ЛІКИ ЯК ЗАГРОЗА ДЛЯ ПРИРОДИ…

Потужні протигельмінтні препарати впливають на колообіг речовин у екосистемах, шляхом отруєння бузхребетних відповідальних за розклад орґаніки. Джерело ілюстрації: http://www.i-suzuki.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Будь-яка жива істота змінює середовище свого існування, пристосовуючи його до своїх потреб, усуваючи конкурентів чи захищаючись від хижаків і паразитів. Людина у цій справі, мабуть, досягла найбільшого успіху, – виплавивши першу бронзову сокиру, наші предки визначили єдино можливий розвиток цивілізації – всеохоплюючу і безупинну технологічну експансію на природу. Через пів десятка тисячоліть, опісля першого технологічного прориву, людство глобально змінило біосферу. Аванґард цих змін є далеко невеселковим, включаючи у себе фраґментацію і втрату середовищ існування, вимирання біологічних видів і збіднення біорізноманіття, урбанізацію і розорювання величезних територій, хімічне і радіаційне забруднення і таке інше. Але хто б міг подумати, що ліки для свійських тварин, покликані творити благо, можуть стати причиною драматичних змін у природних екосистемах!

Широке застосування у скотарстві антигельмінтних препаратів на основі івермектинів, спрчинює значні порушення у детритних данцюгах живлення. Джерело ілюстрації: http://www.efncp.org

Ця проблема виринула зовсім недавно, і як завше, неочікувано. І природними і синтетичними ліками супроти різноманітних паразитів свійської маржини та домашніх улюбленців послуговуються давно. Ясна річ, у них буває дуже різна ефективність. З-поміж усіх ліків для знищення як внутрішніх, так і зовнішніх паразитів, у тому числі гельмінтів, кліщів і бліх, найдієвішим препаратом є івермектин. Ця речовина є похідним авермектину – природного токсину, який синтезується ґрунтовою бактерією Streptomyces avermilitis Kim et Goodfellow, 2002. Ці бактерії є хижаками, застосовуючи свою потужну зброю проти різномнітних ґрунтових безхребетних, а найчастіше, – нематод, мертвими тілами яких вони харчуються. Авермектин є настільки потужним токсином, що за останні десятиліття, здійснив справжню революцію у гельмінтологічній ветеринарії та медицині – дієвість його мізерних концентрацій у 25 різів вища, ніж найкращих препаратів відомих раніше. І головне, авермектин та його похідні, практично, не впливають на хребетних тварин. Така собі панацея…

Бактерія Streptomyces avermilitis, з якої вперше виділено авермектин - антигельмінтний препарат. Джерело ілюстрації : http://www.actino.jp

Авермектин та його похідні спричинюють параліч м’язів у безхребетних. Фізіологічна дія токсину ґрунтується на підвищенні загальної проникності мембран нейронів та міоцитів з однієї сторони та блокування хлоридових каналів – з іншої, що унеможливлює ґенерування трансмембранних потенціалів, а відповідно, і передачу імпульсів від мозку-ґанґлію до м’язів.

Медичні препарати на основі комбінації різних івермектинів сьогодні широко застосовуються у тваринництві не тільки для лікування, але й для профілактики гельмінтозів та інших паразитозів. Виявилось, що ці ліки не засвоюються і не метаболізуються хебетними, а практично, цілковито виводяться разом із екскрементами. Саме у цій особливості і криється екологічна небезпека івермектину – широке застосування сильнодіючого препарату, який цілковито виводиться у навколишнє середовище, призвело до порушення колообігу речовин у екосистемах. Найбільшої шкоди зазнали комахи-копрофаги, які відповідають за розкладання і утилізацію посліду тварин, і першими контактують із забрудненими івермектинами субстратами. А відтак, змив препарату зашкодив ґрунтовій та водній фауні безхребетних. Загалом, екосистемне порушення спричинене дією івермектину, полягає у розриві колообігів речовин і руйнуванні детритних харчових ланцюгів.

Розгорнена формула івермектину. Джерело ілюстрації: http://www.wikipedia.org

Виявилось, що чутливими до дії івермектину є не лише копрофаги, а й інші види комах, – починаючи від класичних лабораторних мух Дрозофіл бурочеревих (Drosophila melanogaster Meigen, 1830) і закінчуючи саранчуками Шистоцерками (Schistocerca Stål, 1873). Тобто, токсичний ефект препарату розповсюджується на різні екологічні групи комах: рослиноїдів, хижаків і мертвоїдів. Усі ці комахи, на різних етапах, включаються у харчові ланцюги, а їх зникнення призведе не просто до порушення колообігу речовин, а й до скорочення чисельності хребетних тварин, що живляться ними. Тут випливає ще один прихований ефект – заповнення вакантної екологічної ніші – на звільнене у екосистемі місце обов’язково приходять чужорідні, інвазійні види, у тому числі й небезпечні шкідники для сільського господарства…

Першими під удар івермектину потрапляють найрізноманітніші безхребетні-копрофаги, які утилізують послід домашньої маржини. Джерело ілюстрації: http://phys.org

Вчені розрізняють смертельні та передсмертельні концентрації івермектину для комах. Найбільш вразливими до дії препарату є личинки жуків-гнойовиків, які безпосередньо харчуються послідом, контамінованим цим лікарським препаратом. Личинки, під дією високих концентрацій препарату – понад 100-200 мкг на кілограм сирої маси комах, гинуть, а дорослі комахи, як вважалося раніше, – ні. Однак, як виявилось, дорослі жуки також зазнають суттєвого впливу івермектину – це зокрема різке порушення поведінкових реакцій, у тому числі відмова орґанів чуття (вусиків, щупиків, щетинок і очей), а також цілковитий чи частковий параліч скелетних м’язів. За звичай, комахи втрачають орієнтацію у просторі, не можуть знайти їжу, не розрізняють статевих партнерів і не можуть розмножуватись. А окрім того, у них винкає гостра атаксія – знерухомлення, що зрештою призводить до смерті. Різні види, звичайно, реагують по різному – у одних гинуть личинки, а у інших – новонароджені імаґо (те, що ми називаємо комахою – авт.), а у третіх – зрілі імаґо. Деякі види є менш-більш стійкими до дії івермектину, наприклад, вчені не виявили смертності з-поміж імаґо декотрих Афодіїв (Aphodius ater та Aphodius rufipes), а також Калоїдів (Bubas bubalus).

Судячи з того, що під негативним впливом іверметину опинилися такі дуже віддалено споріднені групи як круглі хробаки і комахи, виникає думка, що препарат діє якщо не на вісіх, то принаймні на більшість представників еволюційної філи Линьковиків (Ecdysozoa), куди приналежні Кіноринхи, Лорицифери, Приапуліди, Нематоди, Нематодоморфи, Оніхофори, Тихоходи та Членистоногі. Загалом, це не менше 5-7-ми мільйонів видів (більшість з яких ще не відома науці – авт.) або 70% усього біорізноманіття на Землі. Застосування івермектину у промисловому тваринництві може становити дуже серйозну загрозу локальному біорізноманіттю, оскільки утилізація фекалій із тваринних ферм передбачає їх икористання у, так званому, “орґанічному сільському господарстві” – внесення у якості орґанічних добрив на поля. Змив їх із полів у водойми, перенесення у сусідні екосистеми, міґраія івермектину по харчових ланцюгах може спричинитися до різкого скорочення різних груп безхебетних і значних порушень у природних і змінених екосисемах…

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Google+, Вконтакті та Livejournal

admin Written by:

3 Comments

  1. Листопад 30, 2015
    Reply

    я спочатку прочитав не втрату середовищ інування, а страту середовищ існування (до речі в вас одрук: не інування, а існування).

    • Грудень 9, 2015
      Reply

      Дякую за зауваження, пане sehrg. Усім помилкам є просте пояснення – пишу із незручної клавіатури на планшеті, де часто не вибиває букви, хоча намагаюсь прискіпливо вичитувати текст, але десь якась та й проскакує… Помилку виправлю.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 82 = 84