КОРАЛОВІ РИФИ: ФРАҐМЕНТАЦІЯ СЕРЕДОВИЩА І РІСТ БІОРІЗНОМАНІТТЯ

Кораловий риф на мілководді острова Папуа Нової Ґвінеї. Джерело ілюстрації: http://environment.nationalgeographic.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Парадоксально, але фраґментація середовища життя диких видів, спричинена людською діяльністю, окрім негативного, має ще й позитивний аспект – спричинює зростання біорізноманіття! Здавалось би, – нонсенс, однак, експерименти проведені австралійськими морськими біологами на коралових рифах, переконують у протилежному…

На здоровому рифі снують туди-сюди міріади яскравих риб як ось ці електрично-сині Хроніси. Джерело ілюстрації: http://photo.loisirs.free.fr

У середовищі більшості вчених-екологів, а також громадських екологічних рухів побутує давно уставлена думка, що фраґментація середовища має виключно негативний вплив на живі орґанізми та їх різноманіття, незалежно від того чи причиною цього є який природний чинник, чи людське втручання. Ясна річ, що розпад великих екосистем на дрібні осередки веде до втрати середовища існування, а відповідно й до зменшення як чисельності видів, так і їх багатства. Однак, тут криється питання про можливість природного відновлення тих самих екосистем після припинення дії негативного чинника. І власне, де та межа, коли фраґментація веде до зникнення видів?…

У науковій, як зрештою, і в популярній літературі часто мовиться про різке скорочення як чисельності, так і видового багатства коралових риб, спричиненого різними факторами порушень на кораловому рифі. Однак, австралійські морські біологи, на сторінках журналу “Екологія” (“Ecology”), експериментально доводять, що фраґментація, на відміну від цілковитої руйнації, не тільки не призводить до зникнення риб, а й сприяє підвищенню їх чисельності та різноманіття. Суть їхнього експерименту полягала у побудові рукотвірних моделей коралових рифів у природних умовах, а не в лабораторії, з подальшим нанесенням їм ушкоджень, які імітують руйнацію різними факторами, на кшталт, циклону чи подібного чинника…

Зруйнований цунамі 2009-го року риф на Американському Самоа. Джерело ілюстрації: http://thewe.cc

Із каміння та уламків мертвих коралів, у теплих тропічних водах затоки Кімбе, що на острові Папуа Нова Ґвінея, дослідники звели кістяки 30-ти модельних рифів за розмірами та просторовою структурою схожих один на інший. Відтак розмістили на їх поверхні колонії живих коралових поліпів – Акропори майже-голої (Acropora subglabra (Brook, 1891), а через кілька днів заселили їх Рибами-клоунами жовтохвостими (Chrysiptera parasema (Fowler, 1918). На кожен “риф” було поселено по 20 рибин, які, до слова, дуже тісно пов’язані із колоніями гіллястих коралів – кожна зграйка риб обирає собі окрему колонію і веде осілий спосіб життя – не відпливає від неї більше, ніж на метр-два… Саме з цієї причини й було обрано даний вид Риб-клоунів. Буквально за кілька днів на рукотвірні коралові “рифи” оселилися й інші види риб, так звані, “поселенці” після чого науковці розпочали чотиримісячний експеримент.

Корал Акропора майже-гола (Acropora subglabra (Brook, 1891) та Риби-клоуни жовтохвості (Chrysiptera parasema (Fowler, 1918). Джерело ілюстрації: http://www.esajournals.org

Усі модельні “рифи” розділи на чотири групи: контроль, фраґментовані, зруйновані та комбіновані. Вчені, забираючи із “рифу” певну кількість колоній коралів, імітували наслідки руйнації штормом чи загибеллю коралів за нез’ясованих причин. Зрозуміло, що на контрольних “рифах” жодних сторонніх втручань не проводилось – за ними лише спостерігали і обліковували риб. У другій групі “рифи” були фраґментовані на три частини; у третій – забиралось близько 75% колоній коралів імітуючи руйнацію. А у комбінованій групі вчені мало того, що забрали 75% коралових колоній, так ще й ті, що залишились, розділили на три частини, як при фраґментації.

Результати не забарились. Риби покинули зруйновані “рифи”, які в порівнянні із контролем виглядали дуже і дуже сумно – тут практично не залишилось постійних риб, і нові з них сюди не приходили. То ж моделювання руйнації рифу і втрати середовища існування дуже драматично відбилося на його мешканцях… Кардинально інша ситуація була на фраґментованих рифах – тут, впродовж 16-ти тижнів експерименту, не тільки не відбулось втрат уже наявних риб, а й оселились нові! Кількість і різноманіття риб зросли. Вчені припускають, що фраґментація рифу призводить до ослаблення внутрішньо- та міжвидової конкуренцій, що сприяє росту видового багатства та біорізноманіття. На превеликий подив вчених, четверта група “рифів” – комбіновані – показала незвичайні результати – при дії зразу двох чинників: руйнації і фраґментації рифу, біорізноманіття та багатство видів риб знижується на половину, у порівнянні із контролем, але значно вище, ніж при руйнації рифу…

Фраґментований кораловий риф. Джерело ілюстрації: http://photo.loisirs.free.fr

Вчені також виявили, що позитивний ефект фраґментації коралового рифу найвищий впродовж перших 6-ти тижнів, згодом згасаючи, а от негативний ефект руйнації середовища життя коралових риб, навпаки зростав впродовж всього періоду експерименту. Більше того цей позитивний ефект у понад чотири рази перевищував негативний ефект від руйнації.

У підсумку, морські біологи пропонують заходи щодо відновлення ушкоджених чи загиблих коралових рифів шляхом побудови штучних фраґментів та заселення їх рибами. Це дасть змогу цілком відновитись рифові у майбутньому.

Від себе додам, що природа має куди більші ресурси до самовідновлення, ніж то ми собі уявляємо. І якщо говорити лише про коралові рифи, то яскравим прикладом цього відновлення є атол Бікіні, де через півстоліття після випробовувань термоядерної зброї, екосистеми рифу цілком відновились природнім шляхом. Але дослідження, здійснені австралійськими науковцями, є необхідні для розуміння суті природних процесів і можливостей біосфери – нашого спільного дому.

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 7 =