ОКАВАНҐО ТЕЧЕ В НІКУДИ

Ріка Окаванґо перед впадінням у дельту. Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com
Ріка Окаванґо перед впадінням у дельту. Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

 

Андрій М. ЗАМОРОКА

 

“…Дай назвать моим именем черную,

До сих пор не открытую реку…”

 

Микола Ґумільов

1918р.

 

Є на мапі Африки ріка, яку ніколи не відкриють… І могла б вона носити ім’я Миколи Ґумільова, як того він хотів, однак, її води безслідно зникли у пісках палючої Калахарі. Лише мовчазні скелі та полупані камені, порослі велетенськими баобабами, пам’ятають історію ріки, якої ніколи не буде…

Парадокс полягає в тому, що понад три мільйоноліття тому назад, сучасні південноафриканські ріки Замбезі, Кавандо-Чобе та Окаванґо, зливаючись, утворювали єдину ріку. Збігаючи по неозорих рівнинних саванах Південної Африки, вона захоплювала із собою води неквапливої Лімпопо, й несла їх до Індійського океану. Сьогодні Кавандо-Чобе впадає у Замбезі, яка через гори Замбії, Зімбабве і Мозамбіку пробивається до моря. Лімпопо, огинаючи Драконові Гори, також є допливом Індійського океану, а от Окаванґо тече в нікуди… Її води, перетинаючи Анґолу, Намібію й Ботсвану, виливаються у самісінькому серці пустелі Калахарі, утворюючи найбільшу у світі внутрішню дельту.

На супутниковій світлині добре видно смараґдово-зелену дельту Окаванґо та білі солончаки рівнини Нксаї. Джерело ілюстрації: http://www.wikimedia.org
На супутниковій світлині добре видно смараґдово-зелену дельту Окаванґо та білі солончаки рівнини Нксаї. Джерело ілюстрації: http://www.wikimedia.org

У чому ж причина таких кардинальних змін русел одночасно кількох рік? Яким чином Замбезі віднайшла шлях до Індійського океану? Чому Окаванґо немає стоку? На ці та багато інших запитань відповіді шукали цілі покоління вчених. Сьогодні перед науковим світом постала ґрандіозна картина ґеологічних змін, що відбулись впродовж плейстоценового періоду (1,8-0,01 млн. років тому) кайнозойської ери.

Ця, направду, епічна історія розпочалась приблизно 2 мільйони років тому назад, коли потужні ґеологічні зрушення підняли над неозорими рівнинами Південної Африки Калахарсько-Зімбабвійську гірську гряду. Новітня височина перегородила русло первісної ріки, замкнувши її у велетенському котловані. Поволі наповнюючись водою котлован перетворився у одне із найбільших озер Африки – Макґадіґаді, площею понад 80 тис. квадратних кілометрів. Для порівняння: площа озера Вікторія – найбільшого у сучасній Африці, становить 68 тисяч квадратних кілометрів; найбільше на Землі озеро – Каспійське море, у Середній Азії, має площу 438 тисяч квадратних кілометрів, а найбільше на нашій планеті прісноводне озеро – Верхнє, що на кордоні США і Канади – 80 тис. квадратних кілометрів. Нині пересохле Аральське море-озеро займало 60 тис. квадратних кілометрів площі.

Майже, 2 мільйоноліття, Макґадіґаді пом’якшувало пустельний клімат Калахарі, будучи оазою небачених розмірів. Воно формувало клімат внутрішньої частини Південної Африки, слугувало масштабним екотопом для водних і сухопутних екосистем. Але, близько 20 тисяч років тому, очевидно через низку землетрусів, спричинених зміщеннями земної кори, у східній частині озера утворився велетенський ґеологічний розлом. До цього спокійні води Макґадіґаді ґрандіозним водоспадом почали стікати у цю прірву. Промивши русло, вони перенаправили сюди плин ріки Замбезі, чим позбавили озеро більш, ніж половини живлення.

Супутникова світлина впадіння ріки Замбезі у велетенський ґеологічний розлом. У місці впадіння утворився 128-метровий водоспад Вікторія. Джерело ілюстрації: http://www.wikipedia.org
Супутникова світлина впадіння ріки Замбезі у велетенський ґеологічний розлом. У місці впадіння утворився 128-метровий водоспад Вікторія. Джерело ілюстрації: http://www.wikipedia.org

Сьогодні Замбезі, широким плато тече на схід, досягаючи того самого ґеологічного розлому, куди зривається стодвадцятивосьмиметровим водоспадом Вікторія. Вперше, європейцям про його фантастичну красу і величність, розповів невтомний мандрівник, першопроходець, натураліст і місіонер Девід Лівінґстон, який відкрив його у 1855 році, назвавши на честь королеви Великобританії. Далі ріка, скута 20-60-ти метровою ущелиною. бурхливо проривається до Індійського океану.

Водоспад Вікторія. Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com
Водоспад Вікторія. Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

З моменту повороту вод Квандо-Чобе та Замбезі озеро Макґадіґаді почало поступово пересихати – допливу лише однієї ріки Окаванґо не вистачало для заміщення випаровування. Обміліле озеро густо заросло Папірусом (Cyperus papyrus L.) та іншими водними і болотяними рослинами. Воно відступало під натиском савани з півночі та пустелі із заходу. Сьогодні озеро Макґадіґаді цілковито загинуло, від нього залишилась велика солона рівнина Нксаї зі сходу та озеро Нґамі – на заході…

Однак, наступ пустелі стримує дельта Окаванґо – це справжня оаза, сповнена життям, серед сухих саван і палючих пісків Калахарі. Окаванґо, двома потужними потоками, розділеними суходолом, вливає у дельту близько 11 кубічних кілометрів води щороку. Для порівняння: такий же річний стік має українська ріка Дністер. Дельта являє собою величезну заболочену рівнину площею понад 18 тисяч квадратних кілометрів, яку прорізують міріади великих і малих звивистих природних каналів і стариць.

Болотні та чагарникові біотопи у дельті Окаванґо. Видно табуни газелей. Вигляд із висоти пташиного польоту. Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com
Болотні та чагарникові біотопи у дельті Окаванґо. Видно табуни газелей. Вигляд із висоти пташиного польоту. Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

Через болота проходить два великі канали: один – на південний захід, а другий – на південний схід. Південно-західний канал називається Нґгабе, і через болота та пустелю, він сполучається із озером Нґамі, проте вода до нього доходить лише у дощовий період, коли на ріці паводок. Південно-східний канал – Ботеті, губиться у савані серед солончаків Нксаї, і лише у роки дуже рясних дощів він досягає залишків озера Макґадіґаді. Дельта Окаванґо є дуже динамічною екосистемою, яка змінюється від паводка до паводка. Міняються її площа від 10 тис. квадратних кілометрів у сухий період, до 18 тис. квадратних кілометрів у дощовий період, змінюється все: форма і кількість каналів, рослинний покрив і тваринний світ. Впродовж ХХ століття дельта повільно переміщувалася на схід – ближче до Квандо-Чобе і Замбезі, свідченням чого є швидке просування у східному напрямку заростей папірусу, в той час, коли на півдні та заході залишились рідколісся із Фінікової пальми (Phoenix reclinata Jacq.). Папірусові болота і Фінікові рідколісся – це два основні типи рослинності у дельті Окаванґо.

На папірусових болотах, зрозуміло, домінує папірус, однак, він утворює багаті угруповання разом з Очеретом звичайним (Phragmites australis (Cav.) Steud.) та Рогозом капським (Typha capensis (Rohrb.) N.E.Br.), до яких у значній мірі домішуються інші злаки, наприклад, Рис африканський (Oryza glaberrima Steudel), Акроцера (Acrocera Meigen), Плоскуха (Echinochloa P.Beauv.), Леєрсія (Leersia Sw.), Трава гіпопотама (Vossia Wall. & Griff.).

Вод каналів і стариць густо вкриті листям і квітами Латаття синього (Nymphaea caerulea Savigny). Джерело ілюстрації: http://www.afrikaalacarte.de
Води каналів і стариць густо вкриті листям і квітами Латаття синього (Nymphaea caerulea Savigny). Джерело ілюстрації: http://www.afrikaalacarte.de

Відкриті плеса каналів і стариць густо порослі водною рослинністю, з якої найбільшу увагу привертає Латаття блакитне (Nymphaea caerulea Savigny), Горіх водяний плаваючий (Trapa natans L.) та різні види пухирників (Utricularia L.).

Болотисті рідколісся утворені, перш за все, Фініковою пальмою за участі Баринґтонії ягідної (Barringtonia racemosa Roxb.) та Фікусу бородавчастого (Ficusverruculosa Warb.). До їх деревостанів часом домішуються Панікум (Panicum curatellifolia), Вапака блискуча (Uapaca nitida Mull-Arg.) та Сизиґій ґвінейський (Syzygiumguineense Wall.).

