ЯЛИНКА: ЖИВА ЧИ ШТУЧНА?

Андрій М. ЗАМОРОКА

Ось-ось розпочнуться новорічно-різдвяні свята, тяглістю, за українською традицією, майже два місяці – від Миколая до Стрітеня. І невід’ємним атрибутом цих празникувань є зелене деревце ялини, у Карпатах – ялиці, а на більшості теренів України – сосни. Громадські екологи, як завше, закликають віддати перевагу штучним красуням, чим кожен мешканець країни зробить внесок у збереження лісів, охорону природи і у боротьбу зі змінами клімату. То чи справді штучна ялинка є панацеєю для збереження навколишнього середовища?

Відповідь на це запитання кореспондує нас до наукового дослідження здійсненого канадійськими екологами у 2009-му році. Вони порівняли “життєвий” цикл штучної ялинки (виробництво, транспортування, використання та переробка) із таким же у живої, і визначивши 4 найбільш вагомі категорії впливу їх використання на довколишнє середовище. Зокрема це здоров’я людини, якість екосистем, зміна клімату та поновлення ресурсів.

Середній термін експлуатації штучної ялинки – 6 років, приблизно з такою частотою пересічний мешканець Монреалю (Канада) купує нову. А оскільки живу ялинку використовують тільки раз, то для їх порівняння вчені здійснили нормування використання першої до одного року.

В результаті досліджень виявилось, що вплив використання штучної ялинки на зміни клімату та виснаження природних ресурсів є втричі вищим, ніж купівля живої! В той же час вплив на здоров’я людини (алергія, інтоксикація та ін.) у обох новорічних прикрас будинку одинакові, тоді як використання живих ялинок має негативний вплив на якість екосистем аж у чотири рази.

Негативний вплив штучної ялинки на кліматичні зміни пов’язаний, передовсім, із її виробництвом і транспортуванням до кінцевого споживача. Оскільки вона виготовлена із полімерів та сталевого дроту, то виробництво базується на використанні викопного палива: газу, нафти та вугілля, а відтак є безпосереднім джерелом парникових газів. На противагу штучній, жива ялинка, вирощена на плантації, навпаки поглинає вуглекислоту із повітря. Загалом, внесок у вивільнення вуглекислого газу у атмосферу в результаті повного циклу використання однієї живої ялинки становить 3,1 кілограми в рік, а для штучної – 8,1 кг (48,3 кг за увесь “життєвий” цикл). В першу чергу, для штучних ялинок, то пов’язується із виробництвом – 85%, а також із транспортуванням (8%) готової продукції із Китаю чи США. Стосовно живих ялинок, то основними джерелами вуглекислоти є їх переробка, якій піддається лише близько половини усіх дерев – частину переробляють на етерні оливи на паперових фабриках, а частину – спалюють на електростанціях Квебеку. Інша половина ялинок, після використання, потрапляє на сміттєзвалища, де згниває.

Вчені прийшли до висновку, що лише за умови використання однієї й тієї ж штучної ялинки 20 років і більше, її вплив на навколишнє середовище мінімізується. В інших випадках жива ялинка має переваги над штучною…