ЖИТТЯ НА МАРСІ (ДІЯ ДРУГА) АБО СКАМ’ЯНІЛИХ БАКТЕРІЙ НЕ БУЛО…

Чи є життя на Марсі? Джерело ілюстрації: http://www.dont-panic.co.uk

Андрій М. ЗАМОРОКА

Дискусія про те, що ж було знайдено у 1996-му році у славнозвісному марсіанському метеориті ALH 84001 не вщухає от уже друге десятиліття. Прихильники висновків доктора Девіда МакКея гаряче обстоюють ідею про скам’янілі марсіанські бактерії. Противники – радикально відкидають таку можливість і шукають тому підтверджень. То все ж таки – бактерії були чи ні?…

Метеорит ALH 84001, знайдений у грудні 1984 року в Антарктиді
Метеорит ALH 84001 у якому було знайдено бактерієподібні структури.

Мабуть, остаточної відповіді так ми й не дочекаємось, але знадобилось ціле десятиліття аби дати бодай якесь прийнятне пояснення – якщо то не бактерії, то яким же чином могли утворитись паличкоподібні орґановмісні структури, знайдені у ALH 84001. Перші заперечення їх бактеріальної природи, з’явилися щойно зразу після публікації статті МакКеєм та його колегами. Наприкінці 1990-х вийшла ціла низка публікацій, які розглядали бактерієподібні структури із ALH 84001: і їх хімічну природу, і можливі способи утворення таких мінералів, і навіть знаходження аналогічних структур у метеоритах із Місяця, де життя, певна річ, немає… Як один із контрарґументів, на противагу бактеріальній гіпотезі МакКея, Андрю Сілі разом із колегами продемонстрували, що бактерієподібні структури, зі згаданого метеориту, мають товщину близько 20 нанометрів, з яких 7 нм – це шар золота і паладію, нанесених на поверхню досліджуваних зразків аби їх було видно під електронним мікроскопом. 13 нм – це занадто мало для товщини бактеріальної клітини, особливо, якщо врахувати, що тільки клітинна стінка земних прокаріот завтовшки 5 нм, а товщина джгутика – 25 нм…

У минулому десятилітті, публікації, котрі стосуються метеориту ALH 84001 і його структур, з’являлися із періодичністю 2-3 роки, аж поки команда Андрю Сілі не провела порівняння структур з метеориту із породами, утвореними понад мільйон років тому, при вивержені вулкану на арктичному острові Свальбард (він же Шпіцберґен), Норвегія. Як відомо, у той час на Землі панував льодовиковий період і значна частина Північної Європи, а тим паче острови у Північному океані, були сковані льодами. Вчені припустили, що приблизно такі умови існували на Марсі понад 4 мільярди років тому, коли були передумови для зародження життя на ньому. Порівняння структур метеориту ALH 84001 та вулканічної породи зі Свальбарду показало цілковиту їх тотожність!

Краєвид острова Свальдбард (Шпіцберґен), вельми схожий на Марс... Джерело ілюстрації: http://varme.uio.no

Вчені виявили, що орґанічні речовини виявлені як у марсіанському метеориті, так і у земних породах зі Свальбарда тісно асоційовані із маґнетитом – мінералом, утвореним оксидом заліза. На їх думку, то дає ключі до розуміння того, як утворились бактерієподібні та кулясті структури у породі на Марсі. Ото ж, орґаніка у породах зі Свальбарду утворилась у момент виверження вулкану і застигання лави на сильному морозі (тоді ж тривав льодовиковий період! – авт.). В морозних умовах маґнетит виступив у якості каталізатора при взаємодії вуглекислого газу та води й утворення орґанічних речовин. Цей процес відбувався в умовах відсутності живих істот, що виключає забруднення породи, адже лава розпечена, а арктичне повітря морозне і практично стерильне.

Метеорит ALH 84001 (а) та зразки мінералів із вулкану з острова Свальбард. Джерело ілюстрації: http://varme.uio.no

Маґнетит і гематит почергово нашаровуються один на інший, а на їх зовнішній межі відкладаються орґанічні сполуки, ясна річ побудовані із вуглецю. Таке концентрування мінералів відбувається у зв’язку із взаємодією гематиту, маґнетиту, сидериту, і графіту при тиску 0,1 ГПа у багатих на вуглець (вуглекислий та чадний гази – авт.) потоках лави. При цьому, відбувається термічне розкладання сидериту і утворення поліциклічних ароматичних вуглеводнів, за участі магнетиту. Цей механізм цілком пояснює наявність поліциклічних ароматичних вуглеводнів і маґнетиту в ALH84001.

Аналогічні структури марсіанського метеориту свідчать про умови утворення орґанічних сполук на Марсі неорґанічним шляхом, а не потрапляння їх у породу від можливих тамтешніх мікроорґанізмів. Орґанічні речовини у ALH 84001 могли сформуватись двома шляхами: при вивержені марсіанського вулкану і застигання лави на морозі (марсіанський клімат, у порівнянні із земним, є дуже холодним – авт.), або ж при падінні астероїда, який викликав розплавлення породи при зіткненні. Наразі, це достеменно не відомо.

Вуглецеві сферичні утвори у мінералах зі Свальбарда під світловим (А) мікроскопом та раманською спектроскопією (В). Зліва у несправжніх кольорах: червоним - вуглець, зеленим - гематит, синім - маґнетит. Джерело ілюстрації: http://astrobiology.nasa.gov

Оскільки Свальбард багатьма своїми особливостями дуже нагадує Марс як за кліматом – вічна мерзлота та льодовики, так і за ґеологією – вулканізм та осадові відклади, так і навіть біологією – відсутні рослини та наземні тварини, саме тому цей острів став полігоном для випробовування новітніх технік та роботів, які згодом відправляться на Марс для пошуку життя а бо ж його скам’янілих слідів. І ось цього року НАСА запускає новий марсохід, який планується, приземлиться (чи то пак “примарситься” – авт.) у кратері Ґейла, на червоній планеті, у 2012-му році. Його завдання – знайти сліди життя, без різниці чи то сучасного, чи то давно минулого, саме тому його обладнали портативною лабораторією із аналізу порід на орґанічні сполуки. Саме дослідження марсіанського метеориту і виявлення механізмів утворення несправжніх скам’янілостей допомогли правильно поставити завдання і обладнати наступну марсіанську лабораторію. Що ж очікуємо новин із Марсу…

admin Written by:

One Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

78 + = 80