ВЕЛИКИЙ РІК – ПТАШИНІ ОБЗЕРВАЦІЇ У ГАЛИЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПАРКУ

Чаплі у Галицькому національному парку. Автор світлини Володимир Бучко

Андрій М. ЗАМОРОКА

Така туристична атракція, як “birdwaching” або “споглядання птахів”, в Україні ще дуже далека від масовості та популярності, на противагу розвиненим країнам Європи та Північної Америки, де вона налічує уже більше століття. Десятки мільйонів мешканців цих країн, щотижня, на період вакацій, покидають пенати меґаполісів і подаються у дику природу аби обзервувати пернатих. У США навіть існує неформальне змагання з-поміж орнітологів-любителів, яке називається “Великий Рік”, – переможець той, хто зафіксує найбільше птахів за один календарний рік.

2011-го року, у США, на великі екрани вийшла захоплива і дещо незвична, за своєю тематикою, комедія, під назвою “Великий Рік” (“The Big Year”). Головні герої – представники різних прошарків суспільства – знайомляться завдяки спільному захопленню – спостереженню за птахами. Цей фільм став квінтесенцією столітнього розвитку цього захоплюючого хобі, наситивши його духом змагання і прагненням до першості. Фільм популяризував й так популярне на дозвіллі заняття десятків мільйонів американців – спостереження за птахами, – тепер, про нього дізнались навіть ті, хто ніколи не покидав меж меґаполісів.

Пара великих крехів на Бурштинському водосховищі, Галицький національний парк. Автор світлини Володимир Бучко

Пташині обзервації чи споглядання птахів, як туристична атракція, є у переліку практично усіх національних парків Північної Америки та Європи, особливо, якщо вони знаходяться на міґраційних шляхах чи у місцях гніздівлі птахів. Щорічно, у глобальному світовому масштабі, відбувається понад 3 мільйони орнітологічних турів, організованих туристичними агенціями. Ці тури орієнтовані на відвідини країн, куди здійснюють міґрації птахи. Наприклад, на Американському континенті тури спрямовані у головні місця зимівлі, що знаходяться у Мексиці та Колумбії, дещо меншою популярністю користуються Венесуела, Коста-Рика та Панама. Європейці ж, у пошуках птахів, мандрують у Кенію, Танзанію, Уганду, Ботсвану та Намібію. У зв’язку з тим, що міжнародні тури не є дешевими – середня вартість становить близько 4000 доларів США, – то основними, для більшості орнітологів-любителів, залишаються їх власні або сусідні країни. Цікавий факт – 2007-го року, у США, в орнітологічних турах взяли участь понад 20 мільйонів жителів тієї країни. Щорічно, на орнітологічні тури, американці витрачають понад 2,5 мільярди а, наприклад, британці – 500 мільйонів доларів США (ці цифри пропорційні населенню країн: США – 309 млн. чол., а Велика Британія – 62 млн. чол. – авт.). Загалом, у Євросоюзі налічується понад 20 мільйонів активних учасників пташиних обзервацій.

Туристи спостерігають птахів в час весняної міґрації на Бурштинському водосховищі, Галицький національний парк. Автор світлини Володимир Бучко.

У порівнянні зі США та Євросоюзом, досягнення України в орнітологічному туризмі більш, ніж скромні… Однак, і на нашому терені поступ відбувається – ті нечисельні любителі пташиних обзервацій уже нині визначили найбільш принагідні місця з максимальним результатом для обзервування пернатих. Це, в першу чергу, дельта Дунаю – Дунайський Біосферний Заповідник; лиман Дністра – Нижньодністровський Національний Парк; Тилігульський лиман; озеро Сиваш; Кримські Гори; Шацькі Озера – Шацький Національний Парк; Розточчя – Яворівський Національний Парк; Карпати – Карпатський Біосферний Заповідник та Карпатський Національний Парк. Сьогодні до них додався й Галицький Національний Парк.

Загалом, в Україні налічується 424 види птахів, з яких до Горобцеподібних (Passeriformes Linnaeus, 1758) належать 172, Сивкоподібних (Charadriiformes Huxley, 1867) – 79, Гусакоподібних (Anseriformes Wagler, 1831) – 38, Соколоподібних (Falconiformes Sharpe, 1874) – 35, а Фламінґоподібні (Phoenicopteriformes Fürbringer, 1888), Папугоподібні (Psittaciformes Wagler, 1830), Дрімлюгоподібні (Caprimulgiformes Ridgway, 1881) й Одудоподібні (Coraciiformes Forbes, 1884) налічують лише по 1-му виду. Більше половини цього розмаїття птахів – 246 видів, розповсюджено на території Галицького Національного Парку, і що є особливим – горобцеподібні не є пануючими, а становлять лише третину від усіх видів птахів (97 видів). На терені Галицького Національного Парку гніздиться 160 видів птахів, 55 є осілими, 38 – пролітними, 104 – перелітними, 20 – залітними, 9 – літуючими, 5 – випадково літуючими та 21 вид – зимуючі. У період весняної міґрації тут зареєстровано 205 видів птахів, а на час осінньої – 228, взимку відомо 117 видів.

Весняна міґрація птахів, Галицький національний парк. Автор світлини Володимир Бучко.

Найбільш атракційним, на території Галицького Національного Парку, для туристів є Бурштинське водосховище з його тисячними зграями птахів. У 2011-му році ця водойма була включена до Рамсарської конвенції. Завдяки тому, що водойма не замерзає взимку (Бурштинська теплова електростанція скидає гарячу воду – авт.) тут зимує до 3,5 тисяч птахів з 43-х видів, а підчас міґрацій скупчується до 20 тисяч пернатих (85 видів). Слід зауважити, що 13 видів, зареєстрованих на Бурштинському водосховищі, занесені до охоронних переліків Червоної книги України. Тут можна побачити рідкісних водоплавних, які прилітають перезимовувати з Півночі: чорношию гагару, гоголя, великого і малого крехів, турпана, морську чернь, морянку та ін. Вздовж водосховища, прилеглих ставів та річки Гнила Липа, з верб звисають гнізда-рукавички синиці-ремеза, тут також єдине місце гніздування вусатої синиці у басейні Дністра. У міграційний період на ставках скупчуються зграї куликів – близько 10 видів. Також, завжди, можна обзервувати зграйки чирок, малих крехів, пірникоз сірощоких, крижнів, попелюхів, лисок, великих очеретянок, водяних курочок. На лівому березі Бурштинського водосховища, біля підніжжя Касової Гори, у лісі, розташувалась колонія сірих чапель, у колонії налічується близько 150 гнізд. Окрім того, у лісі, можна побачити і почути зябликів, чорних і співочих дроздів, чорноголових кропивянок, вівчариків-коваликів, іволг. На самій Касовій Горі, серед степу, у поле зору можуть втрапити такі раритети як лунь польовий, сорокопуд сірий та деркач.

Пірникози чорношиї (ліворуч) та Крячки білощокі (праворуч) на риборозплідних ставах, Галицький національний парк. Автор світлини Володимир Бучко.

Орнітологу-любителю буде цікаво також відвідати риборозплідні стави у Галицькому Національному Парку, які є взірцем співпраці між природоохоронною установою, місцевою громадою с. Кукільники та с. Медуха і підприємництвом – кожна зі сторін отримує свою вигоду з використання цих водойм. Національний парк охороняє тут водних й біляводних птахів. Звичними на ставах є лиски, великі очеретянки, водяні курочки. У липні скупчується до тисячі самців попелюха, 1,4 тисячі лисок, 200-300 крижнів, 50-100 чубатих черней та ін. Між ставами, на заломах очерету, утворилась унікальна колонія, яка налічує понад сотню гнізд чаплі сірої і рудої, великої та малої чепур, кваків. Тут регулярно гніздяться сірі гуси, лебеді-шипуни, а з 2007-го року – надзвичайно рідкісні косарі, занесені до Червоної книги України. Також, з дамби між ставами зручно спостерігати за колоніями білощоких крячків і чорношиїх норців (близько 60 гнізд), звичайних мартинів (близько 800 гнізд). Часом, на ставах, можна натрапити й на чернь білооку, яка занесена до усіх європейських та українських природоохоронних переліків.

Незважаючи на продуманість і різноманіття туристичних орнітологічних маршрутів Галицького Національного Парку – до смаку і вибору туриста пропонуються піші, роверові чи рафтинґові тури – цей вид відпочинку обирає лише дуже незначна частка туристів. Але ті, хто вирішив провести своє дозвілля за заняттям обсервації птахів, не жалкують а ні на мить, бо, окрім спілкування з природою і естетичного задоволення, отримують добру поживу для мозку у вигляді пізнання птахів. Приєднуйтесь.

admin Written by:

One Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + 1 =