ПАНАЦЕЯ СУПРОТИ КОЛОРАДСЬКОГО ЖУКА?

Чи стане хижий клоп панацеєю супроти колорадського жука? Джерело ілюстрації: http://politikan.com.ua

Андрій М. ЗАМОРОКА

Колорадський жук (Leptinotarsa decemlineata (Say, 1824), для аграрної України, де кожен другий мешканець так чи інак задіяний у вирощуванні картоплі, є напастю, про яку у деталях розповідати, напевне, немає жодного сенсу, адже усім відома його шкодочинність. Боротьба з ним – “кроплення і збирання жука” – перетворилася на справжній городній “ритуал” на присадибних ділянках і дачах. І ця боротьба триває з поперемінним успіхом – хімічні корпорації викидають на ринок нові отрутохімікати, до котрих шкідники пристосовуються уже через два-три покоління (читай роки). Спроби залучити до війни із жуком його природних ворогів досі не відзначались особливою успішністю, одначе, схоже, усе змінюється…

Напасний Колорадський жук. Джерело ілюстрації: http://www.pomsel.net

Ще півстоліття тому, коли боротьба із колорадським жуком по всьому західному кордоні радянської імперії лише-лише розпочиналася, за кожного виловленого колгоспниками смугастого шкідника давали винагороду, але його експансія на картопляні поля була нестримною… Офіційна пропаґанда, навіть у з’яві нового шкідника, вбачала лихі задуми Заходу, й цілком серйозно, про це писали, навіть, у підручниках із зоології, переконувала селян і робітників, буцімто, американська контррозвідка, вздовж радянського кордону, з літаків та кораблів у Балтиці, розкидає колорадських жуків! Але, незважаючи на політичну анґажованість, інвазія Колорадського жука відбулась і у країні Рад аж по Урал. Тепер же, коли клімат почав тепліти, його переможна хода на схід прискорилась, ставши лавиноподібною. У 2007-му році у Західному Сибіру (Новосибірській області Росії) було зафіксовано масовий спалах чисельності колорадського жука і дальше його просування в глиб континенту. Цікавий збіг обставин – саме у 2007-му році відмічено історичний мінімум льодового панцира Північного океану…

Біологічний захист передбачає, що шкідника знищать його природні вороги... Джерело ілюстрації: http://macroid.ru

Єдиним дієвим способом боротьби із колорадським жуком є розпилення отрутохімікатів, як альтернатива – вирощування ґенетично модифікованої картоплі, яка синтезує смертельні для комах bt-токсин. Але існує ще й біологічний захист – розповсюдження природних ворогів колорадського жука. І таким біологічним аґентом є хижий клоп Перилюс двовічковий (Perillus bioculatus (Fabricius, 1775), німфи та дорослі комахи якого полюють на колорадських жуків.
Перилюс двовічковий природно розповсюджений на північному-заході Сполучених Штатів Америки, і ще до початку пандемічної інвазії колорадського жука, ареали обох видів не перекривалися, адже останній є уродженцем пустель північної Мексики (і аж ніяк не Колорадо, як дехто міг подумати – авт.). Отож Перилюс двовічковий початково хижакував на личинках інших листоїдів, а зі з’явою колорадського жука, та ще й у величезних кількостях, з легкістю перейшов на новий харч. Його смакові вподобання були відмічені американськими ентомологами і цей вид зразу ж було запропоновано для біологічного захисту картоплі. Численні експерименти з випуску німф Перилюса двовічкового на картопляні поля дали неперевершені результати – вони цілковито винищували колорадського жука! Виявилось, що кожна німфа, за тяглість свого розвитку у дорослу комаху, в середньому, поїдає 285 яєць, 3,7 личинок та 5,1 імаґо колорадського жука. Для того аби цілковито знищити колорадського жука на картоплянім полі, достатньо всього 1,5 особин Перилюсів на картопляний кущ.

Якщо на Американськім континенті – батьківщині Перилюса двовічкового – його залучення до війни супроти колорадського жука було менш-більш вдалим, то у Європі результати були не настільки оптимістичними. Точніше, експерименти завершувалися цілковитим успіхом, але інтродукція – фіаско… У жодній із країн Європи Перилюси не прижились…

Німфи Перилюса двовічкового поїдають яйця колорадського жука! Джерело ілюстрації: http://politikan.com.ua

Експерименти із заселенням Перилюса двовічкового в Україні розпочались наприкінці 1950-х років – зразу після проникнення колорадського жука на наші терени. Спершу, його розповсюдили на дослідних полях в Закарпатті й отримали чудовий результат – шкідників цілковито було знищено. Згодом, клопів “випробували” на полігонах під Львовом, а відтак – на Чернігівщині, і повсюдно шкідники відступали. Одначе, клопи не перезимовували.

Листоїд амброзієвий - природний ворог Амброзії полинолистої став чудовим харчем для "здичавілої" популяції Перилюсів... Джерело ілюстрації: http://www.pbase.com

У 2008-му році у Краснодарському Краї Росії – по другу сторону Азову від України – поруч із “культурною” популяцією Перилюса двовічкового, яку випустили на картопляні поля, було виявлено “здичавілу”, яка персистувала на личинках Листоїда амброзієвого (Zygogramma suturalis (Fabricius, 1775), інтродукованого тут для боротьби з іншою напастю – Амброзією полинолистою (Ambrosia artemisiifolia L.). Виявилось, що для повноцінного існування життєздатних популяцій Перилюсів, одних лише колорадських жуків недостатньо, – їм потрібні додаткові джерела харчування. Завдяки інтродукції Листоїда амброзієвого, Перилюс двовічковий, природно, широко розповсюдився по південно-західному реґіоні Росії й поступово просувається на північ, що дехто з науковців зв’язує із глобальними змінами клімату і розширенням ареалів південних видів.

Близькість Кубані (Краснодарський Край і прилеглі терени – авт.) до меж України вселяє надію, що Перилюси у найближчі роки розповсюдяться на півдні та сході нашої країни. Звідти, бачиться, вони переможно рушать на північ і захід, звівши нанівець чисельність колорадського жука, а разом з тим й потребу у застосунку отрутохімікатів і навіть ґенетично модифікованої картоплі…

admin Written by:

3 Comments

  1. Вова
    Жовтень 21, 2012
    Reply

    Ці древні міфи про гармонію і красу природи, призводять до того, що у нас час, деякі вчені займаються пошуком найкращого колеса до дерев’яного возу, хоча по вулицях їздять автомобілі, а в космос літають ракети.
    Давно пора переходити на ГМО продукти, що має призвести до відмови використання отрутохімікатів при вирощуванні рослин.
    Людина повинна керувати природою, а не чекати від неї подарунків.

  2. Жовтень 29, 2012
    Reply

    Біотехнологіям, пане Вова, однозначно потрібно дати зелену вулицю, але й про біозахист не слід забувати.

  3. Жовтень 31, 2012
    Reply

    А хижий клоп Перилюс двовічковий, більш нічого не їсть крім колорадських жуків? Цікаво, на що він переключтиться після винищення колорадосів?))

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 77 = 87