МЕТЕОРИТ ПОЛАНАРУВА: ЧИ СПРАВДІ ЗНАЙДЕНО ПОЗАЗЕМНЕ ЖИТТЯ?

Чи справді життя може переноситись із планети на планету метеоритами? Джерело ілюстрації: http://www.neurope.eu

Андрій М. ЗАМОРОКА

Початок 2013-го ознаменувався сенсацією – у шрі-ланкійському метеориті “Поланарува” знайдено скам’янілі, а також, що дуже важливо, – живі мікроорґанізми – діатомові водорості! Шквальний потік публікацій (5 статей за 2 місяці!) від авторів відкриття у міжнародному науковому “Космологічному Журналі” (“Journal of Cosmology”) спричинив шок, недавши критикам можливості навіть оговтатись. Однак, детальний аналіз цих публікацій вказує на той факт, що дослідження не тільки були проведені некоректно, але й нахабним чином сфальшовані…

Людство завжди задавалося питаннями про те, чи саме воно у Всесвіті, чи життя є правилом, ніж виключенням, чи існують інші біосфери, окрім земної?… Вчені, у своїх судженнях, дуже обережні, особливо після історій із марсіанським метеоритом ALH 84001, у якому були знайдені начебто скам’янілі марсіанські бактерії, а також з метеоритами Івуна та Орґвел, структури яких були інтерпретовані у якості скам’янілих позаземних синьо-зелених водоростей. Тепер третій випадок – метеорит Полонарува з його “позаземними” діатомовими водоростями… То що ж насправді дослідники знайшли у цьому метеориті і як те інтерпретувати?

Метеорит Поланарува. Джерело ілюстрації: Wickramasinghe and al., 2013

29 грудня 2012-го року велика кількість очевидців обзервувала яскравий болід, що пронісся над Шрі-Ланкою. Він описав велику дугу в небі, вибухнув, розвалившись на кілька шматків, які впали поблизу шрі-ланкійських селищ Аралаґанвіла та Дімбулаґала у провінції Поланарува. Поліція зібрала уламки метеорита і відправила на дослідження у Медичний дослідницький Інститут у Коломбо – столиці Шрі-Ланки. При першому ж огляді метеориту вчені виявили живі клітини діатомових водоростей! Пізніше, під скануючим електронним мікроскопом вони знайшли численні кремнієві панцири цих водоростей, які були інтерпретовані у якості скам’янілих. Автори дослідження стверджують, що ці мікроскопічні істоти мають позаземне походження і занесені на нашу планету саме метеоритами! Більше того, вони зв’язали в єдине падіння поланарувського метеориту із жовтим та червоним дощами, які випали над Шрі-Ланкою в середині грудня 2012-го, коли Земля проходила крізь пилову хмару Ґермінідів. До слова, ці дощі колоровані завдяки розмноженню мікроскопічних водоростей у хмарах, які, за словами авторів дослідження, висіялися із метеоритів та космічного пилу…

Діатомові водорості, начебто знайдені у метеориті Поланарува. Джерело ілюстрації: Wickramasinghe and al., 2013

В усій цій історії викликає велике настороження саме знаходження діатомових водоростей у космічному тілі – істот надзвичайно складних, а не найпримітивніших бактерій. Ці водорості, будучи мікроскопічними одноклітинними орґанізмами, є одними із найбільш розповсюджених на Землі. Вони трапляються в океанах та морях, у ріках та озерах, у ґрунті та на рослинах і навіть у атмосфері. Будь-який камінь на поверхні Землі, за умов нормального зволоження, містить діатомові водорості… І попри те, дослідники стверджують, що у метеориті містяться саме ці істоти і вони є саме позаземними! Таке твердження викликає лише іронічні посмішки у альгологів – науковців, які вивчають водорості, адже молекулярні дослідження свідчать про те, що Діатомеї (Bacillariophyta Dumortier) еволюціонували на Землі від групи водоростей-страменопілів, що включає також Золотисті (Chrysophyta Pascher), Жовто-зелені (Xanthophyta Allorge ex Fritsch), Бурі водорості (Phaeophyta de Bary) та деякі інші.

Діатомові водорості, начебто знайдені у метеориті Поланарува. Джерело ілюстрації: Wickramasinghe and al., 2013

А виявлення живих (!!!) діатомових водоростей у осколках метеоритів – це взагалі сенсація, особливо беручи до уваги, що у відкритому космосі тіла знаходяться у глибоко замороженому стані, а жорстка сонячна радіація та космічні промені високих енергій руйнують біологічні тканини земного типу… А діатомові водорості є орґанізмами земного типу, ба більше, вони самі є земними істотами. У даному випадку ми маємо банальне забруднення космічного тіла земними орґанізмами зразу після його падіння, що випливає із самої статті, де власне, вказується, що метеорит знайшли на рисовому полі. Як відомо, рис вирощують на болотистому ґрунті часто затопленому водою – ідеальному місці для масового розмноження діатомових водоростей. Тобто, дослідники просто неакуратно підійшли до вивчення метеориту – вони не відмили (прийнятна практика) його від земних нашарувань.

Дехто із науковців, не причетних до дослідження, взагалі задається питанням: “Чи був метеорит насправді?”… Дійсно, а чи був? Засумніватися заставляє відсутність аналізу уламків на їх позаземне походження. Автори лише стверджують, що це метеорити, ґрунтуючись на свідченнях селян та зразках зібраних поліцією… Єдиний менш більш достовірний, здійснений ними, аналіз – це співвідношення ізотопів оксиґену у вивченій породі. Визначивши, що Δ17O=-0,335, вони констатують, що співвідношення ізотопів інше, ніж середнє значення на Землі, а отже уламки породи не є тутешніми. Однак, вони не здійснили однієї важливої процедури – очищення метеориту від можливого забруднення карбонатами після падіння. Ця процедура дуже проста і передбачає промивання метеориту соляною кислотою (стандартна практика), яка розчиняє карбонати. Це дуже важливо, оскільки таке забруднення сильно змінює співвідношення ізотопів оксиґену і призводить до серйозних похибок у дослідженнях…

Понад те, мінералогічний склад метеориту Поланарува досі залишається загадкою – автори не здійснили його аналізу! Хоча, це є найпершою процедурою, яка застосовується при вивченні позаземних космічних тіл. Вона відповідає на одне з найважливіших запитань – про ґеологічну історію та виникнення метеориту. Зокрема, про те, чи метеорит сформувався із газопилової хмари, а чи має планетарне походження. А їхнє твердження, що уламки складаються (на 85-95%) із аморфного кремнезему, не відповідає будові метеоритів, яких нині відомо десятки тисяч, а радше нагадує земні пісковики чи подібні до них породи… Тобто, декотрі із вивчених уламків, найпевніше, не є метеоритами взагалі.

Основна ідея публікацій про метеорит Поланарува – це обґрунтування теорії панспермії – занесення життя на планети із глибокого космосу. Одначе, автори цілковито дискредитували її, адже занесення на сучасну Землю сучасних живих істот метеоритами заставляє задатися запитанням: “Хіба десь далеко у космосі існує місце, де еволюція ідентична до земної, а істоти, що там існують нічим не відрізняються від сучасних земних?” Відповідь буде однозначна – ні! Тому видавати бажане за дійсне – це не науковий метод, а лише безпідставні амбіції окремих персоналій…

admin Written by:

One Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

57 − 56 =