КОРАЛИ ТРОПІЧНИХ РИФІВ

Корали Великого бар'єрного рифу, Австралія. Джерело ілюстрації: http://wikipedia.org

Андрій М. ЗАМОРОКА

Коралові рифи – найбагатша екосистема Землі. Різноманіття живих істот вражає своєю строкатістю і чисельністю. Мовлячи словами вченого, скажу, що за біотичним розмаїттям коралові рифи поступаються, хіба, лише тропічним лісам, а от за біомасою – тотожні їм, як зрештою і термальним глибоководним екосистемам чорних та білих паліїв. І усе це багатство форм і кольорів завдячує своїм існуванням колоніям мініатюрних істот – коралів – невгамовних будівничих рифів. Саме про них я й хочу розповісти.

Корали вражають своїми формами і кольорами, а ще більше – здатністю до побудови велетенських рифів протяжністю сотні і тисячі кілометрів. Яскравими прикладами є Австралійський великий бар’єрний риф, що простягся на 2600 кілометрів, чи, скажімо, Новокаледонський бар’єрний риф – другий за протяжністю у світі, завдовжки 1500 кілометрів. Обидва знаходяться у водах заходу Тихого океану, а от третій за довжиною кораловий риф простягся у західній Атлантиці – це Бар’єрний риф острова Андрос, що знаходиться у Багамському архіпелазі – 225 км. Дивовижно, але ці масштабні природні споруди створили ледь помітні неозброєним оком істоти…

М'який Альціонарієвий (Alcyoniidae) корал Дендронефіта Клунзінґера (Dendronephtya klunzingeri) на кораловому рифі острова Борнео. Джерело ілюстрації: http://wikipedia.org

Усі сучасні корали належать до Антозоїв (Anthozoa Ehrenberg, 1834) – це єдиний клас, який вижив після наймасштабнішого пермського вимирання, яке трапилось приблизно 250 мільйонів років тому. Усі інші представники коралів безслідно зникли, хіба, залишивши по собі пласти пористого вапняку зі скам’янілими скелетами…

Рифотвірні корали мають твердий вапняковий скелет, а от корали, що живуть у нижній частину рифу, здебільшого м’які. М’які Альціонарієві корали (Alcyoniidae Lamouroux, 1812) належить до найбільш різноманітного підкласу Восьмипроминевих (Octocorallia Haeckel, 1866), який налічує понад 1200 видів. Світовому океані Альціонарієві розподілені дуже нерівномірно. Більше 80% всіх відомих в даний час видів живе на мілководді тропічних морів Малайського архіпелагу і вздовж північних берегів Австралії. У холодні води полярних районів північної і південної півкуль проникає лише кілька видів Альціонарієвих. Не більше 2% видів зустрічається на глибині понад 1000 м, а на глибину більше 3 тис. метрів проникло всього лише шість видів Альціонарієвих.

У стані спокою Альціонарієві малопомітні – вони згорнуті у невеликі грудки, котрі зливаються із присмерковим ландшафтом нижньої частини рифу. Проте, двічі на добу непримітні живі грудки коралу починають рухатися, набуваючи форми дерева або куща. На поверхні “гілок” показуються триміліметрові щупальця поліпів – корал розпочинає харчуватися. Альціонарієві харчуються вранці та пополудні – у час припливу та відпливу, коли водні притоки несуть дрібні планктонні організми. Такий щоденний ритм притаманний для більшості кишковопорожнинних, котрі проживають на літоралі (частина морського дна до глибини 40-50 м – авт.), однак, у залежних від світла тварин, ритми пов’язані зі зміною дня і ночі.

Ґорґонія (Gorgonia). Джерело ілюстрації: http://oceanandair.coas.oregonstate.edu

Поруч із м’якими Альціонарієвими живуть їх близькі родичі – рогові корали Ґорґонарії (Gorgonacea Lamouroux, 1816), які різняться наявністю твердих скелетів. Колонії Ґорґонарій розвиваються, здебільшого, у одній площині, то ж виглядають пласкими кущиками та деревцями. Їх численні гілочки зростаються між собою, і вся колонія набуває вигляду перфорованої віялоподібної платівки. При тім, Ґорґонарії яскраво забарвлені в жовтий, червоний і навіть фіолетовий кольори. Колонії із роду Ріпідіґорґоній (Rhipidigorgia), часом, досягають дуже великих розмірів – до двох метрів у висоту і півтора в ширину. Поруч із Ріпідіґорґоніями оселяються Ґорґонії (Gorgonia Linnaeus 1758) , разом вони утворюють суцільні “осінні ліси” – розфарбовані у червоні, жовті, помаранчеві та фіалкові кольори…