Рідколісся із Фініковою пальмою (Phoenix reclinata Jacq.). Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com
Рідколісся із Фініковою пальмою (Phoenix reclinata Jacq.). Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

Тваринний світ дельти Окаванґо просто вражає своїм різноманіттям – у порівнянні із сусідніми напівпустельними саванами, концентрація великих ссавців є, направду, вражаючою – вчені налічили понад 200 тисяч особин різних видів. Чисельність тут тільки одних антилоп перевищує 60 тисяч особин. Проте, більшість із тутешніх великих ссавців є міґрантами, що слідують за відступаючими водами паводків. З-поміж антилоп найбільш звичними є Антилопа південна (Kobus leche (Gray, 1850), Антилопа пуку (Kobus vardonii (Livingstone, 1857), Антилопа гну (Connochaetes taurinus (Burchell, 1823), Оврібі (Ourebia ourebi (Zimmermann, 1783), Сітатунґа (Tragelaphus spekei (Sclater, 1864), Антилопа шаблерога (Hippotragus niger (Harris, 1838) та ціла низка інших. Високою чисельністю відзначаються й такі ратичні як Буйволи африканські (Syncerus caffer (Sparrman, 1779), яких налічується близько 20-ти тисяч особин у дельті Окаванґо. Часто на болотах трапляються Еланди (Taurotragus oryx (Pallas, 1766), Слони африканські (Loxodonta africana (Blumenbach, 1797), Зебри рівнинні Бюрчела (Equus quagga burchellii (Gray, 1824).

Звичними мешканцями дельти Окаванґо є Гіпопотами (Hippopotamus amphibius (Linnaeus, 1758). Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com
Звичними мешканцями дельти Окаванґо є Гіпопотами (Hippopotamus amphibius (Linnaeus, 1758). Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

Заплави, канали та стариці заселяють Гіпопотами (Hippopotamus amphibius (Linnaeus, 1758), Крокодили нільські (Crocodylus niloticus Laurenti, 1768) та Ґавіали африканські (Mecistops cataphractus (Cuvier, 1825). На риб, яких до речі, у водах Окаванґо налічується понад 80 видів, полюють Видри капська короткозуба (Aonyx capensis Schinz, 1821) та жовтогорла (Lutra maculicollis Lichtenstein, 1835).

У прибережних лісах та чагарниках можна натрапити на Леопарда (Panthera pardus (Linnaeus, 1758). Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com
У прибережних лісах та чагарниках можна натрапити на Леопарда (Panthera pardus (Linnaeus, 1758). Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

На болотах знаходять багату здобич найрізноманітніші великі хижаки, тут представлені практично всі види хижих ссавців саван Африки. Звичними і чисельними є Леви (Panthera leo (Linnaeus, 1758), Леопарди (Panthera pardus (Linnaeus, 1758), Гепарди (Acinonyx jubatus (Schreber, 1775), Гієни плямисті (Crocuta crocuta Erxleben, 1777), Собаки африканські дикі (Lycaon pictus Temminck, 1820).

Колонія Лелек-марабу африканських (Leptoptilos crumeniferus (Lesson, 1831). Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com
Колонія Лелек-марабу африканських (Leptoptilos crumeniferus (Lesson, 1831). Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

Болота і ліси дельти Окаванґо є справжнім раєм для птахів. З-поміж рідкісних видів, які постійно проживають у дельті Окаванґо та у верхньому басейні Замбезі, виділяються Чапля чорна (Egretta vinaceigula (Sharpe, 1895) та Журавель-бородач (Bugeranus carunculatus (Gmelin, 1789), а з перелітних, котрі тут зимують: Деркач звичайний (Crex crex (Linnaeus, 1758), Боривітер пустельний (Falco naumanni Fleischer, 1818) – оголошені Міжнародною унією охорони природи як вразливі види. Серед рідкісних птахів дельти привертають увагу Бекас середній (Gallinago media (Latham, 1787), Китоголов королівський (Balaeniceps rex Gould, 1850), Лисуха каштаноголова (Sarothrura lugens (Böhm, 1884) та Чайка білоголова (Vanellus albiceps Gould, 1834). Долина Нкасаї із залишками озера Макґадіґаді вражають небаченими зграями Фламінґів малого (Phoeniconaias minor (E. Geoffroy Saint-Hilaire, 1798) та рожевого (Phoenicopterus roseus (Pallas, 1811) – разом їх чисельність сягає понад 200 тисяч особин!

Дельта Окаванґо та залишки древнього озера Макґадіґаді знаходяться під протекцією уряду Ботсвани. Тут створена ціла низка національних парків і заповідників, які приймають туристів. Зокрема Національний парк Чобе у долині ріки Кавандо-Чобе, Заповідник Моремі у дельті Окаванґо, Центрально-калахарський заповідник у пустелі Калахарі, Національний парк Рівнина Макґадіґаді, Національний парк Рівнина Нксаї, які утворюють єдину екомережу й дозволяють вільно міґрувати великим травоїдним та хижим ссавцям.

