МОРСЬКА ОСА

Андрій М. ЗАМОРОКА

Австралійська весна саме у розпалі – жовтень південної півкулі Землі відповідає квітню північної – близькість літа і початок курортного сезону манить тисячі туристів на узбережжя океану, тим паче у тропічному Квінсленді. Одначе, не одних їх приваблює узбережжя – сюди також линуть, щоправда, не із суші, а з океану, смертельно отруйні медузи Морські оси– справжнісінька напасть для любителів похлюпатися у теплому морі.

Морська оса, або ж більш академічно – Кубомедуза Флекера (Chironex fleckeri Southcott, 1956), здобула собі прикрої слави через потужну отруту, яка міститься у жалких клітинах-нематоцистах на її довгих, кількаметрових щупальцях. При контакті з ними людина отримує сильні опіки, а при значній дозі може наступити смерть. Найбільша небезпека полягає в тому, що отрута Морської оси має паралітичну дію, вражаючи центральну нервову систему та спричинюючи зупинку серцебиття і дихання. Отрута діє надзвичайно швидко – впродовж 3-4-х хвилин, то ж, якщо нещастя спіткало людину далеко від берега, то летальний кінець справи, майже неминучий, і не через отруту, а через утоплення… Справа в тому, що постраждалий може втратити свідомість і просто потонути. Але мушу зразу заспокоїти, у рік реєструється не більше одного смертельного випадку від жалких щупалець Морської оси, а от опіки отримують десятки і навіть сотні необережних любителів купання.

Морські оси є найбільшими з усіх Кубомедуз (Cubozoa Werner, 1975) – їх купол досягає розмірів баскетбольного м’яча. Вони блідо-блакитного кольору і практично прозорі. Остання обставина створює додаткову небезпеку для плавців, оскільки медузи практично не видно у воді. У медуз по чотири пучка з 15 щупалець, що тягнуться від кожного з чотирьох кутів купола. Коли медуза пливе, щупальця скорочуються, досягаючи довжини 15 см і товщини 5 мм, під час полювання щупальця видовжуються до 3-х метрів. Вони вкриті безліччю жалких клітин-нематоцистів, котрі містять смертельно небезпечну отруту. Нематоцисти реагують на дотик, який чинить тиск на них, а також дію хімічних сигналів білкової природи, простіше кажучи смак жертви.

Окрім тактильних і смакових відчуттів, у Морських ос є ще й візуальні – вони мають 24 ока! Вчені сперечаються чи можуть ці медузи бачити, адже їх нервова система надзвичайно примітивна і являє собою розкидані по усьому орґанізмі поодинокі нервові клітини… Одні вважають, що “очі” Морської оси здатні формувати зображення, але як це зображення обробляється взагалі невідомо, тоді як інші стверджують, що медуза здатна розрізняти лише світло і темряву, бо власне отриману інформацію нічим обробити – мозок відсутній – навіть у найпримітивніших червів він у наявності (хоча, й дуже простий – авт.)

Харчуються Морські оси креветками і дрібною рибою. Вони плавають у відкритому морі, розпустивши щупальця, у необачну жертву, яка, випадково доторкнувшись до них, зразу ж встромлюються нематоцисти, котрі закінчуються гачечками – своєрідні гарпуни – і вводять отруту. Якщо б жертва не загинула від неї, а продовжила пручатися, то вона б пообривала щупальця медузі, прирікши останню на швидку загибель. Саме тому у Морської оси така потужна отрута – вона криє у собі велику еволюційну доцільність. Одначе, ці медузи, будучи хижаками, самі слугують здобиччю для морських черепах – це чи не єдині істоти, які нечутливі до отрути Морської оси…

З’ява медуз лише влітку також має своє пояснення. Адже те, що ми звикли називати “медузою” – це лише невеличка частинка орґанізму, від якого вона відокремилась… Медузи є клонами поліпу, на якому вони утворилися. Восени (у нас в Європі у той час весна – авт.) медузи відкладають яйця, з яких виходять личинки-планули. Вони, недовго поплававши, прикріплюються до морського дна у еструаріях і починають рости у поліп, на кшталт, гідри, коралу чи морської анемони, який впродовж усієї зими харчується ловлячи дрібних рачок та риб. Коли поліп виростає, він має вигляд нанизаних одна на іншу та перевернених догори дриґом медуз. Дозріваючи, вони, одна за одною, відриваються і подаються у вільне плавання по морях Північної Австралії та Південно-Східної Азії, нагадуючи жителям суходолу про свої отруйні щупальця…

Але ж як дати собі раду, коли спіткала така біда, як вжалення Морською осою? Ясна річ, що більшість випадків контакту з цією твариною завершуються опіками, які, попри те, є нестерпно болючими. У рекомендаціях рятувальних служб наголошується, що місце опіку слід обробити оцтом, аналогічно які і у випадку враження Португальським корабликом. Оцет нейтралізує нематоцисти та отруту, тільки після цього можна відірвати, присталі до шкіри, щупальця медузи. В жодному разі не рекомендується накладати на уражену ділянку пов’язку, оскільки це спричинить додаткове вивільнення отрути застряглими у шкірі нематоцистами і погіршення стану здоров’я пацієнта. Після першої допомоги слід доправити постраждалого до найближчого шпиталю, де йому введуть протиотрутну сироватку і здійснять належний огляд.

Влада Австралії вирішила, що біді запобігти легше, а ніж раз-по-раз марнувати зусилля і фінанси на одну й ту саму проблему, тому у курортних зонах були встановлені загороджувальні тенета, котрі не дають можливості Морським осам проникати у місця відпочинку та купання. А на пляжах встановлюють особливі попереджувальні знаки про можливість небезпечного контакту із цими морськими істотами…