До “осінніх лісів” домішуються незвичайні чорні корали, вони ж Антипатарії (Antipatharia Milne-Edwards and Haime, 1857), і хоча більшість із них є мешканцями значних глибин, багато котрі оселяються у підніжжі коралового рифу, на його прямовисних схилах і навіть проникають у його середню частину. На відміну від попередніх, декотрі Антипатарії мають вапняковий скелет, хоча у багатьох він роговий і утворений із кохіоліну та антипатину. Чорні корали мають незвичайні форми колоній, наприклад, Антипат дихотомічний (Antipathes dichotoma Pallas, 1766) нагадує гілки смереки помаранчевого або червоного кольорів, Антипат ґалапаґоський (Antipathes galapagensis Deichmann, 1941) – блідо-жовті куртини костриці, Ціріпат спіральний (Cirrhipathes spiralis (Linnaeus, 1758) – 5-10-метрові спіралі, тощо. Антипатарії є справжніми довгожителями, зокрема вік окремих колоній із роду Лейопат (Leiopathes Gray, 1892) оцінюють у 4200 років!

Мозковики-Диплорї (Diploria) прорізані звивистими канавками і схожі на людський мозок. Джерело ілюстрації: http://www.cspg.org

Однак, основну масу коралового рифу становлять тверді корали Склеротинії (Scleractinia Bourne, 1900), які утворюють потужні вапнякові скелети. Склеротинії мають найрізноманітніші форми – від масивних Мозковиків-Диплорій (Diploria Milne-Edwards and Haime, 1848), до листуватих Турбінарій (Turbinaria Oken, 1815), гіллястих Акропор (Acropora Oken, 1815) та багатьох інших. Усі вони оселяються на добре освітленому мілководді, оскільки залежать від енергії Сонця – у їх тканинах живуть мікроскопічні водорості Симбіодиніуми (Symbiodinium Freudenthal,1962), які фотосинтезують і забезпечують коралів дармовою їжею.

Найближче до поверхні води розміщуються корали-мозковики – вони завжди оселяються на вершині рифу, адже їм потрібне яскраве світло, а куляста форма оберігає їх від руйнівних хвиль прибою. Свою назву вони отримали за схожість скелету колонії із людським мозком – вона вкрита звивистими канавками, у яких заховані щупальця корала. Вдень щупальця і самі коралові поліпи ховаються у скелеті, а з приходом сутінок – вони висовуються аби харчуватися дрібними рачками, котрі необачно пропливають над ними. Колонії деяких коралів-мозковиків, як от у Диплорій, забарвлені у яскраво-жовтий колір, хоча є й бліді та зеленкуваті. Мозковики, як і Антипарії, є довгожителями, їх вік може сягати 900 років, а колонія за цей час розростається до 2-х метрів у діаметрі.

Листкуваті Турбінарії (не плутайте із бурими водоростями Турбінаріями – авт.) мають зеленкувате забарвлення, яке зумовлене величезною кількістю Симбіодиніумів у тканинах поліпів. Саме тому ці корали зростають на добре освітлених ділянках рифу, ближче до поверхні моря. Їх часто можна надибати поруч із мозковиками.

Хитросплетіння гіллястого корала Акропори оленерогої (Acropora cervicornis Lamarck, 1816). Джерело ілюстрації: http://wikipedia.org

Незліченні Акропори оселяються по усьому рифу, куди проникає світло. Вони утворюють химерно сплетені гіллясті колонії, як от Акропора оленерога (Acropora cervicornis Lamarck, 1816), чи пласке гілля Акропори лопатевої (Acropora palmata (Lamarck, 1816), або ж “галузистий ліс” із колоній Акропори великої (Acropora grandis (Brook, 1892), тощо. Акропори яскраво розфарбовані в усі відтінки лілового аж до пурпурового.

Говорити про корали і їх красу можна ще багато. “Станіславівський натураліст” уже писав, і будьте певні, ще неодноразово повертатиметься до цієї плідної теми, бо те багатство життя, що існує на рифах варте затраченого Вами часу на читання – “Час відкривати світ!”

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

6 Comments

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

31 − = 29