ЧОМУ ВИМЕРЛИ МАМОНТИ?

Макет Мамонта найвеличнішого (Mammuthus primigenius Blumenbach, 1799) у Канадійському королівському музеї Британської Колумбії. Джерело ілюстрації: http://en.wikipedia.org

Андрій М. ЗАМОРОКА

Це одна із найбільш цікавих загадок природи, якщо із вимиранням меґафаун мезозою чи палеозою менш-більш усе зрозуміло, то щодо плейстоценових тварин-велетів існує безліч гіпотез і жодна, допоки, не стала загальноприйнятою. Вимирання волохатих мамонтів і носорогів, печерних ведмедів і левів, великорогих оленів і шаблезубих тигрів, а також ще багатьох інших тварин, співпадає із кінцем останнього льодовикового періоду – близько 10-9-ти тисяч років тому. Логічно міркувати, що саме глобальне потепління спричинило їх масову загибель. Та чи це так?


Стадо Мамонтів найвеличніших (Mammuthus primigenius Blumenbach, 1799) та прайд Левів печерних американських (Panthera leo atrox (Leidy, 1853) у пізньому плейстоцені Аляски. Джерело ілюстрації: http://www.mun.ca

Мабуть, у кожного, при згадуванні Мамонта (Mammuthus Brookes, 1828), в уяві виникає постать волохатого хоботного створіння заввишки понад 3 метри із велетенськими бивнями… Одначе, практично, одиницям відомо, що цих тварин налічувалось близько півтора десятка видів, розповсюджених на усіх континентах, за винятком Австралії. Вони населяли Землю із кінця пліоцену – 4,8 мільйони років тому – і до кінця плейстоцену – 10 тисяч років назад, а Мамонт найвеличніший (Mammuthus primigenius Blumenbach, 1799) проіснував до початку історичних часів. Зокрема, на острові Святого Павла поблизу Аляски (США) останні Мамонти вимерли близько 3500 року до нашої ери, коли поставали цивілізації Трипілля, Єгипту та Шумеру, а на острові Вранґеля (Російська Федерація) їх карликова форма проіснувала до 1650 року до нашої ери! Однак, залишається відкритим питання: чому мамонти вимерли, практично, одномоментно, одразу на усіх материках?…

Мамонти найвеличніші жили у холодних північних реґіонах Євразії та Америки, а глобальне потепління могло призвести до їх масової загибелі. http://www.avph.com.br

Дехто із вчених вважає, що основною причиною вимирання мамонтів стало глобальне потепління, яке прийшло із початком голоцену приблизно 10 тисяч років назад від наших днів. Зміни клімату призвели до зникнення широких просторів тундри та холодних степів у Євразії та Північній Америці, й саван у Африці та Південній Америці. Мамонти споживали, здебільшого, трав’янисту їжу, а широка експансія лісів як помірних, так й тропічних, у атлантичний час (10-5 тисяч років тому) призвела до різкого скорочення пасовищ. Це могло стати критичним фактором для існування і мамонтів, і льодовикової меґафауни. Хоча ця гіпотеза має логічне підґрунтя, однак, у неї є один вагомий недолік – глобальні похолодання і потепління мають циклічний характер і повторюються приблизно кожні 100 тисяч років – 90-100 тисячоліть триває зледеніння, після чого на 15-20 тисячоліть наступає міжльодовикове потепління. Такі повторювані зміни клімату отримали назву циклів Міланковича і пов’язані із положеннями Землі у космічному просторі (нутація, ексцентриситет), а також активністю Сонця. Зрозуміло одне – за останній мільйон років льодовиковий період наступав і закінчувався, щонайменше, 10 разів, відповідно степи і тундри стільки ж разів скорочувались, а ліси – розповсюджувались. Однак, чомусь критичним для мамонтів стало саме останнє потепління…

На противагу кліматичній гіпотезі вимирання мамонтів, значне число біологів вважає основним фактором їх зникнення полювання на них доісторичної Людини розумної (Homo sapiens Linnaeus 1758). Племена первісних мисливців, до кінця льодовикової епохи – часу вимирання мамонтів, розповсюдились по усій планеті, полюючи на цих тварин. Цікавим є факт знаходження кісток мамонтів віком 1,8 мільйонів років, на яких наявні відмітки кам’яних знарядь праці. А, як відомо, нашого виду – Людини розумної, тоді ще не існувало (ми виникли, як вид, приблизно 150 тис. років тому), а Землю у ті далекі часи населяли наші безпосередні предки – Людина прямоходяча (Homo erectus (Dubois, 1892). Виходить, що ця людина полювала на мамонтів уже, майже, два мільйони років тому! Але, навіть, цей факт дискутується – опоненти полювання Людини прямоходячої на мамонтів вказують на те, що сліди залишились на кістках не внаслідок зрізання з них м’яса загостреним кремнієм, а в результаті проходження по них стада тих же мамонтів. Чия правда покаже час і додаткові дослідження. Вклад людини у загибель мамонтів був значним, наприклад, відкопані археологами поселення давніх мисливців в Україні свідчать, що вони були збудовані виключно із бивнів та шкір велетенських волохатих слонів, – то й не дивно, адже довкола не було жодного деревця… Проте, якщо у Європі людський чинник міг бути визначальним, то залишається незрозумілим чому на ненаселених просторах Сибіру мамонти також зникли…

