ПУЯ

Дивовижні Пуї зростають у у пунах - високогірних напівпустелях Анд. Джерело ілюстрації: http://www.tradewindsfruit.com

Андрій М. ЗАМОРОКА

Високо у Андах, на противагу своїм родичам Бромелієвим – у більшості мешканцям крон дощових тропічних лісів, у сухих напівпустелях, зростає неймовірна за своїм змістом та формою рослина – Пуя. Будучи схожою на Юку, Пуя нічого спільного з нею немає – це велетенська трава, декотрі види якої можуть досягати 10 метрів заввишки, причому половина висоти, то є суцвіття!

Людина почуває себе карликом поруч дивовижних Пуй Раймонда (Puya raimondii Harms)... Джерело ілюстрації: http://www.daylife.com

Можна лише собі уявити, що відчув єзуїтський місіонер, а окрім того й натураліст Хосе Іґнасіо Моліна, коли, вперше піднявшись на андійське високогір’я, його оку відкрився неймовірний краєвид засніжених вершин і стрепіхаті маківки Пуй, над котрими возвеличувались небачених розмірів суцвіття. Саме цей священник-натураліст із професорським званням вперше описав світу неймовірну рослину…

На мові місцевого люду Індійців Мапуче, слово “puya” означає “вістря“. Зрештою, у тім немає ніц дивного, адже тамтешні жителі споконвіків використовували міцні шпичаки та гачки, якими закінчуються листки, для виготовлення шил та рибальського знаряддя – навіть плели риболовецькі сіті з волокон листків…

Пуя чілійська (Puya chilensis Molina) вражає розмірами своїх суцвіть. Джерело ілюстрації: http://beingplants.com

Рід Пуя (Puya Molina) налічує понад 200 видів рослин розмірами від 30 см до 10 м. Усі Пуї є наземними рослинами і вважаються найдревнішими представниками родини Бромелієвих (Bromeliaceae Juss.), від спільного предка з якими еволюціонували всесвітньо відомі епіфіти, такі популярні у садівників та квітникарів. Особливістю Пуй є їх листяна розетка, яка у високорослих видів розміщується на відносно короткому стовбурі, набуваючи форми кулі. Листя у них надзвичайно жорсткі, вкриті з країв колючками і, як згадувалось вище, закінчуються гострим шипом або гачком. Найцікавіше те, що завдяки цим гострим наконечникам листків, Пуї відносяться до, так званих, напівхижих рослин. Тобто, рослина, живиться коштом мертвих тварин… На гачках і шпичаках листків Пуї дуже часто, а то й постійно, знаходять мертвих птахів, які необачно зачепились за рослинний гарпун – їх тіла розкладаються, опадають на ґрунт і забезпечують рослину азотом, фосфором та іншими поживними речовинами.

Пуї також є справжніми довгожителями з-поміж трав – найбільші з них, як от Пуя Раймонда (Puya raimondii Harms), живуть до 120-150-ти років! Більшість Пуй, за визначенням ботаніків, є монокарпічними, себто зацвітають лише раз в житті, після чого плодоносять і помирають. Тепер уявіть, що проживши півтора століття, ця велична рослина лише один-єдиний раз викинула свій велетенський квітконіс і зацвіла аби одразу ж відійти у небуття… Квіти Пуй найрізноманітніших кольорів: білі, червоні, жовті, зелені, бірюзові, сині… Вони наповнені нектаром і приваблюють до себе тисячі комах, птахів та кажанів – усіх, хто не проти поласувати солоденьким, а за одне виконати життєво важливу для рослин функцію – запилити їх.

