КОСАРІ КОЛОНІЗУЮТЬ ГАЛИЧИНУ

Пташенята Косаря блідо-рожевого (Platalea leucorodia Linnaeus, 1758) у Галицькому національному парку. Джерело ілюстрації: Василь Маланюк

Андрій М. ЗАМОРОКА

Ще не встигли влягтись на форумах жваві обговорення знахідки у Галицькому національному парку найрідкіснішої орхідеї України – Офрису бджолосного, як сьогодні пропонуємо Вашій увазі ще одну сенсаційну новину – виявлення тут же гніздівлі Косаря блідо-рожевого (Platalea leucorodia Linnaeus, 1758). Цей великий рідкісний птах розпочав колонізацію Галичини у Верхньому Подністров’ї…

Дорослий Косар у польоті. Галицький національний парк. Джерело ілюстрації: Василь Маланюк

Гніздо із пташенятами дивовижного птаха – Косаря блідо-рожевого (Platalea leucorodia Linnaeus, 1758), якого ще часом називають ковпицею або колпицею, 8 червня цього року виявила орнітологічна експедиція Галицького національного природного парку. Науковці проводили планове обстеження стану гніздової колонії Чаплі білої (Egretta alba (Linnaeus, 1758) на одній із постійних орнітологічних пробних площ, кільцювали пташенят, моніторили чисельність біляводних птахів, коли у одному із гнізд виявили явно “не чапленят”!

“Це справжня сенсація! – говорить пан Володимир Бучко – зоолог хребетних тварин, орнітолог, начальник наукового відділу Галицького національного парку – Раніше вважалося, що Косарі залітають у Верхнє Подністров’я підчас кормових міґрацій. Існують навіть літературні дані про те, що Косарі є пролітним видом для Галичини при міґраціях між Балтикою та Причорномор’ям, однак така точка зору не була сприйнятою науковою спільнотою і відкинута нею.”

Пан Володимир Бучко із пташеням Косаря у Галицькому національному парку. Джерело ілюстрації: Василь Маланюк

У багатьох орнітологічних зведеннях існують згадки про виявлення поодиноких особин Косаря у різних частинах Західної України – від Буковини до Галичини та Закарпаття. Одначе, даних, які б підтверджували факти гніздівлі цього птаха, відсутні.

“У 2006 році – продовжує пан Володимир Бучко – ми вперше виявили пару Косарів, які проявляли елементи гніздової поведінки – при нашій появі кричали, помітно нервували, кружляли над дослідною територією тощо. Проте, якогось підтвердження гніздівлі ми тоді не знайшли, за винятком не ідентифікованого нами гнізда із одним яйцем, можливо гніздо Гуски сірої (Anser anser (Linnaeus, 1758), а може і ні… Ймовірно, дана пара гніздиться на нашій території уже впродовж півдесятка років, а підтвердження цього з’явилось лише тепер…”

Косар блідорожевий – це великий птах, заввишки 80-90 см, з розмахом крил 1,15-1,4 метра і вагою до 2 кг. Він належить до родини Ібісових (Threskiornithidae Poche, 1904), з ряду Лелекоподібні (Ciconiiformes Bonaparte, 1854). У світовій фауні налічується 6 видів Косарів: наш вид – Косар блідо-рожевий проживає на болотах та у плавнях від Європи та Північної Африки, через усю Азію, до Японії; Косар жовтуватий (Platalea flavipes Gould, 1838) розповсюджений від Австралії до Нової Зеландії з околишніми островами; Косар королівський (Platalea regia Gould, 1838) заселяє території від Індонезії, Нової Ґвінеї, Австралії, до Нової Зеландії та Океанії; Косар африканський (Platalea alba Scopoli, 1786) звичайний для Африки та Мадаґаскару; Косар малий (Platalea minor Temminck & Schlegel, 1849) трапляється на Далекому Сході – від Японії і Кореї до Тайваню; Косар рожевий або Ая-ая (Platalea ajaja (Linnaeus, 1758) – у манґрових болотах обох Америк.

В Україні гніздові території Косаря блідорожевого були відомі лише із плавнів у дельті Дунаю, гирлі Дністра та затоці-озері Сиваш на Азовському морі. Орнітологи оцінювали їх чисельність близько 200-250-ти гніздових пар. Однак, знаходження цього виду у Галичині ставить перед вченими питання про причини появи цих птахів тут і стану причорноморських популяцій…

Пташеня Косаря блідо-рожевого у Галицькому національному парку. Джерело ілюстрації: Василь Маланюк

“Вид століттями гніздився у плавнях Північного Причорномор’я – веде далі пан Володимир Бучко – і тут раптом його виявляємо у Верхньому Подністров’ї! Поширення так далеко від природного ареалу може бути пов’язаним із глобальним потеплінням на Землі, викошуванням і випалюванням очерету у плавнях, будівництвом автошляхів та наростанням фактору неспокою, що примушує їх переселятися…”

Косар блідо-рожевий занесений до Червоної книги України, де йому присвоєно природоохоронний статус – “вразливий вид”, тобто такий, що у найближчому майбутньому може бути віднесеним до категорії “зникаючих”, якщо триватиме дія факторів, які негативно впливають на стан його популяцій. Вид також охороняється цілою низкою міжнародних конвенцій та угод, наприклад, Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES, Вашинґтонська конвенція), Конвенцією про збереження міґруючих видів диких тварин (Боннська конвенція), Конвенцією про збереження дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція), Угодою про охорону Африкансько-Європейських біляводних міґруючих птахів (AEWA), Конвенції про водно-болотні угіддя, як середовища існування водоплавних та біляводних птахів (Рамсарська конвенція).

Незважаючи на такий великий перелік найрізноманітніших міжнародних та національних документів, що захищають Косаря, Міжнародний союз охорони природи (IUNC) у 2010 році відніс цей вид до найменш уразливих. Фахівці таке рішення вмотивовують тим, що територія гніздування Косаря блідо-рожевого становить понад 20000 км2, із незначними локальними коливаннями чисельності.

Цікавий факт – на території нашої Європи проживає понад 50% усієї світової чисельності Косаря блідо-рожевого, однак, з них гніздується лише невелика частина – приблизно 10 тисяч пар. Загалом же у світі налічується приблизно 65 тисяч особин. У нашій частині світу розрізняють дві популяції: атлантичну (Західна Європа) та центральноєвропейську (Центральна та Південна Європа). Чисельність атлантичної популяції становить близько 4,8 тисяч гніздових пар та 19 тисяч птахів на зимівлі. Центральноєвропейська ж налічує 5,5 тисяч пар на гніздівлі та близько 8 тисяч на зимівлі. Якщо центральноєвропейська популяція Косара блідо-рожевого впродовж останніх десятиліть залишається стабільною, то атлантична характеризується стрімким зростанням чисельності, натомість західноазійська – скорочується. У 1990-х потужний ріст чисельності птахів у центральноєвропейській популяції простежувався лише в Угорщині – зростання склало від 50 до 79%. В той же час у Албанії вид цілковито зник і вважається вимерлим.

Розміщеня атлантичної, центральноєвропейської та західноазійської популяцій Косара блідо-рожевого та шляхи його міґрацій на зимівлю. Джерело ілюстрації: Triplet P. and all., 2008

“Поява гніздових пар Косарів у Галичині – коментує пан Ярослав Штиркало – орнітолог, директор Іван-Франківського краєзнавчого музею, який не брав участі у дослідженнях – є надзвичайно цікавим фактом з наукової точки зору. Цей факт ілюструє певні динамічні процеси у стані популяції, очевидно, що вона перейшла у стадію зростання і розширення. Для того аби з’ясувати чи воно так – потрібні багаторічні моніторинґові дослідження. А щодо глобального потепління чи якихось інших негативних чинників, то вони виглядають дуже сумнівними…”

Зрештою, цілком ймовірним є той сценарій розвитку подій, що слідом за зростанням чисельності атлантичної популяції Косаря блідо-рожевого, популяційну хвилю можна буде спостерігати і у Центральній Європі. А поява цих птахів у Галичині – це її перший дзвоник. Маємо надію, що невдовзі – у наступному виданні Червоної книги України, Косаря блідо-рожевого, після природного збільшення його чисельності, буде виведено із категорії “вразливий вид”.

admin Written by:

24 Comments

  1. Червень 25, 2010
    Reply

    Не просто чудово, пане Віталію, а прекрасно, перфектно, суперово… І ще безмірно велика кількість втішних реляцій щодо відкриття!

