ВІДКРИТТЯ У ПАЛЕОНТОЛОГІЇ ДИНОЗАВРІВ ЗА 2010 РІК

Анхіорніс Гакслі (Anchiornis huxleyi Xu et cet., 2009) у погоні за ящіркою. Джерело ілюстрації: http://ferahgo-the-assassin.deviantart.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Для палеонтологів, котрі вивчають динозаврів, 2010 рік був, направду, вдалим – вчені описали понад шість десятків видів з усіх частин світу, поповнивши наші знання про них. “Станіславівський натураліст” пропонує цикл ознайомчих статей про відкриття у цій галузі біології, які розпочинаємо загальними науковими тенденціями і досягненнями.

Африка – колиска динозаврів?

Художнє бачення Асілізавра древнього (Asilisaurus kongwe Nesbitt, Sidor, Irmis, Angielczyk, Smith et Tsuji, 2010). Джерело ілюстрації: www.timesonline.co.uk
Найдревніший Динозавроморф жив у Африці. Джерело ілюстрації: http://www.timesonline.co.uk

Відкриття Асилізавра древнього (Asilisaurus kongwe Nesbitt, Sidor, Irmis, Angielczyk, Smith et Tsuji, 2010) – найдревнішої динозавроподібної (Dinosauriformes Novas, 1992) істоти, цілковито змінило у 2010 році уявлення вчених про походження динозаврів (Dinosauria Owen, 1842). Якщо раніше вважалось, ґрунтуючись на знахідках Лаґозухусів (Lagosuchus talanpayenisis Romer, 1972) та Гереразаврів (Herrerasaurus ischigualastensis Reig, 1963) із території сучаної Арґентини, що предки динозаврів були двоногими хижими істотами, то зі знахідкою Асилізавра візії змінились у сторону чотироногості та всеїдності. Більше того, центр диверсифікації динозаврів перенісся із Південної Америки у Африку (Танзанія), адже Асилізавр виявився давнішим за відомих на нині Динозавроподібних на 10-13 мільйоноліть. Ймовірно, що “динозавризація” архозаврів відбувалась одночасно по усій Пангеї – надматерику, що існував у тріасовому-юрському періодах, адже представники родини Силезаврид (Silesauridae Langer et cet., 2010) знайдені у різних частинах сучасного світу.

Динозаври були яскраво колорованими?

Реконструкція прижиттєвого забарвлення Анхіорніса та Синозавроптерикса. Колаж: Андрій М. Заморока

Здавалося, що на запитання: “Якого кольору були динозаври?”, ніхто і ніколи не дасть відповіді. Тому більшість художників та реконструкторів вигляду динозаврів дуже довільно – на власний смак і вподобання, розфарбовували їх. Одначе, у 2010 році вченим таки вдалось розробити пілотну методику визначення забарвлення динозаврів. Мушу обмовитися, проте, ця методика прийнятна лише для пернатих динозаврів і то за умови збереження відбитків пір’я. Але, як розумієте, то є не аби який поступ у розумінні життя і поведінки динозаврів. Одразу дві статті на цю тему були опубліковані у журналах “Природа” (Nature) та “Наука” (Scіence). У першій вчені продемонстрували забарвлення оперення хвоста Синозавроптерикса першого (Sinosauropteryx prima Ji & Ji, 1996), в той час як у другому дослідженні цілковито реконструйовано забарвлення оперення Анхіорніса Гакслі (Anchiornis huxleyi Xu et cet., 2009) відкритого лише вминулому році із Китаю. Обидві реконструкції Ви маєте змогу споглядати на світлинах вгорі – це уже науковий факт, а не фантазія художника. Суть матоду полягає в тому, що при скам’янінні пір’я цілими зберігаються меланосоми – особливі органели клітин, які містять пігмет, котрий власне і надає забарвлення. Про це відкритя ми писали у 2008 році, а у 2010 з’явились уже конкретні результати.

Динозаври розпорпували нори ссавців!

Скам'янілі сліди розпорпаної нори ссавців динозаврами

Проте, що динозаври полювали на мезозойських ссавців, вчені теоретизували давно, одначе, прямих доказів цього не існувало. Лише у 2010 році палеонтологам усміхнулась вдача і вони надибали скам’янілі сліди розритої динозавром нори ссавців! Знахідка була здійснена у пізньокрейдових вдкладів Юти (США) віком близько 80 млн. років тому. Вона складається із нашарувань скам’янілого ґрунту, вузьких ходів ссавців, а також відбитків кігтів і зубів динозаврів. Найпевніше розоренням нір займалися невеликі Маніраптори (Maniraptora Gauthier, 1986), на кшталт Дейноніхів (Deinonychus antirrhopus Ostrom, 1969) чи Троодонів (Troodon formosus Leidy, 1856), із розмірами яких співставні знайдені відбитки. Вчені встановили, що розпорпували нори вони лише задніми ногами, як сучасні птахи, адже на передніх кінцівках було довге пір’я, що не давало їм можливості здійснювати такі маніпуляції.

