Андрій М. ЗАМОРОКА
Ще не встигли влягтись на форумах жваві обговорення знахідки у Галицькому національному парку найрідкіснішої орхідеї України – Офрису бджолосного, як сьогодні пропонуємо Вашій увазі ще одну сенсаційну новину – виявлення тут же гніздівлі Косаря блідо-рожевого (Platalea leucorodia Linnaeus, 1758). Цей великий рідкісний птах розпочав колонізацію Галичини у Верхньому Подністров’ї…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Днями, у віснику Національної академії наук США, група антропологів із наукових установ США та Етіопії опублікувала статтю, про знаходження у 2005 році часткового скелету Австралопітека афарійського (Australopithecus afarensis Johanson et White, 1978). Вчені стверджують, що їх знахідка є давнішою на 400 тисяч років за зроблену Дональдом Йогансоном у 1970, а також те, що Австралопітеки були прямо ходячими істотами, набагато ближчими до людей, а ніж то вважалось досі.
Андрій М. ЗАМОРОКА
10-го червня, наукова експедиція Інституту екології Карпат (м. Львів), вивчаючи один із локалітетів в межах території Галицького національного парку, що на Західному Опіллі, виявила одну із найбільш рідкісних орхідей України – Офрис бджолоносний (Ophrys apifera Huds.). Наразі, місце знахідки тримається у таємниці з метою запобігання “паломництву” мисливців за орхідеями. А дані досліджень готуються для наукової публікації.
Андрій М. ЗАМОРОКА
“…Червону руту
Не шукай вечорами,
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір…”
Володимир Івасюк
“Червона рута”
1970
Червень, саме час відвідати Карпатський національний парк аби стати свідком неймовірного видовища – квітування рододендрону східнокарпатського або як його ще називають у народі “червона рута”. Одноденна мандрівка на Говерлу подарує Вам не тільки втіху від сходження (хоча воно і не всім до снаги) на найвищу точку України, а й неймовірне задоволення від споглядання вкритих малиново-червоними квітами схилів гір.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Світ складається із безмежної кількості дрібниць, які власне й витворюють його сутність. Те, що на перший погляд видається очевидним, часом може грати далеко не першорядну роль, коли мова іде про формування та функціонування екосистеми. Так склалось й із саванами – здавалось би, мільйонні стада антилоп, газелей та зебр разом зі слонами, жирафами, левами, гепардами та гієнами, і є тим визначальним фактором, який забезпечує баланс та різноманіття екосистеми. Одначе, у екологів на цю позицію є свій погляд – основу екосистеми савани становлять… терміти!
Андрій М. ЗАМОРОКА
Закінчення. Початок.
Село Красносілка виявилось забутим богом і людьми далеким осколком людської цивілізації без автобусного сполучення і навіть маґазину… Після нетривалих балачок із місцевим населенням, яке з величезними очима та розкритими від подиву ротами, прислуховувалось до нашої галичанської говірки, ми зрозуміли, що звідси вибратись буде важкувато…
Андрій М. ЗАМОРОКА
Продовження. Початок.
У понеділок зранку погода різко змінилась. Поривчастий холодний вітер, що дув з Чорного моря, приніс низькі важкі хмари, які затягли плато густим туманом. Вони чіплялись за яйлу, кудлатились, вітер їх шматував і в розривах хмар показувались залиті сонцем гори, урвища, ущелини та долини. Все довкола, раптом, набуло до болю знайомих карпатських рис – здавалось, що немає жодної різниці між Карабій-Яйлою та Чорногорою чи Свидівцем… До реальності повертав лише скупий на зелень степ під ногами.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Продовження. Початок.
У неділю, зранку, зі свіжими силами наш мандрівний загін вирушив на плато Карабій-Яйлу. Шлях пролягав все ще каньйоном Бурульчі, але згодом різко взяв до верху по вододілу Суат-Бурульча. Дорога серпантином підіймалась по схилу, аж в якомусь місці рушила по самому хребту. Далеко внизу, у вузькій ущелині, було чути як шумить Суат, а вапнякові крутосхили і скелі, густим шатром, вкривав буковий ліс. Довкола цвіла конвалія – весна в Криму цього річ запізнилася; орхідеї: пилкоголовці, любки, шоломоносці та багато інших. Дорога швидко набирала висоту і відхилялася у південно-західному напрямку, в той час як нам потрібно було іти на південний-схід, тож довго не думаючи, розпочали спуск в каньйон Суату аби далі піти руслом.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Ну ось, розпочався польовий сезон досліджень та туристичних походів, і “Станіславівський натураліст” подався у експедиції. Розповідь про одну із них пропоную Вашій увазі. Вона вийшла дещо лірична і чималенька – аж у чотирьох частинах. Це натуралістична експедиція до Криму.
Андрій М. ЗАМОРОКА
Напевне, ніщо так не здатне розсварити орнітологів-систематиків та еволюціоністів, як питання про виникнення і розвиток ряду Страусоподібних (Struthioniformes (Latham, 1790)… За велетенських нелітаючих птахів триває справжня війна між “парафілетиками” і “монофілетиками”. Адже щодо походження страусоподібних існує дві крайні точки зору: перша – птахи цього ряду з різних континентів розвинулись незалежно від різних предків у середині кайнозою; друга – усі їх види походять від єдиного предка, що жив поруч динозаврів ще у середині мезозою!