ПЕРВОЦВІТАМ ЦВІСТИ!

Не зривайте первоцвіти, нехай вони квітнуть! Джерело ілюстрації: http://www.biolib.cz

 

Надія ШУМСЬКА

Мабуть, ніщо у нашому житті не може зрівнятися з приходом весни. Радісним хвилюванням сповнює все: яскраве сонце, теплий вітерець, щебетання птахів, струмки на дорогах, котики на вербі. Але найбільше тішить око розмаїття перших весняних квітів. Ще безлисті ліси встеляють килими з білих, як краплинки молока, підсніжників, витончених золотистих зірочок, мініатюрних пролісків, подібних до синьо-фіолетових іскринок, духмяних червоно-фіолетових дзвоників медунки, яскраво-блакитних квіток печіночниці. По ярах та вологих місцях рясно розцвітає білими келихами білоцвіт весняний, а часто, разом ними, можна побачити й яскраві сині квіти зубниці залозистої.

Горицвіт весняний. Джерело ілюстрації: http://www.biolib.cz

Не менш щедро весна прикрашає й степові схили – яскраво-золотистим горицвітом, великими фіолетовими дзвониками сон-трави, ніжно-жовтими суцвіттями первоцвіту, вишуканими синіми квітками півників з різнобарвними пухнастими борідками на листочках оцвітини. А на вологих луках напровесні розцвітають дивовижні рябчики шахові з плямистими бордово-жовтуватими квітками, подібними на пониклі тюльпани.

Причинами флористичного багатства й розмаїття провісників весни Галицької землі є її ботаніко-географічне положення, сприятливі кліматичні умови, багаті ґрунти, забезпеченість вологою, ґеологічна історія краю. Але, разом з тим, природних оселищ дикорослих видів рослин – лісів, лучних степів, природних лук – залишилось не так багато; крім того, більшість таких ділянок ізольовані та мають незначну площу. Тому й чисельність багатьох видів рослин, зокрема й ранньовесняних, не тільки низька, але й має тенденцію до зменшення або повного зникнення.

Гадюча цибулька занедбана. Джерело ілюстрації: http://www.biolib.cz

П’ятирічні пошуки співробітниками Галицького національного природного парку деяких видів природної флори, які раніше росли на території району, на жаль, поки не дали позитивного результату. Звичайно ж, пошуки будуть тривати й надалі, але ці види, зокрема Шафран Гейфеля (Crocus heuffelianus Herbich), Еритроній собачий зуб (Erythronium dens-canis L.) та деякі інші, мабуть, можна вважати повністю зниклими… Деякі ранньоквітучі види, наприклад Гіацинтик блідий (Hyacinthella leucophaea (K. Koch) Schur), Гадюча цибулька занедбана (Muscari neglectum Guss. ex Ten.), Сон лучний (Pulsatilla pratensis (L.) Mill.), представлені на території району єдиною популяцією, та ще й нечисленною. Зокрема, Сон лучний поки що виявлений лише на Касовій Горі у кількості близько десяти особин.

Гіацинтик блідий. Джерело ілюстрації: http://www.biolib.cz

На жаль, стан та перспективи деяких популяцій багатьох інших дикорослих видів, які іноді налічують до 20-50 особин, теж невтішні. За останні чотири роки досліджень довелося спостерігати зменшення чисельності або й повне зникнення окремих локалітетів Снів великого (Pulsatilla grandis Wender.) й широколистого (Pulsatilla halleri subsp. rhodopaea (Stoj. & Stef.) K. Krause), Анемони нарцисоквіткової (Anemone narcissiflora L.), Підсніжника білосніжного (Galanthus nivalis L.), Рябчика шахового (Fritillaria meleagris L.), Зірочок Пачоського (Gagea pratensis paczoskii (Zapal.) Grossh.) тощо. І головною причиною цього зазвичай є необдумані вчинки людей. Всі ми не раз бачили на ринках та узбіччях шосейних доріг оберемки зірваних ранньовесняних рослин – підсніжників, білоцвіту, рябчиків, шафранів – видів, що занесені до Червоної книги України! Нерідко в лісі чи на степових схилах можна натрапити на сліди викопування рослин. Та й на базарі доводилось бачити ящики з викопаними зів’ялими Сон-травою чи Горицвітом весняним (Adonis vernalis L.). Звичайно ж, такі декоративні рослини хотілось би посадити біля будинку, але вони ростуть лише на ґрунтах, багатих кальцієм, тому на наших городах не приживуться. А скільки шкоди приносять щорічні забавки “вогнепоклонників”, які спалюють суху траву на степових схилах, часто разом з квітами ранньовесняних рослин, багато з яких теж, до речі, занесені до Червоної книги України та міжнародних охоронних переліків, – Снів великого й широколистого, Горицвіту весняного, Півників угорських (Iris aphylla hungarica (Waldst. et Kit.) Hegi) і злакових (Iris graminea L.) та ін.

Сон-трава велика. Джерело ілюстрації: http://www.biolib.cz

Якщо ми дійсно любимо наш край, якщо хочемо залишити його нашим правнукам таким же прекрасним, ми зобов’язані зберегти природне різноманіття нашої землі. І це не тільки етична проблема, хоча кожен вид має однакове право на існування, і ми не можемо нищити живі істоти, якими Творець заселив Землю. Справа навіть не в естетичній вартості ранньоквітучої флори, хоча насолода, яку дарує споглядання перших квітів, ні з чим незрівнянна. Це не тільки проблема дотримання чинного законодавства України, адже рідкісні види природної флори України охороняються законами, особливо на території природно-заповідного фонду. Це, в першу чергу, питання екологічної безпеки, сталого розвитку нашого реґіону.

Згідно одного з центральних екологічних законів, система стабільна доти, доки вона повночленна. Кожен вид, кожна популяція є окремими “цеглинками” у складних “будівлях” екологічних систем, становлення яких відбувалося багато сотень тисяч років. Вимирання чи зменшення чисельності кожної популяції або, тим більше, виду призводить до їх “розхитування” та руйнування. І важко сказати, яка саме популяція чи вид стануть тією критичною точкою, за якою почнуться незворотні процеси.

Анемона нарцисоквіткова. Джерело ілюстрації: http://www.biolib.cz

Кожен вид виконує в екосистемі свою роль, яку ми не завжди до кінця бачимо та розуміємо, як і тих складних зв’язків, які існують у природі. Проте ми, як люди розумні, можемо і повинні дбайливо оберігати та відновлювати те флористичне різноманіття, яке до сліз вражає наших гостей з інших реґіонів.

Звичайно, завжди знайдуться люди, які захочуть заробити трохи дармових грошей, нарвавши на продаж оберемок квітів або викопавши кілька ящиків рослин. Але цей, законом заборонений, “бізнес” буде процвітати лише доти, доки будуть бажаючі купувати букетики, і доки будуть байдужими представники правоохоронних органів. Якби продавцям квітів, занесених до Червоної книги України, нарахували збитки, завдані природі, їм довелось би хату продавати. В жодній іншій європейській країні таке ніхто собі й уявити не може!

На завершення хочеться закликати: не будьмо байдужими, давайте подивимось навколо себе іншими очима, навчимось любити природу нашого краю.

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Вконтакті та Livejournal

admin Written by:

Be First to Comment

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+ 83 = 89