Пуї надають фантастичної сюрреалістичності пустельному ландшафту андійських пун. Джерело ілюстрації: http://www.myspace.com

Суцвіття Пуй, особливо великих видів, мають цілковито фантастичний вигляд, який, в принципі, навіть важко порівняти з якимись широко відомими речами… З розетки довгих листків, вертикально вгору, росте потужний стержень завтовшки 50-90 см, від якого, врізнобіч, густою щіткою відходять квітконоси з квітами. Одне суцвіття, наприклад, у Пуї Раймонда, складається із 30 тисяч квіток! Вони поступово зацвітають від низу догори, створюючи яскраву колірну вибухову хвилю барв. Цікавий факт – майже половина квітів у суцвітті Пуї є стерильними –безплідними, вони слугують лише для приваблення запилювачів.

Про розміри і потужність суцвіть великих Пуй може свідчити той факт, що місцеві дятли (Colaptes pitius (Molina, 1782) дуже часто у них видовбують собі дупла! Звичайно, дятли не запилюють квітів, але тут й без них вистачає бажаючих. Наприклад, невелка пташка, завбільшки зі шпака, на ймення Тордо (Dives warszewiczi (Cabanis, 1861) вносить величезний вклад у запилення Пуй, споживаючи нектар. Довкола суцвіть звиваються десятки різноманітних Колібрі (Trochilidae Vigors, 1825), відомих своєю нектаровою дієтою. Причому, тут можна побачити найбільшого з них – Патаґона велетенського (Patagona gigas (Vieillot, 1824). Це справжній велетень з-поміж колібрі, адже більшість видів цієї родини завбільшки 4-7 см, а от Патаґон велетенський розміром зі звичну нам ластівку – близько 20 см завдовжки. Якщо малі колібрі роблять близько 100-та помахів крильми у секунду, то даний вид – лише 10. Колібрі зависають над квітами, досягаючи з їх глибини нектар, завдяки довгим дзьобам та ще довшим язикам.

Велетенські суцвіття Пуї Раймонда (Puya raimondii Harms) запилюються птахами... Джерело ілюстрації: http://www.myspace.com

Відцвівши, Пуя гине. Цей процес затягується на місяці – спершу висівається насіння, яке має дві тоненькі перетинки призначені для польоту, потім сохнуть і відмирають листки, і нарешті гине сам стовбур. Іноді на місці старого стовбура з’являється кілька молодих розеток, і увесь цикл життя Пуї розпочинається знову.

Сьогодні, більшість із Пуй занесені до переліків зникаючих видів Міжнародного Союзу Охорони Природи й перебувають під протекцією міжнародних конвенцій. А от раніше, у андійських напівпустельних високогір’ях – пунах – (співзвучно і Пуями, чи не так? – авт.) зростали цілі “ліси” Пуй, однак, розчистка високогірь під пасовища поставила дивовижні рослини на ґрань вимирання. Біда в тому, що заручниками гачкуватих листків цих рослин часто ставали вівці, часом дуже калічачись, а часом й взагалі гинучи… Чабани, аби вберегти свої стада, вирубували і випалювали дивовижні Пуї. Такі дії призвели до порушення екологічного балансу пуни – зубожіння ґрунтів й травостою. Справа в тому, що птаство, окрім поживи тут знаходить і захист від хижаків, і місце для гніздівлі, вони залишають масу посліду, старі гнізда і трупики птахів, які опадають на ґрунт й збагачують його. Тому довкола Пуй завжди багатший ґрунт, вища й густіша трава – пуна, завдяки їм стає багатою лукою. Вирубування цих рослин призводить до розкручування процесу збагачення пуни у протилежну сторону – опустелення. В кінцевому результаті, – гірше самим чабанам з їх стадами овець… А чи відновиться Пуя там, де її вирубали? Потрібні століття лише для того аби велетенська трава виросла…

Інші статті за цією темою:

admin Written by:

2 Comments

  1. Аліна
    Грудень 2, 2012
    Reply

    Яка КРАСА ! А у Вас, пане авторе, дивовижна здатність до оповідок !

  2. Грудень 3, 2012
    Reply

    Дякую, пані Аліно!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

91 − = 81