ОДНА ЛЮДИНА: МАР’ЯН АЛОЇЗ ЛОМНИЦЬКИЙ

Мар'ян Алоїз Ломницький

 Андрій М. ЗАМОРОКА

Життя – це короткий шлях із небуття до небуття. Як пройти цим шляхом і як скористатися з того відтинку часу, аби залишити помітний слід для наступних поколінь? Кажуть, що один в полі не воїн, що одна людина нічого не здатна вдіяти в байдужому людському світі, але ми, часом, помиляємось. На підтвердження цієї думки Станіславівський Натураліст розпочинає цикл “Одна людина”. Хочеться розповісти про видатних науковців сучасності й минулого, які своїм життям спростували цю вкорінену народну “мудрість”.

Мабуть, одним з найбільш яскравих та видатних натуралістів і вчених Східної Галичини був Мар’ян Алоїз Ломницький. Ця історія проте, як уродженець невеличкого села Баворова, що під Тернополем, своєю працею і наполегливістю одержав визнання наукової еліти Австрійської імперії.

Народився Мар’ян Ломницький у сім’ї зубожілого польського шляхтича Якуба Ломницького і Маґдалени Борковської 9 вересня 1845 року. Дитинство Мар’яна проходило в Баворові, де він закінчив початкову школу, а згодом батьки відправляють його на навчання до Львова в Академічну Ґімназію. Саме тут у Ломницького проявляється схильність до природничих наук, і чимала заслуга в цьому його вчителів: Максиміліана Сили-Новицького, який викладав зоологію та Северина Плахетки, що читав ґеологію. Саме ці дві дисципліни й обрав для себе Мар’ян Ломницький, який в науковому світі знаний як видатний ентомолог і ґеолог. Успішності Ломницького можна було лише позаздрити, і у 1864 році він здобуває стипендію відомого маґната і філантропа Володимира Дідушицького. Ця стипендія дозволила молодому Ломницькому на три роки переїхати до Кракова, де він продовжує штудіювати природничі науки, а в 1867 поступити до віденського університету. В столиці Австрійської імперії він поглиблено вивчає ґеологію у Е. Суесса й палеонтологію в Р. Кнера, знайомиться з Л. Міллером та Е. Рейтером. Того ж таки року, він разом із Л. Міллером та Е. Рейтером організовують першу експедицію на Чорногору, яка тривала місяць – з червня по липень. Їх маршрут проляг через Коломию, Косів, Жаб’є (тепер м. Верховина), Бистрень і на Чорногірський хребет. В експедиції вони проводять збори жуків, в результаті чого у 1868 році М. Ломницький публікує свою першу відому наукову статтю – список жуків Чорногори, вперше даючи характеристику висотному розподілу різних видів. Він робить прив’язку своїх зборів до висотних рослинних поясів: букового, смерекового, субальпійського та альпійського.

Задля справедливості потрібно сказати, що характерною рисою його робіт є детальний фізико-географічний та флористичний опис територій дослідження, що є дуже цінним в сучасних умовах, оскільки дає змогу прослідкувати зміни за тривалий час аж до сьогодення.

Ще в 1867 році він налагоджує зв’язок з Комісією Фізіографічною Краківського Наукового Товариства, яке згодом стало Академією Умінь, де власне він й опублікував свою першу наукову працю. А у Львові стає одним із засновників Товариства Природничників імені Коперніка, членом якого був усе своє життя, а в 1897-1898 та 1914 роках обирався його президентом.

А вже через рік – у 1868 році, він складає іспит на вчителя середньої школи й повертається до Львова, де працює в Ґімназії імені імператора Франца Йосипа. Наступного року Мар’ян Алоїз Ломницький перебирається до Станіславова (нині Івано-Франківськ), де викладає зоологію в тутешній Ґімназії. Впродовж наступних дев’яти років він працює над зборами комах околиць Станіславова, заснувавши цілу ентомологічну школу. І в 1875 році публікує наукову працю “Жуки зібрані в околицях Станіславова” – це найбільша і найґрунтовніша робота присвячена колеоптерофауні нашого міста, ніхто до нього і ніхто досі не перевершив за масштабами і обсягами його роботу. Ця праця охоплює значну територію межиріччя Бистриці Солотвинської, Бистриці Надвірнянської і Ворони, які зливаються поблизу с. Вовчинці. Тут він наводить дані про знаходження 750-и видів твердокрилих, які широко використовується біологами й ентомологами в сучасних дослідженнях біологічного різноманіття.

Як ґеолог, Мар’ян Ломницький досліджує Вовчинецькі Пагорби, що на схід від Станіславова, і тут же робить відкриття (1871 р.), описавши новий вид амонітів крейдяного періоду Pachydiscus stanislaopolitanus.

В 1877 та в 1878рр. за сприяння Комісії Фізіографічної у Кракові М. Ломницький бере участь в двох експедиціях в “Гори Солотвинські” (Центральні Ґорґани), які проходили по маршруту Солотвин – Пороги – Гута – Сивульський та Ігровецький хребти. Дослідження стосувалися не тільки фауни жуків, але й прямокрилих та риб. В опублікованій, за результатами експедиції, статті, він наводить 239 видів жуків. Аналогічну експедицію було споряджено в 1880 р. у верхів’я р. Лімниці, що в “Горах Стрийських” (Північні Ґорґани). Дослідження проводились по маршруту Перегінськ – Підлюте – Осмолода – Ґрофянський хребет де було виявлено 19 видів прямокрилих та 376 видів жуків.

У 1879 році Ломницький знову переїжджає до Львова де проживає аж до кінця свого життя. Тут він працює у IV Львівській Ґімназії й одночасно (з 1878 по 1882 рік) викладає зоологію у Вищій Рільничій Школі у Дублянах.

М. Ломницький публікує низку статей з доповненнями до фауни жуків Галичини, а більш фундаментальною його працею, яка узагальнила всі попередні багаторічні дослідження став каталог жуків Галичини (1884 рік) латинською мовою. В цій роботі він наводить 3182 види і 130 варіацій жуків. Список наведених видів включає в себе також низку синонімів, які вживалися й були поширені в літературі того часу, а особливою рисою є спроба дати характеристику розподілу видів за висотним ґрадієнтом. Зокрема він розділяє всі види на ті, що поширені в Карпатах, ті, що розповсюджені на Поділлі, та ті, що зустрічаються на всіх територіях. Згодом він публікує колеоптерологічний список околиць м. Львова у чотирьох томах(1890-1906 роки) та список жуків Польщі (1913 рік). Найвизначнішою ґеологічною працею Мар’яна Алоїза Ломницького став “Ґеологічний атлас Галичини”.

У 1905 році обіймає посаду куратора відділу зоології Музею імені Дідушицьких (нині Державний природознавчий музей) у Львові, якому передає всі свої колекційні збори, нагромаджені за 35 років наукової діяльності.

Визнанням наукових заслуг Мар’яна Алоїза Ломницького стало нагородження його орденом імператора Франца Йосипа (1904 рік), присвоєння йому почесного доктора філософії Львівського університету (1812 рік), почесного члена Товариства Природничників імені Коперніка (1909 рік) та Татранського Товариства (1912 рік). На честь Ломницького названі види рослин, жуків і викопних тварин.

Помер Мар’ян Алоїз Ломницький 26 жовтня 1915 року і похований на Личаківськім цвинтарі у Львові.

admin Written by:

One Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *