СТАРУНСЬКІ ЕПОПЕЇ. ЧАСТИНА І: У ПОШУКАХ МАМОНТА.

Година у Photoshop і на околиці Старуні забрів мамонт (світлина Р. Жирак, монтаж А. Заморока)
Година у Photoshop і на околиці Старуні забрів мамонт (світлина Р. Жирак, монтаж А. Заморока)

Руслан Жирак

 

Напевно ніщо так швидко не поширюється в просторі і часі як різноманітні чутки або сенсаційні, проте не завжди перевірені факти чи події. Особливо добре помітно це на теренах Галичини, де любов до всіляких міфів, народних історій і інформації з присмаком сенсаційності видається закладеною ґенетично. На підтвердження сказаного можна навести приклад, як уже кілька років нашим краєм блукають найрізноманітніші історії, що десь там в Богородчанському районі, в селі Старуня знайдено викопного мамонта і поляки проводять якісь дослідження. Напевно небагато знайдеться жителів краю, які, маючи можливість, хоча б час до часу, переглядати місцеву пресу або дивитися чи слухати тутешні новини, не чули б про цей трафунок.

Журнал Станіславівський натуралісТ

Якщо ж Вам пощастить втрапити до цього прикарпатського села, за неповних 50 км від Станіславова, то зможете самі в цьому переконатися. Навіть незнання місцевості не стане на заваді, адже тут кожен “порєдний ґазда” безпомилково покаже місце знахідки решток тварин четвертинного періоду і поділиться байками-історіями про цих унікальних істот, які до слова, в місцевого щировіруючого населення, викликають неоднозначне ставлення, а маленьких дітей лякають тут не уже звичним “бабайком”, а мамутом або волохатим дідьком!

З часу знахідки мамонта і волохатого носорога в Старуні, у 1907 році, минуло уже 100 років. З 2004 року цим маленьким прикарпатським селом зацікавилися знову, куди було проведено 5 україно-польських експедицій і кілька міжнародних конференцій. Довкола цих знахідок за останні кілька років піднято стільки галасу, що ми просто не могли залишатися осторонь творення чи то “науки”, чи то “сенсацій” на рідних теренах, і вирішили з’ясувати завдяки чому територія Старуні є місцем паломництва багатьох вчених і журналістів не лише України а й з-за кордону.

Краєвид плейстоценового періоду
Краєвид четвертинного періоду

Аби не залишатися осторонь цієї події і з’ясувати, що і до чого з тим мамонтом, я вирішив розібратися в таємниці старунських знахідок і поділитися враженнями з Вами. Для цього мені довелося не одну годину просидіти у пошуках найрізноманітніших фактів з життя цього популярного звіра в Всесвітній павутині, потім перечитати наявні статті в місцевій пресі, які до слова, мене прикро вразили, будучи часто копіями одна одної з різними назвами, крім того вони досить неоднозначні за викладом інформації, наприклад про теперішнє місце перебування решток мамонта чи кількості знайдених екземплярів волохатого носорога і ще багато інших дрібниць, які лише підігрівали інтерес. То ж залишався єдиний вихід – поїздка до Львова в природознавчий музей (колишній музей ім. Дідушицьких) аби, як то кажуть, дізнатися про все з першоджерел. Там мені пощастило побачити 2-х томне зібрання праць кількох докторів наук під назвою “Wykopaliska Staruńskie” видане в Кракові в 1914 р. В ньому є цікава стаття доктора Мар’яна Ломницького, в якій автор досить детально розповідає історію знахідок мамонта і волохатого носорога. Вона виглядала приблизно так: всередині жовтня 1907 р. по місцевих ґазетах поширилася звістка про знахідку в Старуні в одному зі зборів (№ 4) копальні земляного воску (озокериту), які належали німецькій фірмі братів Кампе, на глибині 12,5 м мамонта (Elephas primigenius Blmb.) зі шкірою і м’якими частинами тіла. Видобуті рештки того звіра, одразу були відкинуті і цій знахідці не надали великого значення. Скелет при огляді було подрібнено і пошкоджено, найбільше постраждав череп, а ліпші з пошарпаних шматків шкіри розібрали робітники копальні для своїх потреб. За кілька днів до цього В. Вітковський машиніст, зайнятий в копальні, звернув увагу інженера, який керував роботами, що рештки належали якійсь тварині, найправдоподібніше мамонтові. На цій підставі повідомили про викопну знахідку Староство в Богородчанах, яке в свою чергу доповіло цю оказію у Львівський і Краківський університети і Львівську Політехніку. В той же час музей ім. Дідушицьких звернувся до дирекції копальні з метою отримання знахідки для своїх експозиційних зборів. За сприяння старости Богородчан С. Василевського було вирішено відкласти поглиблене вивчення і розробку пластів копальні аж до прибуття наукової комісії, яка була делегована для огляду цієї знахідки і для подальшого збереження її в нашому краї. В цій важливій справі найбільшу послугу краю зробив тогочасний намісник Станіславова Андрій Потоцький, який одразу ж по отриманні звіту урядової комісії від богородчанського старости повідомив дирекцію музею Дідушицьких про знахідку. Для підтвердження її цінності на місці, з Комісії Фізіоґрафічної в Кракові вислано 15 жовтня д-ра К. Вуйціка, який по підтвердженні важливості знахідки наступного дня повернувся до Кракова. Делегована зі Львова комісія у складі кількох докторів наук 18 жовтня ще раз підтвердила цінність знайденого. Все, що знайшли разом з мамонтом на вимогу Комісії було зібрано в окремому будинку і віддано під охорону, яка була визначена з жандармерії в Солотвині. Обидва члени Комісії доктори Й. Сємірацкий й Т. Вішньовский того ж дня повернулися, а на місце для подальших досліджень наступного дня прибув доктор П. Дідушицький, а кілька днів по тому доктор М. Раціборський, останній з метою розпізнавання рослинного матеріалу з тих шарів, де було знайдено мамонта. Поряд з ним виявлено частково збережену тогочасну трав’янисту і деревну флору, а також представників фауни, переважно велику кількість комах. Видобуті залишки мамонта директор копальні А. Крівель за дозволу власника копальні Ю. Кампе передав в музей Дідушицьких, куди вся ця знахідка доставлена 7 листопада 1907 року.

