СНІЖНО-БІЛИЙ МОЛОЧНИК

Андрій М. ЗАМОРОКА

Науковці його називають Galanthus nivalis L., а для більшості жителів України він відомий за звичною назвою підсніжник. Ця невеличка рання квітка здобула собі шаленої слави адже зацвітає ранньою весною і тішить втомлене довгою зимою людське око. І в той же час, через збирання на букети й вирубування лісів, підсніжник став символом Червоної книги – рідкісних і вимираючих рослин…

Підсніжники з’являються раніше інших весняних первоцвітів, винятком є хіба Чемерник червонуватий, який зацвітає ще узимку. Достатньо небагато скупого весняного сонця, аби у лісі, поміж старими буками і дубами, у проталинах з’явилися весняні квіти підсніжників. Цій рослині нестрашні нічні морози, що є звичними у березні, вона здатна витримувати охолодження до –8°С. У той час життєві показники підсніжника дуже сповільнюються, однак він не гине, а продовжує жити. Унікальна морозостійкість зумовлюється дуже високою концентрацією цукрів і алкалоїдів у соці рослини, які діють, наче антифриз, оберігаючи підсніжник від замерзання і неминучої гибелі. Виживання рослин підчас морозів ще називають “ефектом підсніжника”.

Наукова назва Підсніжника – Galanthus nivalis, походить з двох мов: давньогрецької і латини. Давньогрецькі слова γάλα (gala) і ἄνθος (anthos) означають “молочна квітка”, а латинське nivalis – сніжно-білий, от і виходить – “сніжно-білий молочник”. Однак, в Україні зростає не один, а три види підсніжників! Звичайно, найбільш розповсюдженим і звичним є згаданий вище Підсніжник сніжно-білий, який зростає у лісах заходу і півночі України. На півдні ж – в Одеській та Херсонській областях можна натрапити на інший вид – Підсніжник Ельвеза (Galanthus elwesii Hook. F.) – дуже рідкісний вид, який зростає у чагарниках, заплавних і байрачних лісах. Третій вид – Підсніжник складчастий (Galanthus plicatus Bieb.) – є звичним для бучин Гірського Криму.

Першим – у лютому-березні – зацвітає Підсніжник складчастий, оскільки весна у Криму приходить рано, а іноді тут зими просто може й не бути… І квітує цей вид досить довго, особисто мені, у 2005 році, його квіти траплялись ще на початку травня зокрема у прияйлових букових пралісах на північних схилах Тірке Яйли. Згодом, у березні-квітні розпочинають цвісти Підсніжники Ельвеза та сніжно-білий. Якщо перший доведеться потрудитись аби знайти, то другий утворює суцільні килими у лісах Прикарпаття. Підсніжник Ельвеза – це найбільший з українських підсніжників, часом він виростає до 35 см заввишки! А його квіти 3-5 разів більші за квіти Підсніжника сніжно-білого. Часом, його ще називають велетенським підсніжником.

Вчені відносять підсніжників до групи видів-ефемерів (лат. “швидкоплинний” – ред.), які розпочинають квітнути ранньою весною і дуже швидко відходять. Чому ж підсніжники зацвітають так рано? Мабуть, цим питанням задавався багато хто із наших читачів. Справа в тому, що підсніжник – це лісова рослина, а якщо хто звернув увагу, то знає, що лісові трави квітують навесні, тоді як літнє цвітіння є дуже рідкісним. У першу чергу це пов’язано з тим, що крони дерев, після розпускання листя, затінюють ґрунт, перешкоджаючи сонячним променям проникати під шатро лісу до трав’янистих рослин. У затінку крон комахи-запилювачі є менш активними, ніж на осонні, тому квіти можуть залишитись не запиленими і не дадуть плодів та насіння. З іншої сторони, між весняними рослинами існує жорстка конкуренція за місце під сонцем – у квітні лісовий ґрунт вкритий суцільним зеленим килимом трав і їхніх квітів. Боротьба тут іде не на життя, а на смерть – слабкі гинуть, тоді як аґресивні та експансивні рослини захоплюють найменший вільний простір для свого життя. Саме тому, завдяки тривалому процесу еволюції, різні види розійшлися у часі вегетації та квітування. Поспостерігайте за весняним лісом – Ви побачите, що з кожним тижнем зростатимуть і цвістимуть різні види рослин. Спершу то будуть підсніжники, їм на зміну прийде Печіночниця благородна (Hepatica nobilis Schreb.) і Проліска дволиста (Scilla bifolia L.), відтак Анемона дібровна (Anemone nemorosa L.), потім Зубниця залозиста (Dentaria glandulosa Waldst. et Kit.), а завершать весняний цикл цвітіння Конвалія травнева (Convallaria majalis L.), Чина весняна (Lathyrus vernus (L.) Bernh.), Купина багатоквіткова (Polygonatum multiflorum (L.) All.) та Живокіст Бессера (Symphytum besseri Zaverucha). А у червні Ви не знайдете навіть листя весняних трав… Фітоценологи – вчені, які вивчають рослинні угруповання – називають такі “тимчасові” сукупності рослин синузіями. Синузії (лат. разом, сукупно – ред.) проявляються лише у певний час року і швидко змінюють одна іншу.

Цікавим фактом про підсніжники є те, що усі вони містять токсичні речовини – алкалоїди нарведин – у цибулинах, та галантамін – в усіх частинах рослини. Галантамін дезактивовує фермент холінестеразу (ацетилхолінестеразу), яка бере участь у процесах передачі нервових імпульсів, а зокрема повернення клітини-мішені у стан спокою, наприклад, розслаблення м’язів. У людини, яка з’їла чи збирала квіти на букети може виникнути отруєння або алергічна реакція. Ознаками отруєння є запаморочення, дзвін у вухах, напруження м’язів, судоми і навіть втрата свідомості, тоді як алергія проявляється дуже індивідуально у вигляді висипу, кропивниці, сльозіння, набрякання слизових носоглотки, подразнюючого кашлю, чхання тощо… Тому не легковажте із першими квітами весни.

Пам’ятайте, що усі підсніжники занесені до Червоної книги України, є рідкісними і охороняються законом. Зривання на букети чи викопування для саду кваліфікується як адміністративне правопорушення і карається штрафами за кожну квітку чи цибулину. Дбайте про збереження природи для своїх нащадків.

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Вконтакті та Livejournal