  2. Червень 25, 2010
    Reply

    Хм… Пане Заморока, а чи не може ця пара бути мігрантами не з причерноморської, а з центральноєвропейської популяції? Як у вас написано, чисельність виду в Угорщині стрімко зростає, а від Угорщини до Галичини помітно ближче, ніж від гирла Дунаю. То ж, можливо, завдяки загостренню ресурсної конкуренції в Паннонській низовині косарі витісняються на нашу територію?

  3. Червень 25, 2010
    Reply

    Пане Shao, якби Косарі розповсюджувалсь із Угорщни (вони заселяють Подунав’я), і на нині уже досягши Західного Поділля у Галичині, то на Закарпатті цей вид мав би бути звичайним. В Ужгородському національному університеті є достатньо кваліфікованих орнітологів, які б уже давно повідомили наукову спільноту про знаходження цього виду…

    Скоріш за все, розповсюдження відбувалось вздовж Дністра та Прута із Молдови та Одеської області.

    До слова, чернівецьких орнітологів уже повідомили про появу Косарів у Галичині і вони ведуть пошук їх на Буковині.

  4. Червень 26, 2010
    Reply

    Щодо Закарпаття – так, заперечення виглядає досить слушним. Але ще є така думка: рівнинна частина Закарпаття – маленька за площею і найбільш щільно заселена його частина. З охоронюваних територій там є лише “Долина нарцисів”, якщо пам’ять мене не зраджує. І вона – найменший з масивів Карпатського заповідника. Чи не може бути так, що там косарям просто немає де селитись? Втім, маю сказати, що на моїй батьківщині, в дельті Дунаю, вони досить добре співіснують з людиною.
    До речі, а чи немає можливості за матеріалами біологічних проб (посліди, стухлі яйця) провести генетичний аналіз, і встановити, з якої саме популяції ці вселенці?

  5. Червень 26, 2010
    Reply

    Окрім Карпатського біосферного заповідника, пане Shao, який, здається, у минулому році розширився, є іще Ужанський національний парк неподалік від Ужгорода, а у горах національний парк “Синевир”, так чи інакше цих птахів там не знаходили…
    От власне, пане Shao, у тому й біда, що провести ґенетичні дослідження не видається можливим, бо в Україні, якщо їх і роблять, то одиничні лабораторії та й ті за великі гроші, що непідйомно для нацпарку… Наприклад, у випадку із описом нового виду кажанів Пергача донецького, його автор пан Ігор Загороднюк відсилав зразки на аналіз аж у Нідерланди.
    Одним словом: Є наука в Україні, чи нема науки в Україні? Це навіть самій науці невідомо! От і займаємось натуралістикою часів великого Дарвіна – ХІХ століття…

  6. Червень 26, 2010
    Reply

    Ну, що таке наука в Україні, я деяке уявлення маю. Але тут проблема не тільки в грошах (Загороднюк же ж знайшов). Головна проблема, як завжди, в людях. Бо люди наші в більшості своїй не хочуть двох речей: вчитися і шукати. Шукати – гранти, варіанти співпраці з закордоном, та всередині країни. А вчитися – сучасним методам досліджень та обробки даних (насамперед математичному аналізу та моделюванню). Без другого пункту природничі науки дійсно перетворюються на гурток природознавства. Але ж цей пункт ані обладнання, ані грошей не потребує, лише бажання та старанності.
    Приклад: мої знайомі гідробіологи, що займаються іхтіофауною акваторії о. Зміїний, мають чудовий багаторічний набір даних. Але не публікують їх в міжнародних журналах, бо не володіють сучасними математичними методами (з англійською мовою – питання вже вторинне). І тому не мають можливості для отримання помітних грантів з-за кордону, на які можна вести дійсно пристойні дослідження. Допоки я, не гідробіолог ні з якого боку, не взявся їх стусати, нічого у них в цьому напрямку не рухалось. Тепер, до речі, думаємо з ними в липні-серпні їхати в Карпати, випробувати ті методи на гірських озерах.
    Ну, і повертаючись до наших косарів.
    Як мені, непрофесіоналу в зоології, видається, питання того, яка саме популяція птахів почала розширюватись, є досить важливим з екологічних та загально-орнітологічних міркувань. Тому під це цілком можливо написати грантову заявку у відповідні європейські фонди, та пошукати варіанти співпраці. Думаю, щодо PCR-аналізу та іншого – можна було б почати з консультації з паном Загороднюком.

  7. Червень 26, 2010
    Reply

    Ще одна ремарка щодо поселень косарів на Закарпатті. Наскільки мені відомо, цей птах в гірській місцевості не мешкає взагалі, його екологічна ніша – рівнинні водотоки з замуленими заплавами. Подивимось карти Ужанського парку
    http://www.nedaleko.com.ua/sight/Map/%D0%A3%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BA.uk
    парку Синевір
    http://www.synevir.karpat.org/images/map.jpg
    та Карпатського заповідника
    http://cbr.nature.org.ua/jpg/zapmap.jpg

    Єдина рівнинна ділянка на всі три – масив Долина нарцисів (в масиві Чорна гора КБЗ є трохи болотця, але там буквально клаптик, навіть качкам нормально не заселитися). В Долині нарцисів, щонайменше коли я там був останній раз, є база для гніздування 2-3 пар косарів, не більше. Це якщо орієнтуватись на те, як вони гніздяться в дельті Дунаю. При наявності такого клаптика на всю Закарпатську область – здається мені, немає нічого дивного в тому, що блукаюча пара могла його оминути, не помітивши.

    Чи я, як не-орнітолог, чогось важливого не беру до уваги?

  8. Червень 26, 2010
    Reply

    Пане Shao, я також не орнітолог, а ентомолог. Хоча, мухи – це також “птахи”, тільки маленькі 😉 😉 😉 …
    Загалом і ріка Уж, і ріка Тиса, і їхні великі й дрібні притоки, у рівнинних своїх частинах, утворюють величезні за площами заплави та стариці (обзервуйте на Ґуґлі Земля), порослі очеретами та вербовими гаями. Умови ідентичні до тих, що й в долині Дністра в Галицькому НПП. Одначе, факт на лице – Косарів виявлено на Поділлі. Цілком ймовірно, що ці птахи є й на Закарпатті і для цього потрібні дослідження.
    Питання про те, яка власне частина популяції (центральноєвропейська популяція об’єднує увесь басейн Дунаю, Причорномор’я та Малу Азію) розширюється є дуже цікавим і актуальним. Бо, на правду, констатація факту без його пояснення є малоцінною, за винятком самої констатації, даруйте за тавтологію.
    Щодо науки в Україні, то я особисто був свідком того як розкрадаються солідні закордонні ґранти. Тут є дуже важливий фактор – ставлення керівника установи, у якій працює колектив-ґрантоотримувач. Більшість (не усі, звичайно) з керівників вимагають свого включення до проекту (нічого не роблячи за цим) або солідного відкату за підписання фінансових документів. Бачив я і те як за ґрантами писались липові наукові і фінансові звіти, як завищували ціни на придбання матеріалів, як представникам ґрантодавчої сторон проводили курс окозамилювання… Ґранти є, але усі хочуть ті гроші, і ніхто не хоче давати результат та працювати на імідж…
    Як варіант, можна фінансувати через громадські орґанізації, але солідний фонд наврят чи захоче такої співпарці, то ж виходимо з того що маємо, а ми ніц і не маємо…
    А як Вам така ситуація, коли керівник установи зажадав у ґрантодавця (!!!) відкату за те, що його (крівника) установа отримає цей ґрант??? Я з таким зустрівся у реальному житті.

  9. Червень 26, 2010
    Reply

    Пане Андрій, щодо розпилу грантів, думаю, ви мене мало чим зможете здивувати. Я, поки не захистив дисер, 3 роки пропрацював в українському WWF. То ж, що таке відкат 80% з наукового гранту, знаю добре. З тих пір до громадських екологічних організацій будь-якого гатунку маю превелику відразу.

    Тим не менше, якщо вже є люди, яким навіщось треба робити науку в нашій країні (наявність таких людей мене щоразу дивує), то іншого виходу немає. Ну, або їхати за кордон, і працювати на українській територій як співробітнику європейської установи – я знаю і таких зоологів.

  10. Червень 26, 2010
    Reply

    Диваків-ентузіастів, які “штовхають” нікому непотрібну науку в нашій державі ще вистачає, напевне, до них і я належу, бо на мене усі дивляться великими очима і запитують: “тобі що – найбільше треба?”
    Або їхати закордон, бо нема на то ради….

  11. Червень 28, 2010
    Reply

    Цікава сенсація. Приємно, що ГНПП проводить дослідження і дивує відкриттями.

    а я ось завтра виїжаю в Крим на Карабі-яйлу(з спелеологічною метою), постараюся відвідати ліс ельфів і урочище Чигінітра 🙂

  12. Червень 28, 2010
    Reply

    Пане Magnovskyi, від імені редакції, бажаю Вам успішної поїздки і незабутніх вражень!

