ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ І ЖИТТЯ ТВАРИН

Щорічно яскравість нічних вогнів на Зеслі зростає на 6%. Джерело ілюстрації: http://blogs.esa.int

Андрій М. ЗАМОРОКА

Забруднення буває різним, хоча ми усі звикли нарікати на хімічне зараження середовища викидами заводів, фабрик, автотранспорту, отрутохімікатами, мінеральними добривами тощо, одначе, воно буває ще й звукове, електромаґнітне і навіть світлове… От саме про останнє маю намір і розповісти.

Здавалося б, кому може зашкодити штучне освітлення вулиць і парків – воно ж не вбиває і не калічить? Начебто, навпаки – приємно прошпацирувати парком у надвечір’ї, коли палають вогнями ліхтарі… Вчені підрахували, що штучна освітленість на планеті щорічно зростає приблизно на 6%, а це скорочує природне неосвітлене середовище існування живих істот. Воно, наче айзберґ, – має величезний прихований вплив на екосистеми, спричинюючи радикальні зміни в них.

Яскраві вогні міста приваблюють безліч нічних тварин, порушуючи їх природні життєві цикли, поведінку і взаємини з іншими істотами. Джерело ілюстрації: http://optics.org

Найбільшого впливу зазнають тварини, адже вони є мобільними і негайно реагують на найменші зміни. Дія штучного освітлення впливає на поведінку тварин, наприклад, багато нічних комах орієнтуються на світло зірок і місяця, особливо його фаз, які є сигналом до початку розмноження, прямуючи у місця скупчення свого виду, ці комахи знаходять собі статевого партнера. Інше явище – біолюмінесценція є важливим у спілкуванні між комахами одного виду, наприклад, самці світляків знаходять самок за світловими сиґналами. І певна річ, це є пошук їжі та уникнення хижаків. Одначе, саме на ці поведінкові реакції штучне освітлення має найбільший вплив, порушуючи природний плин життя тварин – яскраві вогні великих міст сприймаються, наприклад, нічними метеликами, за світло місяця у повні. Вони летять до нього, де, певна річ, знаходять собі пару, але виникає проблема – після спарювання самка немає де відкласти яйця, бо абсолютна більшість кормових рослин у містах не зростає, тому потомство приречене на загибель ще до свого народження…

У дикій природі нічні тварини орієнтуються у просторі завдяки світлу зірок і місяця. Джерело ілюстрації: http://www.googleplussuomi.com

Добові цикли – зміна дня і ночі, місячні цикли – зміна фаз місяця, та річні цикли – зміна пір року і тривалості світлового дня, мають величезне значення у фізіології тварин. У першу чергу це виражається у гормональному балансі: довший світловий день чи настання певної фази місця – це сигнали до початку розмноження; коротший – час готуватись до зимового анабіозу, чи нагулу жирів. Усі ці фізіологічні процеси кардинально порушуються у тварин, що замешкали міста, адже яскраво освітлені вулиці створюють ілюзію і довшого світлового дня і місяця в повні. Відповідно, тварини реагують дуже неоднозначно, часто-густо, проявляючи поведінкові реакції не притаманні для тієї чи іншої пори року…

Місяць та його фази відіграють важливу роль у життєвих циклах нічних тварин. Джерело ілюстрації: http://www.googleplussuomi.com

І напевне, найбільший вплив штучне освітлення має на взаємодію між видами. Як? Гадаю, найліпше буде проілюструвати це прикладом із життя. У червні 2010-го року, “Станіславівський натураліст” приєднався до експедиції Карпатського національного парку. Так от, щовечора у Женецькому науковому віддленні національного парку сторож вмикав ліхтар, який освітлював територію. На цей ліхтар, звідусіль, злітались нічні метелики, жуки, веснянки, одноденки і ще безліч усіляких комах. І щовечора під ліхтар приходила величезна Ропуха сіра (Bufo bufo (Linnaeus, 1758), яка поїдала комах, що падали долів, засліплені ліхтарем. Тут же, на кущах, самка Павука-хрестовика (Araneus diadematus Clerck, 1757) розставила свої тенета, куди безнастанно втрапляли комахи. Як бачте, у обох видів тварин, завдяки штучному світлу, відпала будь-яка потреба у полюванні і пошуці їжі. У той же час у приваблених світлом комах шанс на виживання і успішне розмноження значно знижуються, оскільки ймовірність бути з’їденими хижаками зростає у багато разів…

