ВАКАЦІЇ НА ЛІМНИЦІ

Сильніше, дальше... Глибше! Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

 
Руслан ЖИРАК
 

Справжній відпочинок починаєш цінувати тільки тоді, коли його нема, не вдається вирватися з міцних обіймів буднів, або по справжньому за ним скучив. Цю банальну істину я збагнув давненько, але вкотре переконуюсь що це таки правда. Затяжна “зимова сплячка”, під час якої орґанізм відчуває гостру нестачу приємних емоцій від активного відпочинку, серйозних, але таких бажаних фізичних навантажень від мандрівок, подорожей, сходжень, особисто мені встигла добряче набриднути, то ж не секрет, що перших весняних днів я чекав особливо нетерпляче. Впевнений, що щось подібне коїться з кожним, хто вважає себе якщо не туристом в повному розумінні слова, то хоча б любителем активного відпочинку, хто не уявляє себе на тривалий час без наплічника за плечима, важких берців на ногах і мрій про чергові вершини і походи…


Знимка на згадку для родичів і... рятувальників. Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Щоденно-рутинні, здебільшого нецікаві робочі будні, різдвяно-великодньо-монотонні святкування і марцево-весняна мряка до неможливості відтягували той момент, коли хоча б на день можна вирватися з лап урбаністичного монстра, відірватися від монітора, забути про Інтернет і роботу, і просто дати волю емоціям, а також трошки навантажити розслаблені за зиму м’язи… І ось, нарешті, наприкінці квітня це сталося – свято відкриття справжнього туристично-активного сезону, яке для мене цьогоріч затяглося як ніколи. Що цікаво, відбулося це в дещо незвичний спосіб – не традиційним сходженням на чергову карпатську вершину чи пікніком у Вовчинецьких Горах, а сплавом на рафтах по Лімниці!…

Правий гребе! Лівий гребе! Разом-разом! Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Саме про мандрівку по найчистішій річці Європи (чи це достеменно так, стверджувати не берусь) спробую кількома словами розповісти, хоча передати емоції словами досить складно і краще, як кажуть, один раз побачити і відчути…

Ось вона Лімниця! І її скелясті береги. Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Тепер власне про найцікавіше. Недільний відпочинок розпочався з відвідин музею побуту Прикарпаття в Крилосі, а вже звідти ми вирушили “бусиком” до села Медині Галицького району, яке і було “портовим” пунктом нашого сплаву.

Після коротеньких приготувань і смачного обіду на березі, даруйте, але забути про борщ, вареники зі шкварками і налисники з сиром, я просто не можу, три наші рафти було спущено на воду, а екіпаж готовий до подорожі. Саме звідси і аж до впадіння в Дністер поблизу Галича, найкраще милуватися неповторною красою широкими плесами примхливої гірської красуні Лімниці, яка кришталь своїх глибин і прохолоду вод доповнює неприступністю гіпсових скель, що подекуди, прямовисно обриваються до води по обох берегах, які в цю пору потопали в ніжній зелені грабово-букових лісів з сніжно-білими острівцями квітучих черешень і черемх. Це справді неповторне видовище, від якого перехоплює подих не тільки в тих, хто вперше взяв до рук весла і спустився на воду, а й в бувалих туристів. Мабуть споглядання цих мальовничих весняних етюдів і стало тією панацеєю, яка відганяла втому і надавала сил, адже нам довелося подолати майже 20 кілометрів, що, мушу сказати, після тривалого зимового “відпочинку” і активного великоднього святкування було не найпростішим завданням. Як тут не згадати і про наших чарівних і коханих дівчат, для яких це був перший досвід такого незвичного відпочинку, які так само вправно налягали на весла у відповідь на заклики інструктора, адже Лімниця не дозволяла повністю розслабитися нікому.

О, а це наші Мармулядки! Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Аби трошки відволіктися і зробити відпочинок ще більш насиченим, на нашому маршруті було передбачено кілька зупинок. Один з таких імпровізованих “привалів” запам’ятався спогляданням неповторної краси краєвидів зі скель поблизу села Сокіл. Тут, з висоти пташиного польоту, відкривається чудова панорама на широку долину Лімниці з її численними меандрами від якої, направду, перехоплює подих. Щось подібне мені пощастило бачити в Дністровському каньйоні на околицях Чернелиці і Хмелевої Городенківського району.

Панорама на долину Лімниці із Сокільських скель. Джерело ілюстрації: Руслан Жирак

Милуючись красою довколишніх теренів, наші “команди-екіпажі” з кумедними назвами (серед яких вирізнялась команда дівчат “Мармулядки”), “бавились” в цікаві інтелектуальні конкурси, розгадуючи завбачливо заготовані паном Миколою завдання-ребуси. Саме в такій дружній атмосфері і протікав наш відпочинок. Продовжуючи свій маршрут аж до Галича, ми надалі потішалися і жартували, милувалися красою старезних верб по берегах і слухали крики сполоханих мартинів та чапель, споглядали з рафтів за рибалками і численними гуртами відпочивальників, одним словом насолоджувались “релаксом”. По закінченню сплаву на всіх учасників, а відтепер можна казати друзів, очікувала чудова винагорода – смачна вечеря і забави на свіжому повітрі, які після такої подорожі були як ніколи актуальні!

На видноколі Галич - із Лімниці у Дністер і до древньої столиці Галичини

Сонце ховалося у прохолодні води весняного Дністра, а разом з тим і настав час повертатись додому, але ті позитивні емоції, враження і численні знимки залишились згадку про чудовий вікенд…

Новий туристичний сезон відкрито, то ж все найцікавіше ще попереду!

На сам кінець хочу відзначити, що наші вакації вдались завдяки сприянню туроператора «Галичина-Тур» Рекомендую, при нагоді, відвідати їх сайт: www.halka-tour.in.ua, де ви знайдете усю інформацію про сплави і відпочинок у Карпатах.

admin Written by:

5 Comments

  1. Червень 30, 2010
    Reply

    Знайомі сплавлялись по Лімниці у квітні місяці на катамаранах (я не зміг через хворобу з ними поїхати) – намокли страшно, але задоволення отримали.

  2. Червень 30, 2010
    Reply

    Пане yAnTar, дуже втішений знову бачити Вас – постійного читача – на порталі Станіславівського натураліста! Цей сплав також був у квітні, правда уже після дощів – бачте, погода ясна і сонячна, а враження відмінні.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + 3 =