БЛОХИ ЮРСЬКОГО ПЕРІОДУ

Викопна блоха віком 125 млн. років. Джерело ілюстрації: Huang, Engel, Cai & Nel, 2012

Андрій М. ЗАМОРОКА

Така напасть, як блохи, діймає усіх теплокровних тварин на Землі – ці комахи ссуть кров, проколюючи шкіру своїм хоботком. Вони є широко відомі, однак їх походження залишається оповите мороком незнання. Дуже довго вчені вважали, що блохи виникли у кайнозойську еру – впродовж останніх 60 мільйонів років. І зв’язували цю подію із вибуховим урізноманітненням ссавців, це зрештою, й підтверджували палеонтологічні знахідки відбитків бліх. Однак, усі вони, засвідчуючи існування цих комах, належали до сучасних родин і родів, тоді як якихось “проміжних ланок”, що могли б зв’язати бліх зі скорпіоницями (вони вважаються їх предками), не було. І ось тепер вченим вдалось віднайти скам’янілі відбитки древніх бліх віком близько 165 мільйонів років!

Про відкриття, у журналі “Природа” (“Nature”), повідомила група вчених-палеонтологів з Китаю, США та Франції. Вивчаючи колекцію викопних комах в університеті Нанкіна (Китай), яка, до слова, налічує понад 100 тисяч зразків, науковці виявили надзвичайно рідкісні відбитки древніх бліх. Це відкриття вирішило проблему еволюції бліх і наблизило науковців до розуміння їх походження.

Загалом палеонтологи виявили 9 скам’янілостей, що належать трьом видам (види технічно ще не описані), одні з яких датовані серединою юрського (приблизно 150 мільйоноліть назад від наших днів), а інші – початком крейдового (близько 100 мільйонів років тому) періодів. Перше, що впадає в око, то розміри древніх кровосисів – до 2-х сантиметрів у довжину. Порівняйте: сучасні блохи – лише 3-6 мм завдовжки. За зовнішнім виглядом, сучасні та викопні блохи також досить сильно різняться: сучасні – сплющені з боків, а викопні – у спинно-черевному напрямі; у сучасних – задні ноги стрибальні, а у викопних – ходильні, у сучасних – хоботок короткий, а у викопних – дуже довгий, і ще ціла низка відмінностей. Проте, в усьому іншому схожість цих тварин є беззаперечною.

Викопні блохи віком 165 млн. років Джерело ілюстрації: Huang, Engel, Cai & Nel, 2012

Будова тіла викопних бліх, особливо ротових придатків, має багато спільних рис зі Скорпіоницями (Mecoptera Guenée 1837), особливо із вимерлими Аневретопсихідами (Aneuretopsychidae Rasnitsyn & Kozlov, 1990), у яких вони були практично ідентичними. Єдиним винятком було розміщення голови у бліх і анеретопсихід. Особливо цікавим є той факт, що останні живилися нектаром і, можливо, соком рослин, то ж предки бліх, очевидно, також були нектарофагами. Слід зауважити, що перші квіткові рослини виникли ще у тріасовому періоді – понад 220 мільйонів років, тому немає нічого дивного у поширенні живлення нектаром серед комах у тріасі-юрі. Лише згодом предки бліх перейшли до живлення кров’ю теплокровних тварин. Вчені вважають, що перехід відбувся приблизно у другій половині юрського періоду, коли еволюціонували й урізноманітнювались пернаті динозаври та перші птахи, широко розповсюдились шерстисті птерозаври, і певна річ, вкриті шерстю сумчасті й плацентарні ссавці, не виключенням є й древні, нині вимерлі, багатогорбикові ссавці.

Одначе, мезозойські ссавці були дрібними тваринами, наприклад, найбільшим, із відомих, був Боброхвіст видроподібний (Castorocauda lutrasimilis Ji et al., 2006) із докодонтів – 43 см разом із хвостом, який становив половину довжини тіла, а найменшим – Гадрокодіум Вуї (Hadrocodium wui Luo, Crompton et Sun,2001) із терій, завдовжки всього 3,5 см. То ж вони, навряд чи, гастрономічно, цікавили мезозойських бліх завдовжки 2 см… Інша справа динозаври – пернаті теплокровні велетні, як от дев’ятиметровий Ютиран Гуала (Yutyrannus huali Xu et cet., 2012) – близький родич Тиранозавра королівського (Tyrannosaurus rex Osborn, 1905) відкритий із Китаю. Ці тварини були вкриті пір’ям і пухом, в яких мезозойські блохи, очевидно, почувались дуже комфортно.

Спорідненість бліх із мухами та скорпіоницями. Джерело ілюстрації: Huang, Engel, Cai & Nel, 2012

Свідченням того, що мезозойські блохи вели ектопаразитичний спосіб життя є будова їх лапок, які мають видовжену форму і закінчуються двома довгими вигнутими кігтиками, що дозволяло цим комахам добре утримуватися між пір’ям та шерстю, на противагу лусці чи голій шкірі. Ця форма кінцівок також свідчить і на користь того, що мезозойські блохи не були вузько спеціалізовані стосовно своїх господарів, а живились кров’ю без різниці якого виду, на противагу сучасним, коли одні родини спеціалізуються виключно на броненосцях, інші – на сумчастих, треті – на гризунах, четверті – на птахах і тому подібне. Цілком ймовірно, що древні кровосиси нападали на своїх господарів лише на час розмноження, коли самкам потрібна була білкова дієта для виношування яєць.

Перехід мезозойських бліх з динозаврів і птерозаврів на ссавців, зрозуміло, відбувся наприкінці крейдового – початку третинного періодів, коли в результаті падіння астероїда усі динозаври, окрім птахів, вимерли. А це трапилось набагато пізніше, ніж відбулось урізноманітнення ссавців як сумчастих, так і плацентарних, так і багатогорбикових. Саме з початком кайнозойської ери пов’язують еволюційний стрибок у бліх, які з древніх форм розвились у Справжніх Бліх (Eusiphonaptera), а ті дали початок сучасним Новоблохам (Neosiphonaptera). Ось так, коротко, виглядає еволюційний нарис історії бліх…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + 3 =