Нічні комахи злітаються на яскраве світло, дезорієнтовані падають на ґрунт, де їх очікують хижаки. Джерело ілюстрації: http://saypeople.com

Але ж як довести експериментально вплив штучного освітлення на життя тварин? І тим більше екосистемні зміни спричинені ним? Спроба дати відповідь на ці запитання зроблена у недавньому дослідженні, опублікованому цьогоріч у науковому журналі “Біологічні Записки” (“Biological Letters”). Троє ентомологів з Великої Британії поставили польовий експеримент із впливу штучного освітлення вулиць на зміни у структурі угруповань наземних тварин (дослідження можна завантажити тут). Суть цього експерименту проста: вони розставили ґрунтові пастки (закопана банка зі спиртом – авт.) безпосередньо під освітленою зоною вуличних ліхтарів, та контрольну у тіні між ліхтарями. Для достовірності пастки спорожнювались двічі на добу: перед заходом сонця і перед його сходом, що дало можливість чітко розділити денну і нічну активність ґрунтових тварин і визначити вплив на них штучного освітлення.

В результаті досліджень виявилось, що структура угруповань ґрунтових тварин на освітленій і неосвітленій частинах вулиці разюче відрізняються. Світло спричинює перебудову угруповань наземних безхребетних таким чином, що домінуючими групами стають Сінокосці (Opiliones Sundevall, 1833), Жуки-туруни (Carabidae Latreille, 1802), Мурахи (Formicidae Latreille, 1809), Мокриці (Isopoda Latreille, 1817) та Амфіподи (Amphipoda Latreille, 1816). Понад те, виявилось, що тварини, приваблені нічним освітленням, залишаються тут і впродовж дня, а не розбігаються, як то вважалось раніше. А коли вчені проаналізували харчові вподобання “світлових” угруповань ґрунтових тварин, то виявили, що тут значно вища участь хижаків та падальників, ніж на неосвітлених ділянках. Останнє дуже добре узгоджується із прикладом наведеним мною стосовно ропухи у Карпатському національному парку.

Одначе, незважаючи на такі кардинальні зміни у житті й угрупованнях тварин, ми не можемо відмовитись від вуличного освітлення у містах, хоча би з міркувань безпеки. Але вихід є – це впровадження ламп із дуже обмеженим спектром випромінювання, які не будуть приваблювати тварин і не змінюватимуть орґанізації екосистем, навіть у містах…

admin Written by:

3 Comments

  1. Листопад 22, 2012
    Reply

    А чому вчені ще й досі відкидають господарську діяльність людини, як своєрідний фактор еволюції. Звідки таке бажання повернути природу у час коли люди жили у печерах? Чому ж тоді не виникає бажання повернути Землю у період в 4 млрд. років тому??
    Треба визнати чесно, що людина – це наймогутніша тварина на Землі. І відповідно вона має право змінювати природу на свій смак.

  2. Грудень 2, 2012
    Reply

    Пане Володимире, людина сама, історично, стала фактором еволюції, то найпевніше видно на результатах селекції – виведено безліч порід тварин і сортів рослин. Цей фактор Дарвін назвав штучним добором. Одначе, людську діяльність, чи то пак її наслідки, можна розглядати уже не як штучний добір, а власне як природний, оскільки безпосереднє втручання людини у хід еволюції відсутнє. То є одна сторона медалі. Інша ж полягає в тому, що людські зміни у навколишньому середовищі є настільки глобальними, що попередня структура біосфери руйнується з одночасним виникненням іншої – зміненої людиною. Цю біосферу Вернадський назвав ноосферою.

    Питання в іншому – що буде, коли стара біосфера зникне? Як тоді зміниться людське життя і сама цивілізація? Адже усе нове і незрозуміле, щонайменше, насторожує, а здебільшого лякає.

    Зрештою, людина не єдиний вид на Землі, що активно змінює середовище. Усі соціальні істоти цим займаються, наприклад, мурахи чи терміти. Їх активність рівноцінна людській і за масовістю, і за глобальністю, і за наслідками трансформації. Тому, виглядає так, що зміна біосфери соціумом є законом еволюції, а не примхою самого соціуму…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

70 − 61 =