НЕ ЗРИВАЙТЕ ПЕРВОЦВІТІВ

Христина ВОЙТКІВ

Як солодко спиться вранці! У теплому ліжку додивляємося солодкі сни; з горням гарячого вранішнього напою та сонним поглядом доходимо до вікна… А там?… А там вона! Така чарівна і неповторна заглядає у вікно, пестить уже зовсім весняним вітром та чарує передчуттями. Вони виникають спонтанно, немовби той самий вітерець приносить їх на своїх крилах з далеких країв! Весна!… Якими б ще словами не намагався описати цю красу, та те, що коїться на душі – незбагненне. І не дивно. Це ж весна! І її провісники – первоцвіти…

Журнал Станіславівський натуралісТ

Земля прокидається зі сну! Ще зовсім холодні сонячні промені, доторкаючись до неї, немов би матуся піднімає на руки своє немовля, огортають її. Як спляча красуня вона спочатку відкриває свої заспані очі-озерця, потім піднімає голівки-первоцвіти від теплої подушки, дихає вологістю весняних туманів, іноді лютує хуртовинами-заметілями та лякає дрібним, і ще зовсім холодним, дощиком.

І не просто так чудо-промінчики досягають Землі, вони пробуджують життя, яке яскравим фонтаном б’є з її надр. Первоцвіти – провісники весни. Сонячний зайчик пестить ніжні пелюстки, вітерець розгойдує їх, наче хоче розбудити від зимового сну. Життя починає вирувати і вабити людей на природу, до лісу, у поле, де свіжий подих весни, блакитне небо, веселий гомін джерельних вод та безмежжя простору. Та найбільше манять до себе оті маленькі яскраві перші весняні барви – квіти-первоцвіти. Пробившись через ґрунтову товщу, а іноді, через сніжний килим, вони прийшли вітати весну і людину. І ось розпочинається весняний карнавал: білосніжні підсніжники, фіолетовий шафран, блакитноокі проліски, оповита сріблястою павутинкою сон-трава, ключі первоцвіту, ніжно-рожеві та білі китиці рясту, темно-сині, білі, голубоокі фіалки, палаючий горицвіт, порцелянові філіжаночки конвалії. Вони надихають людей на красу, очищують душу і розчулюють серце.

Журнал Станіславівський натуралісТ

Цьогорічна весна прийшла рано. Тільки з-під снігу встигли показатися тендітні голівки підсніжників і на наших ринках забіліло від квітів.

Дуже влучні, а іноді дивні назви дають цим квітам люди: скорозріст, снігурка, проліска, сніжноцвіт. Англійці називають сніговою королевою, французи – снігопор. Ця багаторічна рослина живе тільки декілька місяців над землею: березень-червень, а пізніше ховається аж до наступної весни. Такі рослини називають ефемероїдами. Підсніжник після цвітіння утворює невеликі плоди, які містять насіння з м’ясистим придатком, що приваблює комах. І тоді разом з комахами насіння мандрує по лісі. Та не кожна насінина може прорости у нову чарівну квітку. Протягом 3-12 років насіння може знаходитися у спокої, а молоді рослини заквітують лише на 4-8 рік, якщо ніхто не згубить їх ще до цвітіння. Та і квітучим рослинам не краще, адже кожної весни може хтось спокуситися на їх красу.

Квіти підсніжників викликають у нас естетичну насолоду, але ми часто не замислюємося над тим, що залишимо після себе! Масовий збір на продаж рідкісних рослин призводить до послаблення, а у невеличких місцезростаннях – до повного пригнічення насіннєвого поновлення. Це в свою чергу веде до генетичного виродження. Дуже часто первоцвіти знищують з підземними частинами, що призводить до фізичного знищення популяцій. Таким чином популяції, які знаходяться під впливом людського пресинґу, поступово деґрадують і зникають, що викликає незворотні зміни у рівновазі природних екосистем.

Існує хибна думка, що ці ранньовесняні квіти збирають бабусі у найближчому лісі. Проте, підсніжники дуже рідко квітують раніше за другу половину березня. А це вже набагато пізніше за 14 лютого і 8 березня! Усі ж підсніжники, що продаються у великих містах Східної і Центральної України, в період лютого-березня – привезені з Криму. Зрозуміло, що бабусі, які реалізують первоцвіти на вулицях, ринках і в переходах не мають змоги їздити щодня до Криму, підніматися в гори, збирати первоцвіти і везти їх до великих міст. Натомість, первоцвіти везуться великими оптовими партіями, по декілька десятків тисяч квіток у кожній. Нереалізований товар швидко в’яне, то його просто викидають.

На Прикарпатті існують ще досить великі популяції первоцвітів. А торгівля, наразі, не набула вигляду ланцюга посередників, як то є у Криму чи Києві. Більшу частину зібраних у нас рослин реалізують на місці.

Краса зелена вражає всіх. Але нестримність і бездушність спустошує неповторну цінність природи. Якщо не зупинитись вчасно, то прийде час і не станемо милуватися красою весняного лісу та карнавалом квітів відкритих степових оазисів. Як тут не згадати слова Ромена Ролана: “Потрібні століття, щоб відновити те, що зруйнував день”…

Слідкуйте за публікаціями Станіславівського натураліста у соціальних мережах: Facebook, Вконтакті та Livejournal