Наскельні малюнки мамонтів - об'єкту полювання доісторичної людини. Джерело ілюстрації:http://folk.uio.no

Також існують доволі екзотичні гіпотези вимирання мамонтів, на кшталт, всіляких криптозологічних “диванних” розмірковувань і філософувань, які ґрунтуються на “підтасуванні” “зручних” для таких псевдовчених фактів під їх “геніальні” гіпотези і теорії… Наприклад, продуктом такої “наукової потуги” стала гіпотеза “планетотрусу”, який двічі – 40 і 12 тисяч років тому, одномоментно поховав тисячі й мільйони мамонтів та інших льодовикових тварин разом із первісними людьми у велетенських тріщинах вічної мерзлоти… Навіть якщо такий “планетотрус” й був, нехай спричинений падінням астероїдів, і навіть припустити, що мамонти “упали” у тріщини мерзлого ґрунту, то ця гіпотеза не може дати якоїсь прийнятної відповіді на запитання: чому мамонти вижили впродовж кількох тисячоліть на ізольованих арктичних островах? Чому вимерли тропічні мамонти, адже вони й не бачили вічної мерзлоти?… Як бачимо, гіпотеза “планетотрусу” є неспроможною…

Ґрунтовні факти лежать у основі гіпотези пандемічного захворювання мамонтів. На сьогодні, ця гіпотеза здобула собі значної підтримки у наукових колах. Детальні дослідження кістяків мамонтів та інших хоботних кінця плейстоцену, вказують на наявність характерних горбкуватих наростів на кістках. Ці нарости виявлено у 52% досліджених викопних решток мамонтів, а виникають вони лише в одному випадку – при захворюванні на туберкульоз! Таким чином, наприкінці плейстоцену спалахнула пандемія мамонтового туберкульозу, що спричинило їх масову загибель. У цю гіпотезу цілковито вкладається виживання невеликих популяцій мамонтів на ізольованих островах у арктичних водах, де не було захворювання. Проте, навіть пандемія не може спричинити цілковитого вимирання, адже у популяціях з часом формується груповий імунітет.

Багато вчених-біологів схиляються до думки, що жоден із перелічених факторів не був причиною вимирання мамонтів. Скоріш за все усі вони діяли у комплексі. Глобальне потепління спричинило танення льодовиків і підняття рівня океану приблизно на 150-200 метрів, що затопило більшу частину узбережних пасовищних низин, у той час як з півдня Євразії та Північної Америки наступили ліси, ці події перерізали звичні міґраційні шляхи та ізолювали окремі популяції. Мамонти змушені були відступити на північ – ущільнення популяцій, перенаселення та виснаження пасовищ призвело до браку їжі та розповсюдження інфекційних захворювань, і туберкульозу зокрема. Падіж мамонтових стад доповнився активним полюванням на них людей. Практично, внесок давніх мисливців став фінальним акордом у їх існуванні.

Від маонтів залишились лише кістяки та їх неймовірні бивні... Джерело ілюстрації: http://elogedelart.canalblog.com

Приблизно таким був ймовірний сценарій вимирання мамонтів по усій планеті та льодовикової меґафауни загалом…

admin Written by:

6 Comments

  1. Михайло
    Листопад 4, 2011
    Reply

    Археологи вважають, що основою жител “з кісток мамонта” були все ж дерев’яні конструкції з жердин, кості мамонта використовувалися лише для другорядних цілей, зокрема, для обкладання нижньої частини житла та придавлювання шкур, якими воно вкривалося, з метою краще протистояти потужним вітрам, що дули з льодовика. Справді, на одній стоянці знаходять кості сотень мамонтів, але, знову ж таки, за висновками фахівців, використовувалися, передусім, зібрані кості мамонтів, що померли від природніх причин. Так, що розміри полювань були не такими вже жахливими. Житла, очевидно, вкривали не мамонтовими шкурами – занадто важкі, малопридатні для вичинки і мездріння, довга шерсть (60-80см) при намокання провокувала б процеси гниття. Виходячи з етнографічних паралелей припускають використання шкур північних оленів, як більш легких, короткошерстих, а головне, більш водостійких.

  2. Листопад 5, 2011
    Reply

    Пане Михайле, цілком ймовірно, що хати первісні мисливці вкривали оленячими шкірами, однак, щодо дерев’яних конструкцій, то тут є проблема – ліси зростали далеко на півдні, а більша частина України була вкрита сухими холодними степами… Факти полювання є очевидними і незаперечними, але якщо Ви уважно читали статтю, то відмітили, що полювання не розглядається як основна причина вимирання мамонтів.

  3. Михайло
    Січень 31, 2012
    Reply

    У сучасній тундрі також дефіцит деревини, але ж усі мисливці тундри, а не всі вони були оленярами, і досі користуються чумами, ярангами і тіпі, основою конструкції котрих є жердини, котрі вони якось транспортують із собою. Або ж бездерев’я тодішнього тундростепу не таке вже й абсолютне (існував же лісовий масив у нинішньому Надпоріжжі). І незначної кількості справжніх дерев, що могли рости у якихось захищених місцинках могло і вистачити на кілька жител.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

85 − = 81