КОРАЛИ І ВСЕСВІТНІЙ ПОТОП

Коралові рифи у водах острова Таїті. Джерело ілюстрації: http://media.photobucket.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Не так давно, “Станіславівський натураліст” опублікував статтю: “Чи виживуть коралові рифи?“, назва якої говорить сама за себе – світова громадськість стурбована випадками загибелі коралових рифів. Однак, у самій статті йшлося про факти, які зрідка потрапляють у поле зору пересічного мешканця планети, й “акуратно” упускаються активістами різноманітних “зелених” рухів – це відсутність загрози існуванню кораловим рифам. Ще одним вагомим підтвердженням цього стала нинішня стаття у міжнародному науковому журналі “Природа” (“Nature”).

Суть дослідження опублікованого у “Природі” полягає у вивченні морських осадових нашарувань на коралових рифах острова Таїті, що у Тихому океані, у часи бьолінґського потепління. Про це короткочасне потепління наприкінці останнього льодовикового періоду відомо лише вузькому колу фахівців ґеологів. Тривало воно дуже короткий час – лише близько 350-400 років і відбулось у період між 14650-14310 років тому. Із сучасної точки зору – це було катастрофічне потепління, коли температура за кілька десятиліть зросла майже на 15°С, рівень моря піднявся приблизно на 20-50 м, а ліси у Європі міґрували до 41-ї паралелі північної широти. Бьолінґське потепління так само раптово завершилось, як і розпочалось – льодовиковий період знову повернувся… За цей короткий час розтопились величезні масиви льодовикових щитів і в океан вивільнились сотні мільйонів тон прісної води. Цю подію вчені називають “імпульсом талої води”, який різко опріснив океани – це був, фактично, “всесвітній потоп”…

Мілководний корал Монтипора рівногорбочкова глибше 5-ти метрів практично не трапляється. Джерело ілюстрації: http://en.wikipedia.org

Вибір острова Таїті у якості території досліджень був не випадковим, адже видобуті місцеві зразки коралів віком у кілька тисяч років можна датувати з точністю до 30-ти років (за співвідношенням ізотопів урану і торію), сам острів знаходиться поблизу екватора – віддалений і від сучасних, і від древніх льодовиків, а рівень океану на такій відстані від місця танення льодовиків завжди є врівноваженим як за хімізмом, так і фізикою води. З метою з’ясування процесів, що відбувались у Бьолінґський час (до слова, назва походить від данійського озера Бьолінґ, звідки вперше були описані тогочасні осадові відклади – авт.), науковці здійснили низку бурінь морського дна на схилах острова.

Найдавніші залишки коралів – грубі гіллясті скелети різних видів Поцілопор (Pocillopora Lamark, 1816) віком 15,74 тисячі років, вчені віднайшли у кернах з глибини 117 м нижче сучасного рівня моря. Інші корали – масивних листкуватих Монтипор (Montipora Blainville, 1830) датовані 15,31 тисяч років тому, – знайдений у відкладах на глибині 114 м нижче сучасного рівня океану. Ці знахідки є знаковими, адже види обох родів утворюють стабільні угруповання і мешкають на мілководдях – грубогіллясті Поцілопори не глибше 10 м, а масивні Монтипори – на глибині 5 м, тобто тогочасний рівень моря знаходився приблизно на 105-110 м нижче сучасного. Відповідно, вчені визначили ці корали індикаторами рівня моря і надалі прослідковували їх розміщення у бурових кернах. Найпізніші знахідки цих коралів на даній глибині датовані віком 14,5 тис. років – це початок дії “імпульсу талої води”.

Грубогілкові корали Поцілопори зростають на коралових рифах від поверхні до глибини 10 м. Джерело ілюстрації: http://www.arkive.org

Пізніше – 14,3 тис. років тому – грубогіллясті Поцілопори знайдено на глибині 88 мнижче сучасного рівня океану, тобто рівень давнього моря зріс більш як на 20 млише за 200 років! Вчені дискутують, що розмах зміни рівня океану, впродовж бьолінґського потепління, у різних точках бурінь на Таїті склав від 12-ти до 22-ох метрів. Вони приймають середнє значення підняття рівня океану на 16-18 м за час приблизно 300-350 років. Таким чином, швидкість підняття моря становила 40-46 мм щорічно – у 30 разів вища, ніж сьогоднішня, що складає 1,5 мм в рік… Однак, дослідники зазначають, що показник зростання рівня океану на 46 мм у рік – мінімальне із можливих значень, цілком ймовірно, що цей процес відбувався значно швидше. Відповідно, разом з тим протікали й кардинальні зміни у структурі рифів – грубогіллясті Поцілопори, масивні Монтипори та масивні Порити (Porites Link, 1807), що потребують яскравого світла, переселились з попередніх місць, які виявились затопленими, на новоутворені мілководдя, а їм на зміну прийшли тонкогіллясті Порити, які у меншій мірі залежать від світла і добре зростають при слабкому освітленні. Таким чином, вчені виявили високу пластичність коралових екосистем до коливань рівня моря – при його піднятті фактично ціла екосистема “міґрує” на мілководдя, а при опусканні – на глибоководдя…

Екстраполюючи результати досліджень з Таїті на нинішнє Глобальне потепління, можна однозначно констатувати, що кораловим рифам незначне коливання рівня океану та його мінімальне опріснення не несуть жодної загрози. Тож світова спільнота може спати спокійно…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

4 Comments

  1. Артуро
    Травень 4, 2012
    Reply

    Деінде пропущені проміжки між словами. Виправте будь-ласка.

  2. Травень 4, 2012
    Reply

    Дійсно. Дякую, пане Артуро, виправив. Дивно, адже в ориґіналі тих помилок немає, очевидно збій відображення тексту виник при публікації…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

− 6 = 3