Туристичний маршрут через зарості Папірусу (Cyperus papyrus L.). Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com
Туристичний маршрут через зарості Папірусу (Cyperus papyrus L.). Джерело ілюстрації: http://www.panoramio.com

Національні парки Ботсвани гостинно приймають туристів, пропонуючи найрізноманітніші атракції, на кшталт, водних мандрівок по дельті Окаванґо на традиційних човнах абориґенів, надзвичайно популярні серед європейців спостереження за птахами (birdwatching), а також фотосафарі. Національні парки по всій дельті споруджують невеличкі готельчики стилізовані під традиційні житла африканців, однак, облаштовані за вимогами вибагливої приїжджої публіки. В уряду Ботсвани й адміністрацій нацпарків є розуміння того, що туризм на непридатних для сільського господарства болотах та пісках пустелі може приносити вагомий прибуток і стати рушієм для динамічного розвитку місцевих громад, покращення їх рівня життя.

Нажаль, в Україні, на відміну від Ботсвани, незважаючи на величезну кількість національних парків, такого розуміння немає. Шкода…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

16 Comments

  1. andy_pit
    Лютий 21, 2010
    Reply

    Як завжди дуже цікаво, але будь ласка, не ставте так багато літер ґґґґґґґґґґґґ у словах де їх не треба (абориген, геологія, грандіозний і т.д.). Читати ж незручно.

  2. Лютий 22, 2010
    Reply

    Пане andy_pit, уі ці слова є латинського або змішоного латино-грецького походження і передаються в українській мові саме через звук “ґе”, й відповідно, літеру “ґ”. До слова, у минулому році вийшов друком словник професора Сіренка Г.О., в якому зібрані усі слова, у тому числі й наукові терміни, які пишуться з уживанням літери “ґ”. В ориґінальному українському правописі (до його радянизації, якщо хочете – совітизації) ця буква вживалась у дуже широкому спектрі. У цьому можна пересвідчитись, прочитавши літературні твори написані до 1928 року. А у наукових статтях (хоча це й не стосується вжитку літери “ґ”), до 1960 року, я зустрічав вживаня слова “фавна” замість радянізованої транслітерації “фауна”, що є цілком логічно, з огляду на передачу латинських дифтонґів в українській мові. Вивчення рідної мови – це справа цілого життя і далеко не привілеґія філологів. Кожен носій української мови, в умовах тотальної русифікації, автоматчно стає воякою для оборони рідної мови.

  3. andy_pit
    Лютий 28, 2010
    Reply

    Я це знаю, і про авдиторії, і про тріюмфи і т.д., і тільки за цю ініціятиву.
    Щодо літери “ґ” тільки-що зробив ревізію по е-словниках, то ситуація трохи дивна (раніше якось не помічав) – в деяких вона вживається досить активно, і цілком відповідає вашому тексту (Словник ділової мови, 1930; рос.-укр. словник Шумлянського, 1918), але в інших (рос.-укр. Ізюмова, 1926; рос.-укр. Агатангела 1924-30) вже без. Так що схоже в тодішніх мовознавців не було повної згоди щодо цього.

  4. Березень 7, 2010
    Reply

    Пане andy_pit, мушу сказати, що Ви помиляєтесь – у мовознавців була цілком зрозуміла позиція щодо букви “ґ”. Однак, неоднозначною була позиція тодішньої окупаційної влади, яка займалась “зближенням мов”, вилучивши цю букву із українського алфавіту…

  5. alex
    Березень 13, 2010
    Reply

    alex…

    буду читать ещё

  6. Березень 14, 2010
    Reply

    пане Alex, залишайтесь з нами!

  7. Ігор
    Листопад 13, 2011
    Reply

    Дякую за цікаві й змістовні статті.
    Я – вчитель географії і обов’язково порекомендую матеріали сайту своїм учням.

  8. Ігор
    Листопад 13, 2011
    Reply

    Дякую за цікаві й змістовні статті. Я – вчитель географії й обов’язково порекомендую матеріали сайту своїм учням

  9. Листопад 13, 2011
    Reply

    Прошу дуже, пане Ігоре. Сподіваюся, що Вам став у пригоді сайт і наші матеріали, і дякую за рекомендації.

  10. Maria
    Лютий 27, 2012
    Reply

    Пане, Андрій. На поросторах наших неозорих нетрів я знайшла оцей клон-кошмар http://www.hotel-artem.com/okavango-techet-v-nikuda/
    Просто не можу із Вами не поділитись. Бо, чомусь мені здається, цей перепост робився без Вашої згоди.

  11. Лютий 27, 2012
    Reply

    Дякую, пані Maria, за Вашу увагу. Мені відомо про цей перепост, однак, у даному випадку, навіть немає до кого звернутись з претензією 🙁 .

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

92 − 88 =