ШУМ ДВИГУНІВ ЗМІНЮЄ ЕВОЛЮЦІЮ

Рух автомобілів створює шумове забруднення у містах та вздовж автотрас, яке впливає живих істот. Джерело ілюстрації: http://www.freefoto.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Людський вплив на довколишнє середовище має найрізноманітніші прояви: від нещадної експлуатації, до, здавалось би, безневинного вуличного освітлення. Нещодавно, “Станіславівський натураліст” уже розповідав про вплив нічних вогнів міста, які зумовлюють кардинальні перебудови в угрупованнях тварин – вищих рівнів екосистеми, спричинюючи домінування хижацтва та некрофагії. Сьогодні ж, розповім Вам про вплив шумового забруднення на тварин, яке, як виявилось, здатне змінити навіть хід еволюції…


Дуже багато тварин здатні до активного спілкування між собою за допомогою звукових сигналів. Від цього залежить успішність виживання окремих особин, популяцій та видів в цілому. Наприклад, самці птахів гучно співають принаджуючи самок та оповіщаючи інших про те, що територія для гніздівлі уже зайнята. Приблизно так само поводяться і жаби у ставку. Їхні співи-райкання розповсюджуються на кілометри довкола. Одначе, у містах та обабіч активних автомобільних трас їх голоси глушаться шумом двигунів автотранспорту, прирікаючи тварин на безуспішне марнування зусиль. Але, як завше, еволюція знайшла вихід із, здавалось би, патової ситуації…

Шум від двигунів автотранспорту глушить голоси тварин. Джерело ілюстрації: http://terrancecharlesюcom

За звичай, тварини покидають зони шуму та неспокою й перебираються у більш тихі, але так відбувається не завжди – часто, вони залишаються у насиджених місцях і з плином часу та поколінь у них виробляються пристосування до шуму. Так, у міських птахів і жаб було виявлено підвищення гучності голосів і зміщення їх у діапазон високих частот, у порівнянні із їх родичами у природних екосистемах!

Окрім хребетних, активна звукова сиґналізація притаманна і для багатьох безхребетних тварин, наприклад, коників, чиє цвіркотіння переповнює теплі літні вечори. Саме на цих стрибучих створіннях і провели своє дослідження німецькі зоологи, опублікувавши отримані результати у останньому номері журналу “Функціональна Екологія” (“Functional Ecology”). Для дослідження, вони відібрали 188 самців широко розповсюдженого у Європі виду – Кобилки двокрапкової (Chorthippus biguttulus (Linnaeus, 1758). Половину з них відловлено вздовж автотрас, а іншу – далеко від останніх, у місцях, де відсутній постійний шум двигунів автотранспорту.

Кобилка двокрапкова - об'єкт досліджень зоологів. Джерело ілюстрації: http://fotoblog.in

В результаті, науковці виявили, що самці Кобилки двокрапкової, які мешкають вздовж шосе, цвіркотять на вищих частотах, ніж їх родичі у контролі. Різниця між гучністю цвіркотіння самців Кобилки двокрапкової у придорожніх та безшумних умовах склала 300 Гц (1 Герц = 1 коливання в секунду – авт.). Так у контрольних (тихих – авт.) умовах самці цвіркотять із середньою частотою 7319±74 Гц, а вздовж шосе – 7622±81 Гц. Причому, “спів” окремих “придорожніх” самців іноді сягає 12000 Гц. Слід зауважити, що самки, за нормальних умов, здатні сприймати частоту звуку в межах 4-8 кГц, то ж декотрі самці явно виходять за діапазон відчуття, звичайно, якщо перші також не збільшили поріг чутливості…

Шум автотрас змусив самців Кобилки двокрапкової до гучнішого цвіркотіння у траві. Джерело ілюстрації: http://fotoblog.in

Чому саме так? Справа в тому, що звук на вищих частотах менше глушиться фоновими шумами, у цьому випадку – шумом автотранспорту. Самці Кобилки двокрапкової, котрі здатні до видавання більш гучніших звуків в умовах надмірного шуму, мають більші шанси привабити самку та дати потомство, відтак ці особливості закріплюються у наступних поколіннях. Щоправда, науковці вагаються у визначенні того, який саме з механізмів – ґенетичний чи епіґенетичний, – задіяний в успадкуванні здатності до гучнішого цвіркотіння.

Понад те, виявляється, що самці із популяцій вздовж нових шосе цвіркотять з такою ж гучністю, що й самці із тихих умов середовища. У той же час, вздовж шосе, які експлуатуються десятиліттями Кобилки двокрапкові цвіркотять із достовірно вищою гучністю. Загалом, виглядає так, що шумове забруднення середовища існування живих істот є не гіршим еволюційним фактором чи рушієм природного добору, породжуючи новий виток еволюції, яка відбувається у нас на очах.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

2 Comments

  1. Листопад 27, 2012
    Reply

    Цікава розповідь. Для мене це нова інформація.

  2. Грудень 2, 2012
    Reply

    Пане Sehrg, шум як еволюційний фактор, ніколи ґрунтовно не розглядався, бо яскравих прикладів такої еволюції не було. Лише останні півстоліття чи ледь більше такий вплив почали виявляти і фіксувати зміни у наступних поколіннях тварин… Щоправда, тут дуже хитка твердь…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

51 + = 61