Однією із дивовижних тварин манґрових тропічних лісів є риба, відома за назвою мулистий стрибун – це земноводна істота, яка замешкала і воду і суходіл. Вона здатна дихати як повітрям, так розчиненим у воді киснем. Може вільно плавати у воді, і з легкістю повзати й стрибати по суходолі, коренях й стовбурах мнаґрів…
Великий еволюційний сенс усілякої рябкуватості забарвленні тіла тварин полягає у тому, що вона дає можливість прожити довше і дати більше потомства. Природний добір постійно відсіює тих, хто менш пристосований до середовища існування і гірше маскується. І якщо у макроеволюційному контексті це цілком зрозуміло, то питання про клітинні і молекулярні механізми формування смуг, плям і цяток, залишається досі відкритим.
Якось, грудневого недільного ранку, я завітав на станіславівський зоологічний ринок, і до своєї втіхи, виявив у одному із численних акваріумів невеличких прозорих риб Криптоптерусів. З-поміж акваріумних хобістів ці риби знані за назвою шкляні соми або соми-примари. То й не дивно, адже мініатюрні тіла цих риб є цілковито прозорими, наче шкло. Ці, направду, габітуально харизматичні риби, на жаль, ще не здобули широкого розповсюдження у любительських акваріумах. Чому так, і як еволюція витворила таке чудо природи? Про це далі.
З часу існування древнього велетенського материка Ґондвани проминуло уже понад 100 мільйоноліть. За цей час на Землі трапились глобальні потрясіння, які змінили обличчя планети: астероїдний дощ поклав кінець динозаврам, птахи і ссавці пережили еру свого найдужчого розквіту, льодовикові періоди зрушили затишний уклад життя, біосфера породила людину… Але, схоже, що цього абсолютно не відчули мешканці глибоких підземель по обидві сторони Індійського океану…
“Політика – найкращі ліки проти пам’яті
і на добре, і на зле”
Нікколо Макіавеллі
Острів Зміїний став відомим та навіть популярним завдяки політичним обставинам. І в політичних пристрастях розмежування виключних економічних зон загубилась його унікальність з точки зору геологічної та біологічної. По-перше, це єдиний скелястий острів на Чорному морі, якщо не брати до уваги численних дрібних скель, що випинаються з води під самим берегом Криму та Туреччини: все інше – це просто відокремлені від суходолу наносні піщано-мулові коси, такі як Тендра та Джарилгач. По-друге, це найвіддаленіший від берегів острів Чорного моря і України: найближчий берег (дельта Дунаю) знаходиться за 37,5 кілометри на захід. По-третє, на просторі північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ: акваторія, відокремлена лінією, що проходить від точки впадіння в море Георгіївського гирла Дунаю до мису Тарханкут) підводні околиці Зміїного – єдине місце, де можна зустріти скелястий підводний ландшафт. Дно решти ПЗЧМ – це пласка піщана або мулиста рівнина, і вже це одне робить околиці острова унікальним біотопом.
Вперше, цю незвичайну глибоководну рибу, широкому загалу продемонстрували зовсім недавно – в 2004-му році. Саме тоді вченим вдалось зробити її фотознімки у природньому середовищі, які одразу ж зчинили фурор і відкрили невідомі раніше факти про неї. До цього часу, а вперше Макропіну малороту (Macropinna microstoma Chapman, 1939) – така її наукова назва – було описано у 1939-му році, нею цікавились лише зоологи, особливо її велетенськими очима…
Коли у 1940-му році японці будували греблю гідроелектростанції на озері Тазава-ко їх найменше цікавила доля форелі, яка населяла цю водойму, адже у розпалі була Друга Світова Війна, Японія активно захоплювала нові території, і країна потребувала енергії та металу. Війну було програно і у той же час зникла й форель із озера. Минуло 70 років і учені з подивом виявили “вимерлу” форель, от лише в іншому місці…
На теплих мілководдях коралових морів Індійського й Тихого океанів, між густих щупалець актиній – морських анемон, снують туди-сюди жваві й строкаті риби-клоуни – Амфіприони (Amphiprion Bloch & Schneider, 1801). Ці дивовижні рибки сміло мешкають там, де інші знаходять своє останнє пристанище – у смертоносних обіймах щупалець актиній.
Яка ж то атракція, скажу я Вам, спостерігати різнобарв’я малавійських цихлід у акваріумі! Натхнення для чинного допису надав мені візит до одного мого доброго колєґи, зрештою, такого ж натураліста, як і я. У нього чималий акваріум, населений неймовірної краси рибами з озера Малаві. Це настільки відверто колоровані риби – усіх відтінків від майже сірого, до блакитного, і аж до яскраво-помаранчевого, вертикально і поздовжньо посмуговані, що у мене аж запаморочилось в голові… Чудово декорований шматками алябастру із Вовчинецьких Гір, химерно закрученими корчами, вийнятими із Бистриці і лаконічними кущиками ехінодорусів, малавійський акваріум справив на мене незабутнє враження.
“Станіславівський натураліст” продовжує підбивати підсумки 2009 року і сьогодні піде мова про нові види риб відкриті впродовж цього року. Аналіз публікацій у провідних світових іхтіологічних та зоологічних журналах показав, що клас риб поповнився 289-а видами (джерело: http://www.worldfish.de/sci2009.htm), 33-а родами і підродами та 1-єю підродиною! Звичайно, наш журнал не може провести огляд усіх нововідкритих видів, а багато з них ідентифіковані лише на ґенетичному рівні, тоді як на морфологічному не відрізняються один від іншого. Ми вирішили навести всього кілька прикладів з цього велетенського числа нових видів риб.