ДОСКОНАЛИЙ ХИЖАК

Велоцираптор монґольський (Velociraptor mongoliensis Osborn, 1924 ) - динозавр, прославлений Майклом Крайтоном, виявився вкритим пір'ям! Джерело ілютрації: http://www.paleospot.com


Ірена МОСКАЛЮК

На зорі крейдового періоду, в фауні тогочасної Землі народжується, надзвичайно винахідлива та експресивна тварина, назва якої перекладається як “Швидкий мисливець”. Ця тварина була хижим динозавром і відома широкому загалу за назвою Велоцираптор(Velociraptor Osborn, 1924). По-правді кажучи, широко відомим він став після виходу на великий екран фантастичного фільму “Парк юрського періоду”, хоча вперше був знайдений ще у 1922 році в Монголії американською експедицією.

 

Загалом Велоцираптор був невеликим динозавром, можна сказати навіть маленьким, якщо враховувати тодішній “повальний гігантизм“. Він важив близько 20 кг, і підносився над землею на жалюгідних 50-60 см, правда в довжину міг досягати 1,5-2,0 метра. Череп велоцираптора був вигнутий у верх і досягав 25 см. у довжину, як на нижній так і на верхній щелепі розміщувалося по 28 гострих, увігнутих до середини зубів, що є адаптацією до захоплення та утримання жертви.

Велоцираптор заледве досягав людського коліна у висоту, бдучи завбільшки з індика, от лише із довгим хвостом... Джерело ілюстрації: http://www.en.wikipedia.org

Подібно до всіх Теропод (Theropoda Marsh, 1881), велоцапор мав чотири пальці, один з яких був недорозвиненим і не брав участі при ходьбі, правда в той час, як тероподи ступали на три пальці, Дромеозавриди (Dromaeosauridae Matthew & Brown, 1922), в тому числі і Велоцираптор, використовували тільки два: третій та четвертий… На другому пальці знаходився великий, вигнутий, надзвичайно розвинений кіготь, що міг виростати до 67 мм в довжину (по зовнішньому краю). Це була основна зброя динозавра, за допомогою якої він міг наносити колото-рвані рани своїм жертвам.

Передні кінцівки велоцираптора були вільними і не брали участі при ходьбі. Вони мали три пальці, з яких перший був найбільш недорозвинений, а другий найбільш довгий. Гнучкість хвоста була дещо нижчою, в порівнянні з іншими тероподами, за рахунок кістяних виростів та недорозвиненого сухожилля. Кістяні вирости простягались вздовж 3-10-го хребців. Така комплекція дозволяла тварині бути досить стійкою на поворотах, особливо на високих швидкостях.

Реконструкція зграйного полювання Велоцирапторів. Джерело ілюстрації: http://www.unexplained-mysteries.com

Недооцінити низькорослого велоцираптора було б просто великою дурістю… Справді, вони полювали великими зграями, і в принципі, досить успішно, доказом чого є знайдені в 1971 році скелети велоцираптора та протоцератопса що загинули в бою один з одним і були поховані пісками. Сама причина їх смерті дала можливість реконструювати деякі стратегії полювання велоцираптора, а саме те що динозавр атакував спочатку шийну артерію, а не черевну порожнину як вважалося до того. Зграю велоцирапторів можна б було порівняти з групою вовків, які заганяють свою жертву, з тією різницею, що перші застрибували їй на спину, розпорюючи тіло гострими, як бритва, кігтями. Швидкість, гнучкість, хороший нюх – все це робило велоцираптора досконалим хижаком свого часу…

На сьогоднішній день Велоцираптори досить добре вивчені. Вчені вважають,  що цей динозавр, належачи до родини дромеозавридів, був вкритий пір’ям. Дромеозавриди є близькими родичами птахів, і мають з ними багато спільних рис орґанізації. У 2007 році група палеонтологів повідомила про виявлення у велоцирапторів на ліктьовій кістці потовщення, до якого кріпилися вторинні махові пера. Такі потовщення типові й для сучасних птахів, виконуючи функцію забезпечення польоту. Отож велоциратори мали оперення, це також свідчило про їх теплокровність. Холоднокровні тварини не мали ніяких пристосувань до теплоізоляції, адже їм потрібно отримувати тепло з зовнішнього середовища, а волосся чи пір’я лише заважало б…

От такими "голими" велоцирапторів зобразили у фільмі "Парк юрського періоду", та ще й двометрового зросту... Як виявилось, помилково... Джерело ілюстрації: whttp://ww.paginainizio.com

Вчених у цій ситуації здивувало інше – наявність пір’я у такого великого динозавра. Адже вважалося, що великі динозаври були все ж таки вкриті в лускою, а пір’я було притаманне їхнім дрібним родичам та їх малятам. Передбачалося, що підростаючі динозаври могли літати, тоді як дорослі тварини, у міру зростання, втрачали пір’я і покривалися лусками. Тепер же стало зрозуміло, що і дорослі велоцираптори були вкриті пір’ям. Інша справа, що, навіть маючи пір’я, велоцираптори не могли літати. На думку палеонтологів, що відкопали цих динозаврів, пір’я могло слугувати з метою приваблення – своєрідне “шлюбне вбрання”, або ж для підтримання температури у гнізді в період насиджування кладки. Також припускається, що пір’я могло виконувати роль аеродинамічного стабілізатора при швидкому бігу вниз. Ось таким незвичним, з глибин історії, постає перед нами динозавр, який фактично заткнув за пояс великого і страшного Тиранозавра. І цей динозавр – Велоцираптор…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

8 Comments

  1. Травень 17, 2010
    Reply

    Гарна курочка! ;-)Гарна курочка! 😉

  2. Травень 17, 2010
    Reply

    Еге ж… 🙂

  3. Afalina
    Червень 15, 2010
    Reply

    та це не курочка, а вбивча суміш, адже цей динозавр схожий на багатьох хижаків

  4. Червень 15, 2010
    Reply

    та це не курочка а справжня вбивча суміш різних хижаків

  5. Червень 15, 2010
    Reply

    Пані Afalina, ця “курочка” є досконалим хижаком!

  6. вася666
    Лютий 1, 2012
    Reply

    вкусняшка

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

34 − 31 =