МАНДРІВКА У ВОЛОДІННЯ ПРИРОДНИХ СТИХІЙ

Так виглядає Дністровський каньйон перед впадінням у нього ріки Стрипи
Так виглядає Дністровський каньйон перед впадінням у нього ріки Стрипи

Руслан ЖИРАК


…Ми захоплюємось природою Кавказу і Карпат, Уралу і Середньої Азії, Криму і Алтаю і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу. Найціннішою, наймальовничішою ділянкою Дністра є його відрізок близько 250 кілометрів від гирла Золотої Липи (Івано-Франківська обл.) до гирла Збруча (Тернопільщина). Тут Дністер тече по каньйоноподібній долині глибиною 80-200 м, утворюючи багато фантастичних звивів – меандр. Це наслідок геологічної будови терену, тектонічних рухів та процесів водної і вітрової ерозій. Турист, натураліст, археолог, географ, ботанік, гідролог, золог, іхтіолог знайде на території Дністровського каньйону величезну кількість пізнавальних матеріалів з історії розвитку живої і неживої природи. Тут, наче в природничому музеї під відкритим небом, “зібрані” геологічні, ботанічні, археологічні, гідрологічні пам’ятки, які вкупі творять неповторні ландшафти.  

Журнал Станіславівський натуралісТ

Один із численних меандрів Дністра (с. Губин, Тернопільської облобасті)
Один із численних меандрів Дністра (с. Губин, Тернопільської облобасті)

Природа Дністровського каньйону своєрідна, неповторна. Тут збереглися унікальні еталони відслонень силуру і девону; високі ліві береги вкриті рідкісною рослинністю. За багатством рослинного світу Дністровський каньйон перевершує Кременецькі гори й Подільські Товтри. По берегах ріки виходять на поверхню відслонення гірських порід силурійського, нижньодевонського, крейдового, палеогенового і неогенового періодів. Печери, травертинові скелі, місцезнаходження викопної флори і фауни, водоспади – всі ці об’єкти мають важливе науково-пізнавальне та естетичне значення, оскільки допомагає пізнати еволюцію органічного життя на Землі.
Різноманітність екологічних умов спричинила формування в межах Дністровського каньйону багатої флори вищих судинних рослин, яких налічується тут понад 1000 видів. Найбільше видів європейського типу поширення; на другому місці – бореальні, голарктичного і палеарктичного типу поширення; потім – частина видів середземноморського і найменше степового – понтійського. Основні лісоутворюючі породи Дністровського каньйону – дуб звичайний, дуб скельний і бук лісовий. У вигляді домішок – граб, клен польовий і явір, липа серцелиста, ясен звичайний, береза бородавчаста, берест, в’яз. Підлісок – ліщина, гордовина, свидина, глід, терен, кизил, шипшина, жостер, малина, калина, бузина, ожина.
Трав’яниста рослинність представлена такими видами рослин, як: копитняк європейський, медунка, зірочник лісовий, тонконіг дібровний, осока волосиста і лісова, фіалка лісова, конвалія, проліски, барвінок. Теперішній рослинний покрив Дністровського каньйону значно бідніший, ніж у доісторичний час. На виняткову увагу і дбайливу охорону заслуговує наскельно-степова рослинність на дністровських стінках – релікти третинної флори: мигдаль степовий, барвінок малий, хвощ великий, цибуля круглоголова, сон великий і чорніючий, холодок лікарський, півники угорські, ковила пірчаста, ясинець білий, горицвіт весняний. У Дністровському каньйоні охороняється законом 22 ділянки з наскельно-степовою рослинністю.

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

Досить різноманітна, багатша, ніж на прилеглій території і фауна каньйону. Всього в каньйоні понад 230 видів тварин, у тому числі птахів – 140, ссавців – 29, земноводних – 11, плазунів – 11, риб – 40.

Круті береги Дністровського каньйону поруч села Хмелева
Круті береги Дністровського каньйону поруч села Хмелева

