ПАВУКИ, ЩО КОСЯТЬ СІНО

opiliones4.jpg

Наталя ГЛІБОВИЦЬКА
 

Нерідко мою цікавість привертали до себе химерні, на мій погляд, представники павукоподібних з коротким тілом і надзвичайно довгими кінцівками. Їх мені часто доводилось бачити зовні на стінах свого будинку, де такий собі химерний павучок, знайшовши будь-яку заглибину і розкинувши лапки, непорушно завмирав. Що ж то за павуки?

  

Косарики (Opiliones або Phalangida) – ряд членистоногих класу павукоподібних. Налічується більше 6300 видів косариків, що поділяються на 4 підряди: Cyphophthalmi, Eupnoi, Dyspnoi, Laniatores. На території України зустрічається десь 50 видів косариків. Косарики нагадують павуків але, на відміну від них, мають сегментоване черевце, сполучене з голово-грудьми широкою основою, а не стеблинкою. Головогруди невеликі, 1-22 мм завдовжки, звичайно, яйцевидні. Ноги, іноді, надзвичайно довгі – можуть досягати 16 см. На лапках є кігтики, іноді подвійні. Очі прості, одна пара, а у печерних видів очі відсутні взагалі. Черевце коротке, складається з 9-10 щільно зімкнутих сегментів. Покриви, як правило, дуже тверді, панцирні. Забарвлення у нічних форм сірувате, буре, або чорне, у денних форм строкате. Хеліцери озброєні клішнями. Звичайно, хеліцери невеликі, але у представників деяких родин, що харчуються наземними молюсками, довші тіло ( до 1 см ). Педипальпи, як правило, короткі. Членики ніг довгі, а лапки повторно розчленовані, причому число члеників може перевищувати сотню. Підвищена гнучкість дозволяє лапкам косарика міцно обвиватися навколо травинок, допомагаючи пересуватися в траві. У посушливих місцевостях довгі ноги мають адаптивне значення – вони піднімають тулуб косариків високо над поверхнею ґрунту, що нагрівається вдень. У більшості довгоногих косариків ноги легко відриваються (автотомія) і ще довго продовжують ритмічно скорочуватись (звідси і виникли звичайна назва косарик ).Скорочення імовірно відволікають хижаків поки косарик рятується втечею.

Ви можете придбати друкований журнал “Станіславівський натураліст”, клацнувши на цей лінк

 

Органи дотику і нюху зосереджені на педипальпах і ногах. При русі косарики звичайно обмацують субстрат щонайдовшою, другою парою ніг. Зір розвинений слабо. Реакції на різні подразники у косариків в цілому більш мляві, ніж у більшості арахнід, і відповіддю нерідко буває не втеча, а завмирання (танатоз). Oрганами дихання служать розгалужені трахеї, які відкриваються на 1-2-му сегментах черевця парними дихальцями, по будові дуже схожими на дихальця комах. Нервова система утворює навколо стравоходу суцільне гангліозне кільце і не має розділення на головний мозок і головогрудний вузол. Косарики не отруйні і не мають павутинних залоз. У них є пари головогрудних залоз, що виділяють пахучий секрет. Через різкий запах косарики майже не споживаються в їжу хижими комахами і хребетними.

Косарики поширені практично повсюдно і зустрічаються в найрізноманітніших біотопах – від лісів і лук до пустель. Деякі види піднімаються в гори до межі льодовиків. Особливо багаті косариками листяні та мішані ліси; звичайні вони і в міських ландшафтах. Більшість косариків-нічні хижаки, вдень їх легко помітити завмерлими на стінах в характерній позі з розкинутими ногами. За типом живлення косарики відрізняються від більшості арахнід. Вони поглинають не тільки рідкий вміст жертви, але й тверді частинки, відриваючи їх хеліцерами і підносячи до рота. Далі їжа подрібнюється жувальними відростками педипальп і передніх ніг, які у багатьох косариків функціонують як щелепи. Косарики переважно хижаки і харчуються дрібними членистоногими. Види родини Ischyropsalidae Phalangiidae (найрозповсюджений вид косарик Phalangium opilio зустрічається повсюдно) можуть споживати також рослинну їжу і гриби, а ще падаль, пташиний послід і фекалії тварин.

Часто на тілі косариків, головним чином на ногах, можна помітити червоні крапки. Це зовнішні паразити – личинки кліща Allothrombium fuliginosum. За розмноженням косарики відрізняються від більшості арахнідів, нагадуючи комах. Запліднення у них внутрішнє. Специфічних шлюбних танців не спостерігається, але трапляються жорстокі бійки самців за самку. Запліднена самка відкладає яйця в ґрунт за допомогою довгого яйцекладу, що відходить від основи черевця. Число яєць у кладці – від декількох десятків до декількох сотень. Плодючість однієї самки може сягати 600 яєць. Відомі випадки партеногенетичного розмноження, але розвиток таких яєць звичайно припиняється. Молоді косарики, що вилупилися схожі на дорослих. У міру зростання вони 5-7 разів линяють, після чого стають статевозрілими. Більшість косариків помірних широт мають однорічний життєвий цикл: вони з’являються на початку літа, розмножуються в липні-серпні, а зимують яйця і молодь. Деякі види встигають за сезон дати дві генерації, і зимує молодь осіннього покоління. Відомі випадки появи маленьких косариків у зимову відлигу. Максимальна тривалість їх життя – 2 роки.

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 68 = 75