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

Подальші пошуки в цьому ж пласті з кожним днем давали все більше матеріалу, який складався в основному з комах і молюсків, а також залишків тогочасної флори. Знайдено також рештки іншого, меншого за мамонта ссавця, а також кістки птахів і плазунів, передусім видобуто кілька крижових кісток менших, ніж мамонтові і ребра, які не мали ніякого відношення до мамута. Одна з тих кісток належала тогочасному велетенському оленю (Cervus euryceros Aldr).

Вранці 6 листопада наглядач копальні подав знак, що на глибині 17,6 м знайдено іншого великого звіра, який зберігся теж зі шкірою. В той час на місце досліджень прибули доктори М. Ломницький і К. Вуйцік разом з керівником розробки пласту інженером Я. Лебєдцким, щоби проконтролювати видобуток того, за висловлюванням наглядача, “другого мамонта”. Після кількох годин робіт, в обідню пору було витягнуто тушу тварини, яка складалася з вкритого шкірою лобу, цілого лівого вуха, передньої лівої ноги і куска шкіри (довжиною 2,5 м) передньої частини лівого боку. Коли її дістали, було розпізнано волохатого носорога (Rhinoceros antiquitatis Blmb.), який втонув тут так само як і мамонт. За пару годин по тому було знайдено передній носовий ріг, який в перші хвилини робіт по діставанню решток було відірвано від голови, а через кілька днів було знайдено і другий ріг. Стан збереження носорога був кращий, ніж мамонта, тому вже з першої хвилини його видобутку контролювалося, аби його не пошкодили. Звістка про відкриття розійшлася телеграфом по всіх місцевих ґазетах. Пошуки, які виконувалися на замовлення музею ім. Дідушицьких тривали до 25 листопада 1907 р. Дирекція не шкодувала коштів на розкопки пласту копальні, де було знайдено тварин, винагороджуючи особисто працівників за кожну видобуту неушкоджену частину скелету, але через неможливість використання цього пласту для подальших досліджень, багато знайти не вдалося. Знайденого носорога було передано під охорону дирекції копальні, під якою він перебував 8 місяців, аж поки після довгих старань 24 липня 1908 року дістався до музею ім. Дідушицьких. Тут його разом з мамонтом передано до палеонтологічних зборів і розміщено в одній з більших кімнат другого поверху.

Знайдені рештки мамонта і носорога зі Старуні, особисто мені таки вдалося побачити, щоправда в демонтованому стані, через ремонт у львівському природознавчому музеї. Зараз ці знахідки на огляд відвідувачів не виставлені, однак, зі слів старшого наукового співробітника музею пана Володимира Різуна, як тільки закінчиться ремонт (орієнтовно через рік-два), буде сформована нова палеонтологічна експозиція і мамонт з носорогом будуть центральними експонатами в ній. Відверто кажучи, навіть в такому малопривабливому стані, на даний момент, мене вразили розміри і стан збереження цих тварин. А можливість доторкнутися до кісток мамонта дозволила здійснити віртуальну подорож у часі на багато тисячоліть назад! За словами пана Різуна тут же в музеї зберігається значна колекція зразків різних видів флори і фауни, знайденої разом з мамонтом, а другий екземпляр носорога передано до Кракова. М.С. Цигель (1985) у своїй статті вказує з колекцій музею понад 300 листків рослин і їх фрагментів, плодів, а також 86 визначених зразків з пнів, гілок, бруньок дерев і кущів з с. Старуня. Згідно даних Т.Д. Білінкевича (1985) в колекціях музею наявно 608 пробірок з плейстоценовими безхребетними!

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

8 Comments

  1. Катерина""":?*())(*?:%;
    Вересень 19, 2010
    Reply

    Дуже добре ,що створили таку сторінку повідомлень,бо не хочеться,та й не треба ритися по книжках!!!!!!!!!!!!!!!!!!”№;%:?*()_+

  2. Вересень 22, 2010
    Reply

    Пані Катерина”””:?*())(*?:%;, дуже тішимося, що Вам став у пригоді “Станіславівський натураліст”. Згідні, що у вік інформаційних технологій усі намагаються відшукати ті чи інші відомості саме у Інтернеті, а не у бібліотеці. Напевне, друковані видання відживають свій вік. І промине не так багато часу, коли вони будуть вартувати, як стародруки, – шалених грошей. То ж не поспішайте викидати на макулатуру книги, вони Вам ще знадобляться 😉 .

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *