і за науковою цінністю не має аналогів в Європі. Саме тому територія Старуні є місцем “паломництва” багатьох науковців не лише України а й з-за кордону.

У багнах Старуні не те що мамонти - машини тонуть!
У багнах Старуні не те що мамонти - машини тонуть!

Ще одним феноменом, пов’язаним з тими ж таки “мамутовими знахідками”, що останні кілька років в нашому краї жваво обговорюється у місцевих ЗМІ можливість створення на Івано-Франківщині Парку льодовикового періоду. Співробітниками кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу розроблено інвестиційний, бізнесовий науково-туристичний проект впорядкування й використання 60 гектарів території Старуні. Зі слів академіка О.М. Адаменка в пресі, це має бути науково-туристичний комплекс, до складу якого мали б увійти до прикладу низка кав’ярень з доволі екзотичними назвами, на кшталт, “Волохатий носоріг” у вигляді самої тварини, мотелю під дуже неоднозначною назвою “Палеолітр”, щоб приваблювати відвідувачів. В центрі села заплановано облаштувати музей соледобування. В долині Великого Лукавця пропонується розмістити муляжі мамонтів, носорогів і інших представників льодовикової фауни, а також макети нафтових веж і помп. Заплановано проведення канатної дороги до пагорба, на якому знаходиться грязьовий вулкан, а також будівництво котеджів, бюветів мінеральних вод і санаторію, тощо. Однак, ймовірність втілення в життя даного проекту видається сумнівною. Навіть сам автор проекту академік Адаменко вказує на відсутність інвесторів, іноземні туристичні фірми, які готові вкладати свої кошти, як то не банально, відлякує відсутність будь-якої дороги до цих унікальних місць, а це ще далеко не всі перешкоди, знаючи особливості менталітету місцевого населення і невтішні традиції схожих проектів, тож оптимізму не додається, але поживемо – побачимо…

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

Якось випадково в мережі Internet натрапив на доволі цікаве оголошення (мовою оригіналу): “Продам рог шерстистого носорога (Coelodonta antiguitatis) епохи Ледникового периода (более 10 тис. лет назад) 54 см – 14 см – 2 кг. Цена: 60000 руб.” Далі в тексті подається номер телефону, E-mail, контактна особа і місто, де можна знайти володаря цього скарбу. Одразу зазначу, що власник знахідки житель Російської Федерації, а не України, але це в даному випадку не принципово. На правду, в тому немає нічого дивного, адже зараз в “неті” можна купити-продати, як кажуть, рідну маму, але це оголошення, як на мене, спонукає задуматися про справжню цінність науки (мова не про фінансову складову) і про загальний рівень освіченості людей та систему пріоритетів, хоча на істину в останній інстанції я не претендую.

Проводячи паралелі з Старунею, хотілося б, щоб все, що, наголошую, наші, а не чужоземні науковці знайшли і ще зможуть дістати з надр щедрої на унікальні багатства землі, залишилось у тутешніх музеях, а не на різного роду “блошиних базарах”. Стало надбанням нашої історії і природних багатств, а не плавно міґрувало, як це часто буває, до інших країн, разом з приїжджими дослідниками, чи опинилося за високими парканами, як приватна власність іноземних компаній. І тоді нам і нашим дітям вони продаватимуть недешеві квитки за можливість спостерігати ці дива природи на українській землі…

Автор статті висловлює щирі слова подяки провідному науковому співробітнику Державного природознавчого музею НАН України (м. Львів), кандидату біологічних наук Різуну Володимиру Богдановичу та старшому науковому співробітнику музею, кандидату біологічних наук Войчишину Віктору Казимировичу за люб’язно надану цінну інформацію, що суттєво допомогла у підготовці статті і можливість безпосередньо побачити рештки знайдених в Старуні тварин.

admin Written by:

6 Comments

  1. […] Гідротермальні джерела не є дивиною для Мексики та США, адже все тихоокеанське узбережжя Північної Америки є сейсмічно активним реґіоном, де час до часу трапляються землетруси та активно вивергаються вулкани. Горотворення тут розпочались 26 мільйонів років тому, коли ці території були морським дном, і, до слова, триває й по нині. Ґрунтові води, проникаючи у надра по розломах та лавових каналах, нагріваються від розміщеної на глибині 3-5 км під горами гарячої лави. Перенагріта вода, безперервно рухаючись, вимиває порожнини і канали, розчиняючи м’які гіпсові та вапнякові породи, подекуди вивергаючись на поверхню у вигляді ґейзерів або грязьових вулканів. […]

  2. Олег
    Липень 6, 2010
    Reply

    Не цікаво, нема на що дивитись, такі калабані є будь де, просто позор!

  3. Липень 6, 2010
    Reply

    На колір і смак, пане Олеже, товариш не всяк! Вам не цікаво, а хтось фанатіє…

  4. Липень 21, 2010
    Reply

    Ну, я, наприклад, фанатію!-)
    Але після цієї статті ше більше буду вагатися – їхати чи не їхати туди на палеоекскурсію!-))

  5. Липень 23, 2010
    Reply

    Пане Дмитре, їхати чи не їхати у Старуню чи ще куди – це питання особистих вподобань і переконань. Автор же описав ситуацію такою, якою вона є насправді, без прикрас і перебільшень. Насправді у Старуні немає жодної інфраструктури для прийому туристів та ведення екскурсій. Уявіть ситуацію: приїхали у Старуню, а куди іти і що дивитись – жодних варіантів… Це реалії. Чи є можливим туристичний бум у цьому селі? Та певно що так! От тільки де взяти інвестиції?..

    Невдовзі після виходу статті до Старуні таки збудували менш-більш пристойну дорогу, а це уже початок справи.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

30 − 29 =