  13. Наталія
    Червень 30, 2010
    Reply

    А чому косар блідо-рожевий? За українською орнітологічною номенклатурою цей вид має однослівну назву, “Косар”.

  14. Червень 30, 2010
    Reply

    Пані Наталіє, назва Косар – найменування роду, а оскільки у фауні Україн лише один вид, то й носить “однослівне” ім’я. Однак, у світовій фауні їх 6 видів, і як Ви здогадуєтесь, кожен з них має ще й видову назву, не називати ж їх одним іменем “Косар” – це, як мінімум, некоректно. Тому й виникла потреба перекласти на українську видову назву Platalea “leucorodia”, що з давньогрецької означає “блідо-рожевий”. От тепер ми можемо відрізнити, що мова йде саме про Косаря блідорожевого, а не, скажімо, Косаря королівського, чи ще якого…

  15. Наталія
    Червень 30, 2010
    Reply

    Як на мене, як мінімум, некоректно, при існуванні національної наукової номенклатури, штучно створювати недоречні у данному випадку, бінарні назви, які будуть тільки плутати Ваших читачів.

  16. Червень 30, 2010
    Reply

    Пані Наталю, Ви, певна річ, знаєте, що єдино правильною є лише латинська назва, а не національна. Остання слугує для ненауковців, а пересічних людей аби вони могли, при бажанні, якось адекватно відреаґувати на довколишній світ. А в Україні поширено кілька назв Platalea leucorodia, а ще ціла низка місцевих. За Вашою логікою, то й Ciconia ciconia та Ciconia nigra слід називати просто “лелека”, але ж це різні види… Таксамо і з Косарями: Косар блідо-рожевий, Косар королівський, Косар малий та ін. – я тільки уточнюю відмінності між ними. Ви займаєте “моєкрайохатню позицію” (R) – думайте ширше й дивіться дальше, бо то лише равлик не бачить далі своєї мушлі, а соколу підвладне небо. Не вподобляйтесь равлику…

  17. Владимир
    Липень 3, 2010
    Reply

    Я рад за людей,нашедших и снявших неординарную птицу. За колпицами я пару лет безуспешно гонялся по гирлам Дуная. Но нафига в гнездо лазить, а? А если они(родители) кинут место, несмотря на типа многолетние наблюдения и все такое прочее? Или если погибнет именно эта конкретная кладка? Лично я НИКОГДА не подхожу к гнезду на расстояние, адекватное фокусному расстоянию моих обьективов. Это метров 35-70. Удачный кадр всегда дешевле жизни обьекта. Немного сумбурно, но уж извините, вскипело! )))

  18. Липень 4, 2010
    Reply

    Пане Владимир, науковці не розорюють кладку чи гніздо, а кільціють – це нормальна практика в орнітології, закільцьовувати саме пташенят, бо дорослих птахів практично неможливо упіймати. А те, чи злякають гніздову пару, то буде на совісті тих, хто кільцював.

  19. Липень 20, 2010
    Reply

    Дуже дякую Вам за побажання !

    У неділю ввечері повернувся з Криму. Було просто … Море вражень, океан емоцій.
    Постараюся до кінця місяця описати в своєму блозі експедицію на Карабі в трьох частинах, буде можливість – почитаєте.

    в основному ми лазили у вертикальні печери, але це не помішало роздивлятися багату флору та фауну Карабі. в урочищі Чигинітра побувати не вдалось, але зате побував у інших, не менш цікавих, місцях …

  20. Липень 20, 2010
    Reply

    Пане Magnovskyi, із задоволенням почитаю. Залиште інтернетланку 🙂 .

  21. Листопад 29, 2010
    Reply

    давно не заходив на сайт, а шкода. дуже цікаві і приємні відкриття відбулись. як людина. причетна до мандрівок та рибалки, на власні очі пересвідчуюсь, як збільшується чисельністю та видами наше пташине царство. автору подяка за публікацію. не хочу бути занудним, але вважаю за необхідне вказати на некоректність стосовно згадуваної у статті людини. пана Штрикала звати Ярославом Євгеновичем.

  22. Листопад 30, 2010
    Reply

    Ваша рація, пане Євгене, – його ім’я справді Ярослав Євгенович – я допустив помилку.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 60 = 62