ЩЕ ОДИН ПЕРНАТИЙ…

Андрій М. ЗАМОРОКА

Велика група науковців із Китаю, Канади та Великобританії у сьогоднішньому випуску журналу Зоотакса (Zootaxa) опублікувала опис нового виду оперених динозаврів. Незважаючи на те, що на скам’янілих рештках пір’я відсутнє, вчені впевнені у його існуванню, адже усі родичі нововідкритої тварини були опереними.
 

Новий вид був названий Ксіксіанікусом Жанґа (Xixianykus zhangi Xu, Wang, Sullivan, Hone, Han, Yan et Du, 2010) від місцевості Ксіксія у провінції Хенань (Китай). Вид був описаний за частинами скелету без передніх кінцівок та черепа, однак, вченим вдалося встановити приблизні розміри Ксіксіанікуса – він досягав близько 1-го метра у довжину. Особливими рисами будови скелету, які впали у око вчених, стали коротка стегнова, довгі гомілкові та п’яткові кіски – вони досить сильно відрізняються за своїми пропорціями від таких же у інших Тероподів (Theropoda Marsh, 1881). Це наштовхнуло палеонтологів на думку, що Ксіксіанікус був добрим бігуном, а також спеціалізувався на розпорпуванні термітників.

Ксіксіанікус Жанґа належав до родини Альварецзаврид (Alvarezsauridae Bonaparte, 1991) – групи дрібних Манірапторових (Maniraptora Gauthier, 1986) Теропод. До слова, саме до Манірапторових належав і Археоптерикс, а не до птахів, як то вважалось раніше. Для Альварецзаврид притаманною була сильна редукція передніх кінцівок і видовження задніх, одночасно, вони мали багато спільних рис із птахами. Спершу їх інтерпретували, як предкову групу птахів, однак, останні дослідження цього не підтвердили, більше того, – Альварецзавриди є лінією не літаючих Целурозаврів (Coelurosauria von Huene, 1914), хоча довкола цього тривають наукові бродіння…

Ксіксіанікуси населяли відкриті та напіввідкриті біотопи пізнього крейдового періоду. Це могли бути доісторичні екосистеми, на кшталт, сучасного африканського бушу чи середземноморського скребу, з поодинокими високими деревами і групами чагарників, що чергувались із відкритими територіями. Трави у той час ще не існувало. Особливістю ландшафту були термітники, де й здобували свою здобич Ксіксіанікуси. Порівнюючи їх із сучасними тваринами, то їхня екологічна ніша є найбільш схожою на нішу сурикатів. Зважаючи на свої невеликі розміри і пристосування до наземного способу життя, Ксіксіанікуси повинні були володіти гострою увагою, доброю комунікаційною системою і прудкістю. Вони, очевидно, жити невеликими сімейними групами, що допомагало їм у пошуці їжі та вчасному і груповому реагуванню на появу хижаків. Хоча скелет є неповним, і череп відсутній, однак, вчені вважають, що у цих динозаврів був своєрідний дзьоб із зубами, що дозволяв їм полювати не лише на термітів, а й на інших комах та, можливо, дрібних мезозойських ссавців.

Як і решта динозаврів і птахів, Ксіксіанікуси відкладали яйця, “будуючи” гнізда у вигляді ямки на поверхні ґрунту. Вони також висиджували яйця і доглядали за потомством.