Ось так коротенько можна описати красу Дністровського каньойну.
Проте, як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути або прочитати. Тому, будучи за своєю природою людьми цікавими і допитливими (через що часто нема спокою ногам), ми з товаришем вирішили відвідати цю неповторну місцину на мапі Станіславівщини. Подорож в Дністровський каньойон планувалася вже кілька років, але вибратися вдалося тільки весною 2006 року. Наш маршрут пролягав з Івано-Франківська до с. Чернелиця (Городенківського р-ну), а звідти до каньону, рухаючись на північ від села, годинки 2,5-3 неспішного ходу. При бажанні відвідати ці далекі, незвідані місця, найкраще вирушати будь-яким транспортним засобом до м. Городенка, а звідти до с. Чернелиця. Три рази на день з автовокзалу в Станіславові до Чернелиці і в зворотньому напрямку відправляється мікроавтобус, але про розклад його руху необхідно дізнатись заздалегідь. Таке задоволення обійдеться Вам приблизно в 35-40 гривень в дві сторони, хоча можливі варіанти, якщо ви комунікабельні і знайдете спільну мову із водіями, які, до речі, охочі до розмови, оскільки туристи, як ми пересвідчились, в цих краях дивина, постійно відчуваючи на собі небувалий інтерес місцевого населення. Зупинилися ми на правому березі Дністра навпроти села Губин Тернопільської області, де Дністер робить невелику петлю, за кілька кілометрів від впадіння в нього р. Стипа. При цьому, тернопільське село було так близько, що нам однієї ночі вдалося заснути аж під ранок, проте, була можливість оцінити вміння місцевих весільних музик, які розважали гостей і «тішили» нас запальними коломийками.
Це була перша мандрівка по цих теренах, тому вона носила здебільшого пізнавальний характер. Хоча, багато наслухавшись про унікальність місцевої флори і фауни нам не давали спокою постійні думки про можливість цікавих знахідок, крім того, була можливість хоча б частково заповнити прогалину в плані ентомологічних досліджень цієї території, яка залишається, майже, не вивченою. Проте, скажу наперед, особливих успіхів в «справах бадавчих», тобто дослідженнях, нам досягти не вдалося, через погодні примхи. Хоча, невеликі збори комах, серед яких виявилося навіть кілька дуже цікавих видів, як от 2 види вусачів, які виявлені вперше на території Карпатського регіону за останні 150 років, та малопоширених видів джмелів зібрати все таки вдалося. Проте, незважаючи ні на що, мандрівка виявилася на славу! Усі 4 дні нашого перебування в каньойоні ми відчували на собі силу природних стихій – нас рясно поливали дощі, сушили пронизливі вітри з безкраїх дністровських просторів, оточували води неспокійного Дністра, а в ті нетривалі моменти коли пробивалося сонце і нагрівало скелі, можна було відчути і його силу. Здалося, що саме ці безликі володарі, а не людина, панують в каньйоні впродовж століть і їх авторитет тут не підлягає сумніву.
Особливо запам’яталась гроза, яка застала нас в перші години перебування в каньойоні. Досі в пам’яті залишилися важкі свинцево-чорні градові хмари, які з небувалою швидкістю опускалися на землю, сягаючи верхівок дерев і рухались в різні сторони. Раптові пориви вітру і перші важкі краплини дощу допомогли нам встановити рекорд у розбиванні намету, на це заняття нам виявилось достатньо не більше 30 секунд. Такій швидкості міг би позаздрити будь-який бувалий турист.
Вразив своєю неповторністю місцевий ліс, який за підбором деревних порід в такому вигляді досі нам не зустрічався, квітучі заплавні луки та скельні вілслонення по берегах Дністра. Цікавим, з наукової точки зору, було побачити рідкісне угруповання хвоща зимуючого та дуба черешчатого, а також деяких унікальних і малопоширених представників місцевої флори, як от, наприклад, півників угорських, наскельної герані, цілі зарості квітучої шавлії, тощо.
Не забудеться ніколи і смак дністровської води, адже за час перебування в каньйоні часто згадувалися казки про молочні ріки, тому, що вода за кольором і справді нагадувала каву з молоком, саме тому, тиждень після повернення додому довелося добряче лікувати нирки, але то все дрібниці порівняно із тим задоволенням, яке ми отримали милуючись красою місцевих ландшафтів, стоячи на скелі і піставляючи лице безкраїм вітрам і дивитись з висоти пташиного польоту на могутній повноводний Дністер і на маленькі сільські хатинки, які потопали в зелені і цвітінні дерев.
І хоча, більшу частину нашої мандрівки довелося провести в наметі, слухаючи неповторну мелодію дощових крапель, але час проведений в Дністровському каньйоні залишиться в пам’яті на все життя, адже перше враження, в будь-якому випадку, залишає найпомітніший слід в людському серці. І я впевнений, що ми ще не раз повернемося в ці справді унікальні місця, адже, там залишилося ще так багато незвіданого і захоплюючого.

Автору буде корисно та цікаво знати Вашу думку про написану розповідь. Залишіть свій відгук про статтю у вікні нижче. Вкажіть своє ім’я чи нік, емейл, напишіть текст, введіть два слова запропоновані програмою у віконечку нижче і натисніть submit

admin Written by:

16 Comments

  1. prp
    Травень 21, 2007
    Reply

    вУСАЧІ ЯКОГОВИДУ? мОЖНА НА ЛИТИНИЦІ.

  2. Червень 14, 2007
    Reply

    Можна – Pinus silvestris

  3. Травень 16, 2009
    Reply

    Цього року вперше побував на сплавах, спочатку на Збручі, потім на Дністрі. Тут – http://yablog.org.ua/2009/05/03/styhla-ustechko/ – короткий фотозвіт про нашу мандрівку.
    Дністровський каньйон – це просто фантастичний витвір природи, унікальний в своєму роді, тільки на жаль люди його засмітили. 🙁

  4. Травень 17, 2009
    Reply

    На першотравень також сплавлявся по Дністру за маршрутом Незвисько-Заліщики. Враження просто суперові!!! Дністровський каньйон має неймовірну магію причаровувати мандрівника. Невдовзі опублікую фота із тієї мандрівки.

  5. Травень 17, 2009
    Reply

    Чекаю на фотографії

  6. […] Дністер – це велика і повноводна ріка, яка мало принагідна для бобрів, адже будувати загати тут неможливо через швидку течію і часті й потужні паводки. Одначе, тут багато дрібних острівців із вузькими протоками, які, як виявила експедиція Галицького національного парку, заселили бобри… У результаті обстеження одного із таких островів, вченими виявлено 9 однотипних входів до житлових нір. Чотири з них розташовувалися вздовж північно-східного, а 5 – південно-західного берегів, у середині V-подібного острова площею близько 1,5 га. Цікаво, що бобри не будували тут греблі, а заснували колонію завдяки формі острова, течія в середній частині якого цілком відсутня, що й створює ефект загати. За відбитками лап, науковці встановили, що впродовж двох років тут мешкає неповна сім’я бобрів, яка складається з 2-х дорослих та 2-3 молодих особин. […]

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *