ВЕЛИКА ІНВАЗІЯ

У Середземному морі виявлено понад 900 інвазійних видів, завезених сюди людьми із баластними водами кораблів... Джерело ілюстрації: http://picasaweb.google.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Коли у 1869-му році Британська Імперія завершила будівництво Суецького каналу, у Середземне море із Індійського океану хлинули чужинські види, спричинивши зміни у корінних екосистемах моря, почасти, витіснивши місцевих тварин і рослин. Минуло півтори століття і у Середземномор’ї нині налічується понад 900 інвазійних видів…

Хижа Риба-Флейта (Fistularia Linnaeus, 1758) масово розмножується у Середземному морі. Джерело ілюстрації: http://www.starfish.ch

Не існує більш заселеного чужинськими видами моря, ніж Середземне, одначе, вченим досі залишається неясною цілковита картина їх впливу на місцеві екосистеми. Але зрозуміло одне – інвазійний вид, раз втрапивши у екосистему, уже ніколи її не покине – він включається у харчові ланцюги та мережі, витісняючи види, які природно займали тутешні екологічні ніші. Чужинські види, як правило, мають дуже високу екологічну пластичність, що дає їм можливість за короткий час зайняти домінуюче становище у екосистемі. Прикладами інвазійних риб у Середземному морі є Риби-Собаки (Lagocephalus sceleratus (Gmelin, 1789), Баракуди (Sphyraena Artedi in Röse, 1793) та Риби-Флейти (Fistularia Linnaeus, 1758).

Потужну експансію на корінні екосистеми Середземного моря веде отруйна Риба-Собака (Lagocephalus sceleratus (Gmelin, 1789). Джерело ілюстрації: http://forum.gurbetbalikcilari.org

Одним із найнеочікуваніших результатів досліджень прибережних екосистем довкола острова Родос, Греція, стало виявлення масштабної інвазії уже згаданої Риби-собаки, яка втрапила сюди за останнє десятиліття. Яким чином це трапилось достеменно невідомо, однак, ця риба непомірно розмножилась, зайнявши домінуюче становище у екосистемі. Риба-Собака, будучи отруйною істотою, не зустріла у Середземномор’ї хижаків, які б обмежували її чисельність, то ж їй немає жодних природних перешкод для подальшої експансії. Необмежено споживаючи ресурси, вона призвела до скорочення чисельності інших – автохтонних (природних для цієї місцевості – авт.) риб, що безумовно відобразилося на рибному промислі та й морських екосистемах загалом.

Широко відома отрута Риби-Собаки містить тетродотоксин – надзвичайно потужний, один із найсильніших, природних токсинів не білкової природи. Отрута діє на нервові волокна, спричиняючи параліч і смерть. Тетродотоксин споріднений до натрієвих каналів у клітинних мембранах нейронів, потрапивши куди, закупорює їх та блокує передачу нервових імпульсів. Найцікавіше, що цей токсин з легкістю всмоктується шлунком, а також проникає через шкіру, накопичуючись у тканинах нирок та серця. Близько 60% людей, вражених Рибою-Собакою – вона має колючки по всьому тілі, у котрих і міститься отрута, –помирають від дії тетродотоксину. Смерть, зазвичай, наступає впродовж години, а перші симптоми отруєння – через 10-40 хвилин.

Справжнім жахом для туристів стали мільйони чужинських медуз Ропілеми номадійської (Rhopilema nomadica Galil, Spannier & Ferguson, 1990), які викидає прибоєм на пляж.Джерело ілюстрації: http://maritime2.haifa.ac.il

З’ява Риби-Собаки у великих кількостях у Середземному морі, окрім промислових втрат, може також позначитись і на туристичному бізнесі, адже люди, котрі відпочивають на середземноморських курортах неодмінно контактуватимуть із цією отруйною зайдою… Однак, туризм у реґіоні страждає не лише через Рибу-Собаку, але й через надмірне розмноження у прибережних водах інвазійної медузи Ропілеми номадійської (Rhopilema nomadica Galil, Spannier & Ferguson, 1990), яку сотнями тисяч викидають на пляжі хвилі прибою влітку. Окрім того, Ропілема тонами набивається у рибальські сіті, а також забиває водозабірні помпи узбережних електростанцій, призначені для охолодження турбін… Щорічно, на захист морських водозабірників від медуз, Ізраїль витрачає понад 50 тисяч доларів США! Традиційний промисел креветок у Східному Середземномор’ї ускладнений Еритрейською креветкою (Penaeus Fabricius, 1798), яка у значній мірі витіснила корінні види й становить понад третину усіх уловів креветок реґіону.

Морські мілководдя Середземномор'я цілковито вкрила заносна зелена водорість Каулерпа стрічколиста (Caulerpa taxifolia (M.Vahl) C. Agardh, 1817), докорінно змінюючи екосистему.. Джерело ілюстрації: http://www.min-kulture.hr

Інвазія чужинських видів у Східне Середземномор’я (Левантійський реґіон – авт.), солоність якого зросла за півстоліття з часу будівництва Асуанської греблі на Нілі у 1970-му році, набула небаченого розмаху – близько 70% усіх ракоподібних та 63% риб реґіону мають індо-тихоокеанське походження. З цього ж реґіону втрапило 44 види макрофітних водоростей, 16 з яких є природними для Японії… Вони практично витіснили властиву для моря ендемічну фауну та флору … Частина інвазійних видів потрапила до Середземного моря природним шляхом – міґруючи вздовж Суецького каналу, одначе, більшість – разом із баластними водами суден, які везуть крам із Азії у Європу.

У історичній ретроспективі, першими переселенцями у Середземне море, до участі котрих доклалася людина, були Устриці (Ostreidae Rafinesque, 1815). Ця подія трапилася ще за часів античності, про що можна дізнатись із “Історії Природи” давньоримського історика Плінія Старшого, який писав, що устрицеві банки є надзвичайно прибутковою справою, що з лишком покривають затрати на їх ввіз із далеких країв. Але часом масового проникнення устриць та інших двостулкових молюсків у Середземномор’я стало ХХ століття. Сьогодні, чужинські види неконтрольовано розмножуються, продукуючи величезні обсяги біомаси, наприклад, у бухті Орлеану (Франція – авт.) біомаса устриць становить приблизно 15,6 тисяч тон, а інвазійний молюск Венерупіс філіппінський (Venerupis philippinarum (A. Adams & Reeve, 1850) у дельті ріки По у Венеції (Італія) масово перевищив 42 тисячі тон!

Навіть Морська черепаха головата (Caretta caretta (Linnaeus, 1758), мешканка тропічних морів, проникла у Середземне море, де себе дуже добре почуває... Джерело ілюстрації: http://pixdaus.com

Інший переселенець – американський блакитний краб (Callinectes sapidus Rathbun, 1896) був завезений із баластними водами із атлантичного узбережжя США. Вперше його зареєстрували у 1940-х роках… Ще безліч інших видів тварин і рослин було ввезено у Середземномор’я, де вони дуже широко розповсюдились. З-поміж них водорості Сарґас пошкоджений (Sargassum muticum (Yendo) Fensholt, 1955) та Каулерпа стрічколиста (Caulerpa taxifolia (M.Vahl) C. Agardh, 1817), молюски Мідія еритрейська (Brachidontes pharaonis (Fischer P., 1870) та Устриця перлова (Pinctada radiata (Leach, 1814), краб Харибда Геллера (Charybdis hellerii (A. Milne-Edwards, 1867) і навіть Морська черепаха головата (Caretta caretta (Linnaeus, 1758)!

Чи можливо якось запобігти або ж зупинити Велику Інвазію? Це питання дуже некомфортне для багатьох урядів середземноморського басейну, особливо у світлі Йоганесбурзького саміту 2002-го року, де було прийнято рішення з протидії поширенню інвазійних видів. Пропонувалося започаткувати план дій у Середземномор’ї, але такий план так і не було зреалізовано… Для вирішення проблеми, принаймні сповільнення темпів інвазії, потребується затратити величезні фінансові, інтелектуальні та фізичні ресурси, одначе у світлі світового економічного спаду, та наявності тенденцій до зростання транспортного потоку через Суецький канал, проблема, на жаль, лише буде розростатися…

admin Written by:

10 Comments

  1. Травень 25, 2011
    Reply

    клас! дякую за добірку!
    тема ця суперова (сам люблю таку:)), але поза спеціальними публікаціями і в укрнеті майже не розкрита. цю велику інвазію, припускаю, зупинить тільки зустрічна інвазія…. “чомусь” всі інвазії останніх 100 років йдуть тільки на північ… а от з півночі – нікого. по-любе, прийти на чуже місце не так просто. приходять у зруйновану екосистему, порушений або новий біотоп і на звільнене місце.

  2. Іван
    Травень 25, 2011
    Reply

    Але ж не тільки вільне місце є причиною розповсюдження, також відсутність природних хижаків стимулює розвиток тих організмів… не виключено, що вони згодом теж прийдуть на багаті “пасовища”, та, мабуть, це займе дуже тривалий час.

    Вже вкотре помічаю, що від нашої, людської, діяльності в першу чергу страждаємо ми, а природа знаходить свій баланс в будь-якому випадку. Та чи будемо в майбутньому ми присутні в цьому балансі? 🙂

  3. Травень 25, 2011
    Reply

    Пане Ігоре, справа в тому, що у Середземному морі відбувається, так звана, Лесепська міґрація (від прізвища інженера, що сконструював Суецький канал) – із Червоного моря, і не відбувається у зворотньому напрямку… Це пов’язано із вищою солоністю і бідністю на поживні речовини Червоного моря у порівнянні із Середземним та Атлантикою, з якою останнє зв’язане. Впродовж десятків років природним бар’єром для міґрантів було пересолене Велике Гірке озеро, через яке проходить Суецький канал, проте, через поглиблення та розширення каналу солоність вирівнялась і перешкода для міґрантів зникла…

    З іншої сторони, з 1980-х років у Середземномор’ї наступила криза “дикого” рибальства – рибу було практично переловлено. Тоді почали створювати рибні та інші морські ферми, завізши чужі види, які, певна річ, утікали у природу…

  4. Травень 25, 2011
    Reply

    Важко не погодитись, пане Іване, але ж завізні хижаки також тут – ті ж баракуди чи риби-флейти… А природа, як Ви підмітили, завжди знайде баланс.

  5. culprit
    Червень 6, 2011
    Reply

    Доброго дня. Чому б вам не ставити на ваших сторінках кнопки share для фейсбуку, та “Поділитись” вконтакті. Приміром, як це зробили на Українській Правді. Думаю це би збільшило б наплив користувачів можливо в 1.5 рази.
    Групи у відповідних соцмережах не забезпечують такої функціональності, оскільки для цього потрібно перше зайти до неї, а потім знайти відповідний пост, написаний вами і тільки тоді його лайкнути/поширити/сподобати. Тобто загалом виходить в рази повільніше, а для нету навіть і кілька секунд затримки бувають критичними.

  6. Червень 11, 2011
    Reply

    Гадаю, пане culprit, Ви маєте цілковиту рацію й ближчим часом “Станіславівський натураліст” матиме оновлення.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

51 + = 59