2010 – рік Цератопсів

Трицератопси. Джерело ілюстрації: http://www.raul-martin.net

2010 рік, навдивовижу, був багатим на відкриття, рівно, як і на “закриття”, Цератопсів (Ceratopsidae Marsh, 1890), яких ще іноді називають рогатими динозаврами. Зокрема вчені “закрили” вид Торозавра плескатого (Torosaurus latus Marsh, 1891)… Виявилось, що він є віковою стадією описаного раніше Трицератопса (Triceratops Marsh, 1889)! Точніше, Торозавр – це доросла особина, а власне Трицератопс – молода, проте, оскільки Трицератопс був швидше описаним, то Міжнародний зоологічний кодекс надає перевагу його імені, а не Торозавра. Ось так одним динозавром стало менше. Одначе, нерозуміння наукових сентенцій, призвела до того, що у ЗМІ поширилась інформація про “ліквідацію” Трицератопса – це викликало не аби яку хвилю обурення у громадськості США, чого варта лише кампанія “Врятуймо Трицертопса!” (“Save the Triceratops”)…

Але лік кількості новоописаних у 2010 році видів рогатих динозаврів іде на півтора десятка. Вперше вченим вдалось знайти залишки цератопсів (Айкацератопс Козьмая (Ajkaceratops kozmai Ősi, Butler et Weishampel, 2010) із Європи (Угорщина), хоча досі вважалось, що вони були поширені лише у Північній Америці та Азії. Цілу низку нових видів було описано із території сучасних Мексики, США та Канади, а також Китаю та Кореї.

Свіжі відкриття у дослідженні Ящероногих та Ящероногоподібних

Стадо Диплодоків (Diplodocus Marsh, 1878). Джерело ілюстрації: http://www.raul-martin.net

Відкриття ранньоюрських Сарагзавра золотострумкового (Sarahsaurus aurifontanalis Rowe, Sues & Reisz, 2010) та Сейтада Руєза (Seitaad ruessi Sertich and Loewen, 2010) змінили сучасні уявлення про еволюцію “довгошиїх” зароподів. Дослідження минулого року виявили, що Ящероногоподібні розселялись по північній півкулі у ранній юрі кількома послідовними хвилями, що спричинило різнорідність їх еволюційних гілок.

Цікавим і водночас неочікуваним стало відкриття скам’янілих відбитків слідів молодих завроподів, які, як виявилось, пересувались на двох ногах! Одначе ці свідчення ще потребують свого незалежного підтвердження іншими вченими.

Зовсім неочікуваним стало відкриття гніздівлі завроподів довкола доісторичних природних ґеотермальних джерел у північно-західній Арґентині! Виявляється завроподи, таким чином, використовували тепло земних надр для інкубації яєць. А в одному із гнізд у відкладах пізньої крейди із території сучасної Індії була знайдена скам’яніла доісторична велетенська змія, яка харчувалась дитинчатами завроподів – це перше палеонтологічне свідчення взаємин хижак-жертва між зміями і динозаврами, відповідно. Адже ж відомо, що завроподи були рослиноїдними, проте, як виявили вчені дорослі і молоді особини харчувались різною їжею. Про це висновки були зроблені із вивчення будови черепів вимерлих істот. У дорослих Диплодоків (Diplodocus Marsh, 1878) ніздрі зміщені на маківку, а зуби лише є на передньому краї щелеп, а от у молодих – навпаки, ніздрі на кінці носа, а зуби по усій щелепі. Такі анатомічні відміни свідчать про те, що молодь споживала більше високоякісної і поживної рослинної маси, ніж дорослі.

Тероподи не тільки чи не стільки хижаки?

Овіраптори (Oviraptor Osborn, 1924) захищають виводок від хижака. Джерело ілюстрації: http://news.nationalgeographic.com

Нові відкриття 2010-го року у царині Тероподів (Theropoda Marsh, 1881) – хижих динозаврів і предків птахів, поставило під питання їх виключно м’ясну дієту… Целурозаври (Coelurosauria von Huene, 1914), до котрих приналежні найвідоміші хижаки минувшини Велоцираптори (Velociraptor Osborn, 1924) та Тиранозаври (Tyrannosaurus Osborn, 1905), як виявляється харчувались також і рослинною їжею! Ознаки рослиноїдності виявлено у 44-х видів Целурозаврів, які розподілені між 6-ма групами: Орнітомімозаврів (Ornithomimoidea Marsh, 1890), Терізинозарів (Therizinosauria Russell, 1997), Овірапторозаврів (Oviraptorosauria Barsbold, 1976), Альварецзаврів (Alvarezsauroidea Bonaparte, 1991), декотрих ранніх птахів та єдиного представника Троодонтозаврів – Їнфенґоптерикса тендітного (Jinfengopteryx elegans Ji et al., 2005). У декотрих скам’янілих відбитків Теропод знайдені гастроліти – дрібні камінці у шлунках, які допомагали перетирати рослинну їжу. Оскільки із середини юрського періоду домінуюче становище займали квіткові рослини, то більшість із дрібних тероподових динозаврів, очевидно, живилась насінням та фруктами… У той же час, у Тиранозаврів відкрили факти канібалізму…

Це короткий огляд найбільш яскравих відкриттів у царині палеонтології динозаврів за 2010 рік. Наступні статті включатимуть переліки новоописаних видів динозаврів.

admin Written by:

One Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *