Є ЖИТТЯ НА МАРСІ, ЧИ НЕМА ЖИТТЯ НА МАРСІ?

Вигляд Марсу із космосу
Вигляд Марсу із космосу

Андрій М. Заморока

 
Свого часу вчений світ сколихнула фантастична звістка про знахідку скам’янілих бактерій у метеориті із Марсу. Стаття доктора Девіда МакКея (David McKay) та його колег із НАСА, що була опублікована у журналі “Наука” (Science) 6 серпня 1996 року зчинила справжній фурор, адже ось вони докази того, що на марсі, принаймні, існувало життя. Президент США – Біл Клінтон, зразу ж анонсував початок широкомасштабної марсіанської дослідницької кампанії. Але, як тільки минула ейфорія, дехто з науковців засумнівався у правдивості отриманих результатів. І як же цим не міг скористатися відомий американський письменник Ден Браун. Його не тільки цікавив “Код Да Вінчі”, він спритно вхопився за ідею фальсифікації результатів досліджень і написав новий гостросюжетний бестселер “Точка обману”. Але Станіславівського натураліста цікавить інше – то чи справді у марсіанському метеориті є сліди марсіанських бактерій?

Журнал Станіславівський натуралісТ

У грудні 1984 року, з початком антарктичного літа, група мисливців за метеоритами зі США, прибула в Антарктиду з метою знайти нові метеорити. Їм одразу пощастило – в горах Алана, які є східним закінченням Трансантарктичного хребта, на Землі Королеви Вікторії – вони знайшли двокілограмовий метеорит. До слова, в попередні роки тут уже було знайдено кілька метеоритів. Точні координати знахідки склали 70о55´13´´ південної широти і 150о40´25´´ східної довготи. Метеорит отримав свою назву із порядковим номером – ALH 84001 – і зайняв місце у сховищах НАСА, аж поки комусь не прийшло в голову взяти з нього проби для стандартної процедури вивчення хімічного складу породи її структури та віку метеориту. І от, коли лаборант зробив кілька електронних мікрофотографій, вчені були приголомшені – на поверхні проб виявились правильної форми подовгасті паличкоподібні структури, які мали явно не мінеральне походження. Перше, що спало на гадку, – це бактерії, і не просто бактерії, а скам’янілі і позаземні!

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, перейшовши за цим лінком

Як же кусочок Марсу потрапив на Землю, адже це інша планета? На нині відомо аж 34 марсіанські метеорити, які входять до трьох різних груп: Шерґотіти (назва від міста Шерґаті, Індія, де вперше (1865 рік) було знайдено метеорит цієї групи), Нахліти (Ел-Нахла, Олександрія, Єгипет, 1911 рік) та Часіґніти (Часіґні, Верхня Марна, Франція, 1815 рік). Ці три групи метеоритів відрізняються за своїм мінералогічним складом, але мають подібне співвідношення радіоактивних ізотопів, що робить їх спорідненими. Друга особливість цих метеоритів – це те, що всі вони кам’яні, планетарного походження і утворились із базальтів та метаморфічних порід. Такі породи утворюються у глибинних шарах планетарної кори, коли під дією високих температур різні мінерали розплавлюються і змішуються, а після застигання утворюють новий. Прикладом метаморфічних порід може бути ґраніт або мармур. Окрім того, у багатьох з них виявлено кристалізовані з водного розчину карбонатні та сульфатні солі.

Метеорит ALH 84001, знайдений у грудні 1984 року в Антарктиді
Метеорит ALH 84001, знайдений у грудні 1984 року в Антарктиді

 

Отже, дослідження метеориту ALH 84001 показали, що порода була утворена на Марсі близько 4,5 мільярдів років тому. В результаті падіння астероїда на Марс близько 4-3,9 мільярди років тому порода була розкришена, але залишилась на поверхні планети. Викид метеору із планети трапився близько 15 мільйонів років назад внаслідок чергового падіння астероїда, а на Землю він потрапив приблизно 13 тисяч років тому в час останнього льодовикового періоду. Ці дані були отримані шляхом аналізу глибини проникнення космічних променів у метеорит, коли він перебував у міжпланетному просторі, а також шляхом радіометричного аналізу за парами радіоактивних ізотопів Самарію-Неодимію (Sm-Nd), Рубідію-Стронцію (Rb-Sr), Калію-Аргону (K-Ar) та Карбону-14.

 Структури метеориту ALH 84001 під скануючим електронним мікроскопом, які трактуються як скам'янілі марсіанські бактерії
Структури метеориту ALH 84001 під скануючим електронним мікроскопом, які трактуються як скам'янілі марсіанські бактерії

Скам’янілі бактеріоподібні організми з ALH 84001 мають розміри всього 20-100 нанометрів, тоді як найменші з відомих земних бактерій мають розміри 0,3 мікрометра (300 нанометрів). Приналежність знайдених у метеориті форм до позаземного життя викликала жваві дебати між мікробіологами. Дехто навіть вказував на фальсифікацію і підтасування результатів дослідження, а інші висловились за те, що знайдені мікроорганізми – це невідома раніше форма життя на Землі. Для них навіть придумали спеціальну назву нанобактерії. І хоча існування такої форми живих істот залишається недоведеним, а лише теоретичним, деякі вчені, як от Роберт Фолк, стверджують, що вони дуже поширені у всіх середовищах і відповідають за окислення металів, відкладення карбонатів і осадження деяких речовин. Але матеріального підтвердження нанобактерій досі не існує. Дехто з науковців вважає, що, так звані, скам’янілі бактерії є не чим іншим як біоплівками земного походження. Біоплівками називають структуровані угруповання бактерій, які занурені у синтезований ними біополімерний матрикс. Біоплівки здатні “приклеюватись” до будь-якої поверхні, і до метеориту, в тому числі. Аналіз метеориту на вміст органічних сполук показав присутність у ньому амінокислот – основних компонентів білків, та полі циклічних ароматичних вуглеводнів. І це знову ж таки викликало хвилю бурхливих заперечень – органічні речовини могли потрапити у нього вже на Землі. Але тут залишається одне “АЛЕ”. Метеорит впав у Антарктиді і зберігався у льоді, тому ймовірність утворення біоплівок за температур нижче нуля є малоймовірним, оскільки бактерії за таких умов погано розмножуються або не розмножуються взагалі. То й питання: “Що ж знайшли у марсіанському метеориті?” – залишається відкритим. Як казали у часи “розвиненого соціалізму”: “Є життя на Марсі? Немає життя на Марсі? Це науці невідомо.”

 

Автору буде корисно та цікаво знати Вашу думку про написану розповідь. Залишіть свій відгук про статтю у вікні нижче. Вкажіть своє ім’я чи нік, емейл, напишіть текст, введіть два слова запропоновані програмою у віконечку нижче і натисніть submit

admin Written by:

16 Comments

  1. ivanna
    Січень 25, 2009
    Reply

    Дякую за цікаву нформацію. Схильна вважати, що життя на Марсі існувало. Думати треба, чому воно зникло. яка катастрофа призвела до цього. Оскільки Марс – планета земного типу, ми не маємо допустити подібного на Землі.

  2. Січень 25, 2009
    Reply

    Глянувши тільки на розміри астероїдних кратерів на Марсі, уже стає зрозуміло, що трапилось з цією планетою. Нам пощастило більше – основні потоки метеоритів все ж оминають Землю. Проте, прошу зауважити, що якби не астероїдна катастрофа на Землі близько 65-и млн. років тому, то нас – людей – і не було б…

  3. Іван
    Грудень 12, 2009
    Reply

    Ну дякую за цю статтю, але цікаво скільки ще потрібно часу науці , щоб дати остаточну відповідь на запитання, \є життя на марсі, чи нема життя на марсі?\

  4. Грудень 12, 2009
    Reply

    Пане Іване, остаточна відповідь на Ваше запитання буде лише тоді, коли наукова експедиція висадиться на Марсі й проведе ґрунтовні та скурпульозні дослідження. А зараз ми маємо у розпоряджені лише опосередковані матеріали метеоритного походження та дані надіслані роботами із поверхні Марсу.

  5. Коржев
    Серпень 30, 2010
    Reply

    Увлекательно! Только не могу понять как часто обновляется блог?

  6. Серпень 31, 2010
    Reply

    Пане Коржев, дивіться календар публікацій.

  7. Вересень 1, 2014
    Reply

    Дуже цікава стаття. Виклад матеріалу дуже зрозумілий. Читайте також про марс, точніше новини!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 23 = 28